Термінологічний словник

А

Аварійний комісар – особа, що встановлює причини, характер і розмір збитку внаслідок страхового випадку, як правило, ДПП.

Аджастер – агент страховика, який здійснює оцінку ризику після страхового випадку і намагається досягти угоди із страхувальником щодо суми страхового відшкодування.

Акцизний податок — непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і входить до ціни цих товарів.

Акціонерне товариство – господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями лише майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акція — цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує право на певну частину власності у статутному капіталі акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів.

Амортизаційний фонд – фонд грошових ресурсів, що формується за рахунок амортизаційних відрахувань і призначений для відтворення основних фондів.

Амортизація — систематичний розподіл вартості основних засобів протягом терміну їх експлуатації.

Андерайтер – фінансовий посередник, який надає послуги емітенту щодо первинного розміщення цінних паперів, або особа, яка від імені страховика бере на страхування запропоновані ризики, визначає тарифні ставки та умови договору страхування цих ризиків.

Анулювання державного боргу – метод управління державним боргом, що передбачає повну відмову держави від зобов’язань стосовно випущених позик (внутрішніх, зовнішніх, з усього державного боргу).

Асоціація – договірне об’єднання, створене для постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації, які зберігають юридичну і фінансову самостійність.

Асоційовані підприємства – це група суб’єктів господарювання – юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні.

Аудиторський контроль – незалежний зовнішній фінансовий контроль, який здійснюється на комерційних засадах.

 

Б

База оподаткування – фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Балансування місцевих бюджетів — фінансове вирівнювання з метою усунення вертикальних і горизонтальних фінансових дисбалансів місцевих бюджетів.

Банківський кредит – основний вид кредиту, за якого банк надає клієнтові у тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою певного відсотка.

Біржовий ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, на якій здійснюються угоди, що укладаються на фондовій біржі, і яка охоплює передусім вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу.

Боргова політика – система дій і заходів щодо уникнення і врегулювання боргових проблем держави, забезпечення чи відновлення її платоспроможності та отримання максимального ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів.

Боргові фінансові інструменти – інструменти, які характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем та зобов’язують боржника погасити у встановлені терміни їх номінальну вартість і виплатити винагороду у формі відсотка (облігації, векселі тощо).

Брокер – фінансовий посередник, що займається купівлею-продажем фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.

Бюджет — сукупність фінансових відносин, які виникають між державою та суб’єктами господарювання й населенням з приводу формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Бюджетна політика — діяльність держави щодо формування, виконання та регулювання державного бюджету з метою забезпечення соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави.

Бюджетна система – сукупність державного та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетне фінансування – сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, що реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом.

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків над доходами бюджету.

Бюджетний кредит – надання коштів з бюджету суб’єктам господарювання на поворотній основі, що взагалі не властиве бюджетним відносинам.

Бюджетний профіцит – перевищення доходів над видатками бюджету.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за цим процесом, підготовкою і затвердженням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи, взаємозв’язок між її ланками.

Бюджетні інвестиції – надання коштів з бюджету на фінансування капітальних вкладень і на придбання частки акцій акціонерних товариств.

 

В

Валовий прибуток підприємства — різниця між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизного податку) від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

Валютний ринок — частина грошового ринку, де забезпечується обмін однієї валюти на іншу у формі купівлІ-продажу з метою обслуговування зовнішньоекономічних відносин, міжнародних розрахунків та інших цілей суб’єктів валютного ринку і де урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вертикальний фіскальний дисбаланс – невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, з обсягами завдань та обов’язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенцій між центральною, регіональною і місцевою владами.

Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Видатки місцевих бюджетів – економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Використання прибутку підприємства – спрямування прибутку підприємства на сплату податків, створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного капіталу, фінансування витрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

Виручка від реалізації – сума коштів, які надійшли на поточний рахунок у банку або в касу підприємства від продажу продукції та надання послуг.

Витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Відстрочення погашення позики – метод управління державним боргом, що передбачає перенесення строків виплати заборгованості, при цьому на період перенесення строків погашення боргу виплата доходів також припиняється.

Власні доходи місцевих бюджетів – доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади.

Власні кошти підприємства – кошти підприємства, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий термін використання яких не встановлений.

Внески – обов’язкові збори з юридичних і фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Внутрішній державний борг – сукупність зобов’язань держави перед внутрішніми кредиторами (резидентами).

Внутрішній державний кредит – сукупність відносин, у яких держава зазвичай виступає позичальником грошових коштів, а її кредиторами є банківські установи, підприємства, страхові компанії, населення та ін.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль – вид контролю, шо здійснюється на підприємствах бухгалтеріями та фінансовими відділами.

Вторинний ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, де здійснюються операції перепродажу раніше випущених цінних паперів.

Вторинні фінансові інструменти, або похідні цінні папери, або дери- вативи {фінансові інструменти другого порядку) – інструменти, які характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право чи зобов’язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються на ринку, валюту, товари або нематеріальні активи за попередньо визначеними умовами у майбутньому періоді.

 

Г

Гарантований державний борг – зобов’язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника.

Генезис фінансів – момент зародження і подальший процес розвитку категорії фінансів.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс — невідповідність між обсягами фінансових ресурсів територіальних одиниць, що мають однакові обсяги покладених на них завдань.

Громадський фінансовий контроль – контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Грошовий ринок — ринок короткострокових депозитно-кредитних операцій та фінансових інструментів з терміном дії до одного року, які обслуговують переважно рух оборотного капіталу підприємств та організацій, короткострокових ресурсів комерційних банків, небанківських фінансово-кредитних установ, держави та населення.

Грошові кошти підприємства – кошти у вигляді грошей, які знаходяться у касі підприємства, на рахунках в установах банків, в акредитивах та у підзвітних осіб.

Грошові фонди підприємства – частина грошових коштів підприємства, які мають цільове спрямування.

Грошово-кредитна (монетарна) політика — сукупність дій і заходів держави щодо регулювання грошового та кредитного ринків.

 

Д

Депозитарії – суб’єкти фінансового ринку, які спеціалізуються з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери та руху цінних паперів.

Державне споживання – видатки на утримання державного апарату (управлінського, правоохоронного, судового тощо).

Державний борг – сума заборгованості держави своїм внутрішнім і зовнішнім кредиторам.

Державний бюджет – головний централізований фонд грошових коштів держави, головний інструмент перерозподілу національного доходу, який використовується для виконання державою функцій, передбачених Конституцією.

Державний кредит – сукупність економічних відносин, що виникають між державою та юридичними або фізичними особами, з питань, по-перше, вилучення тимчасово вільних коштів і використання їх на фінансування державних витрат, по-друге, надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям на умовах поверненості, терміновості та платності.

Державний фінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою.

Державні запозичення – основна форма державного кредиту, коли держава виступає як позичальник.

Державні трансферти – цільове, безповоротне і безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб’єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій.

Державні цільові фонди – фонди фінансових ресурсів, що створені державою для задоволення соціальних та економічних потреб населення, для витрат на розширення виробництва, розвитку науково-технічного потенціалу держави тощо.

Децентралізовані фінансові ресурси – фонди грошових засобів, що формуються на рівні господарюючих суб’єктів для забезпечення їх господарської діяльності та на рівні домашніх господарств для забезпечення належних умов життя членів домогосподарств та їх відтворення.

Дилер – учасник фінансового ринку, що здійснює комерційну діяльність з фінансовими активами за власний рахунок і на власний ризик

Дискреційна (активна) фіскальна політика – свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку держави з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією, прискорення темпів економічного зростання.

Диспашер — агент страховика, який є спеціалістом у галузі морського права і здійснює розрахунки у разі загальної аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем і фрахтом.

Добровільний метод мобілізації фінансових ресурсів — метод, який передбачає відсутність імперативу (повеління) з боку держави під час здійснення платежів і реалізується шляхом проведення державних лотерей, випуску державою облігацій, інших цінних паперів, добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб тощо.

Дотація – допомога, що надається підприємствам, установам та організаціям на покриття збитків, зумовлених незалежними від них причинами.

Дотація бюджетна – безоплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, що не має цільового характеру та надається у разі перевищення видатків над доходами.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його одержує.

Доходи бюджету – частка централізованих ресурсів держави, які використовуються для виконання нею відповідних функцій.

 

Е

Еволюція фінансів – основні етапи розвитку фінансів.

Емітенти — суб’єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів.

 

Є

Єдиний податок—податок для суб’єктів малого підприємництва, запроваджений з метою спрощення системи їх оподаткування (один податок замість кількох, передбачених законодавством).

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 

З

Загальний прибуток підприємства – сума прибутку від звичайної діяльності підприємства, скоригована на суму надзвичайних доходів і витрат.

Загальнодержавні податки і збори – обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі та є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України.

Закріплені доходи місцевих бюджетів – доходи, що повністю або частково (у %) зараховуються у певні види бюджетів безстроково чи на довгостроковій основі і для їх включення не потрібне рішення органів влади вищого рівня.

Заощадження – частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок скорочення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.

Залучені кошти підприємства – кошти, які не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в їх обігу.

Зберігачі — суб’єкти (юридичні особи), які мають дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами.

Збір – обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів.

Зведений бюджет – сукупність усіх видів бюджетів бюджетної системи, що становить суму показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи.

Звичайна діяльність підприємства – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Зовнішній державний борг — сукупність зобов’язань держави перед іноземними кредиторами (нерезидентами).

 

І

Інвестиційна діяльність – сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційна політика – політика, пов’язана з державними та приватними інвестиціями в розвиток тих галузей та окремих підприємств, які мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес.

Інвестори – суб’єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу, що формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.

Ініціативний фінансовий контроль — вид фінансового контролю, який проводиться за власним бажанням суб’єктів господарювання.

Інформаційно-аналітичні інститути, інформаційно-консультаційні центри – установи, які спеціалізуються з надання послуг своїм клієнтам щодо опрацювання та поширення ринкової інформації про суб’єктів та інструменти фінансового ринку, поточні курси валют, фондові індекси, а також на складанні аналітичних оглядів подій і тенденцій на ринку фінансових послуг.

Інфраструктура фінансового ринку — сукупність установ та організацій, що забезпечують належні організаційно-економічні умови для функціонування усіх учасників фінансового ринку з метою координації їх дій, підвищення ефективності фінансових операцій та усього ринкового механізму.

 

К

Капітальний державний борг — загальна сума заборгованості держави, що підлягає виплаті у майбутньому незалежно від терміну.

Капітальні витрати бюджету – видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави.

Командитне товариство – господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Комерційний банк — фінансово-кредитна установа, яка акумулює тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб і здійснює розрахунково-кредитні й інші активні операції.

Комерційний розрахунок – метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні у вартісній формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності.

Комунальний кредит – сукупність економічних відносин, що виникають між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними і юридичними особами — з другого, за яких місцеві органи влади виступають частіше у ролі позичальника, рідше – кредитора.

Конверсія державного боргу – метод управління державним боргом, що передбачає зміну дохідності позик, яка здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація державного боргу – метод управління державним боргом, що передбачає передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. Учасники консорціуму зберігають юридичну і фінансову самостійність.

Контрольна функція фінансів – функція, яка полягає в тому, що фінанси є інструментом контролю за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання.

Концерн – статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Корпорація — договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, шо об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Кошторис – план передбачуваних витрат і надходжень грошових ресурсів, потрібних для нормального функціонування держави (підприємства, установи).

Кошторисне фінансування – виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документу – кошторису.

Кредит – суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному у тимчасове користування вільних коштів на основі зворотності, платності та добровільності.

Кредитний ринок – частина фінансового ринку, що належить до каналів опосередкованого переміщення коштів від власників заощаджень до позичальників через фінансово-кредитних посередників.

Кредитори – учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.

 

Л

Лістинг – допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на основі їх економічної експертизи.

 

М

Майнове страхування – галузь страхової діяльності, в якій об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані з володінням, використанням, розпорядженням майном.

Методи фінансової діяльності—сукупність прийомів і способів, за допомогою яких уповноважені державою органи від свого імені формують, розпоряджаються та використовують фонди грошових коштів.

Метод кредитування — метод, який полягає у виділенні коштів на підставах цільового призначення, платності, повороткості та строковості.

Метод фінансового права – органічна система прийомів і способів безперервного впливу на поведінку учасників фінансових відносин.

Метод фінансування – метод, який означає безповоротний, безоплатний, цільовий, плановий відпуск грошових коштів з централізованого фонду, що здійснюється на підставі затверджених фінансових планів.

Механізм фінансового менеджменту — сукупність рівнів, систем забезпечення, методів і важелів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Митна політика — система принципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів і безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Мито – непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), що переміщуються через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом), включається до ціни товарів І сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Міжбанківський ринок – частина грошового ринку, де тимчасово вільні грошові кошти комерційних банків залучаються та розмішуються ними між собою у формі міжбанківських кредитів і депозитів на короткі терміни.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжнародний державний кредит—сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

Місцеві бюджети — фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються і витрачаються на певній території.

Місцеві фінанси – система економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Місцеві податки і збори – обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території.

 

Н

Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і стосовно якої не очікується періодичне повторення.

Наступний фінансовий контроль – вид контролю, який проводиться на завершальній стадії виконання планового завдання і має на меті контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінку ефективності проведеної роботи.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика – політика, що полягає у використанні певних фінансових інструментів – «вмонтованих стабілізаторів», які автоматично регулюють ситуацію в економіці.

Некомерційне господарювання – самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку.

Непрямі податки – обов’язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкта оподаткування, а збільшує ціну товару.

Нерозподілений прибуток підприємства – частка прибутку підприємства, одержана в результаті діяльності у попередні періоди, яка не була спрямована на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення складових власного капіталу підприємства.

Носій податку – фізична або юридична особа, що у кінцевому підсумку здійснює витрати зі сплати податку.

 

О

Об'єкт оподаткування – явище, предмет чи процес, унаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо).

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера у встановлений термін з виплатою фіксованого відсотка.

Облікова (дисконтна) політика – політика, яка полягає у регулюванні облікової ставки центрального банку, за якою він надає кредити комерційним банкам у порядку їх рефінансування.

Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові кошти перерозподіляються між прямими суб’єктами ринку, фінансово-кредитними інститутами завдяки купівлі-продажу високоліквідних активів (векселів, чеків та інших цінних паперів) Із термінами погашення до одного року.

Обов’язковий метод мобілізації фінансових ресурсів – метод, який полягає у примусовому і безвідплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави (податки, різні державні збори).

Обов'язковий фінансовий контроль — вид фінансового контролю, який здійснюється відповідно до вимог нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Обслуговування державного боргу – здійснення платежів на виконання боргових зобов’язань держави щодо сплати відсотків, комісій та інших платежів, які передбачені умовами запозичення, крім сплати основної суми боргу.

Оперативне управління фінансами – поточне управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів.

Операції на відкритому ринку—операції, які пов’язані з купівлею та продажем цінних паперів центральним банком на фондовому ринку.

Операційна діяльність підприємства – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Організація фінансів підприємств — форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей відповідно до чинних законодавчих актів.

Основна діяльність підприємства — операції, які пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт і послуг).

Основні, або прямі учасники фінансового ринку — продавці та покупці фінансових активів (інструментів, послуг), які здійснюють основні функції у проведенні фінансових операцій на фінансовому ринку.

Особисте страхування — страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям, здоров’ям, працездатністю І додатковими пенсіями страхувальника чи застрахованої особи.

 

П

Пайові фінансові інструменти – інструменти, які підтверджують право їх власника на частку у статутному капіталі їх емітента і на отримання відповідного доходу у формі дивіденду чи відсотка (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Первинний ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, де здійснюється первинний випуск цінних паперів в обіг на основі оголошення про емісію.

Первинний розподіл – розподіл доданої вартості і формування первинних доходів економічних суб’єктів, шо беруть участь у створенні ВВП.

Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку) – інструменти, які характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права чи відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо).

Перерозподіл — вилучення у певних суб’єктів господарювання частини доходів у вигляді податків і формування централізованих фондів, їх використання та формування доходів окремих економічних суб’єктів.

Перестрахування – передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов’язань відповідно до укладених договорів.

Перестрахові брокери – юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Плата – обов’язкові збори, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником.

Платник податку (суб’єкт оподаткування) – фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов’язок платити податок.

Погашення державного боргу – здійснення платежів на виконання боргових зобов’язань держави щодо сплати основної суми боргу.

Податки – обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами у процесі розподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються у централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Податкова звітність – документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів податкової служби і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку.

Податкова політика – діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкова система – сукупність установлених у державі податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету І державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кредит – одна з податкових пільг, що полягає у відстроченні сплати податку.

Податковий період – період часу, з урахуванням якого відбуваються обчислення та сплата окремих видів податків і зборів.

Податкові канікули — певний проміжок часу, протягом якого платникові податків надається пільга у вигляді звільнення від сплати податку.

Податкові пільги — відповідно до чинного законодавства повне або часткове звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати податків.

Податок на додану вартість (ПДВ) – непрямий податок, що включається до ціни реалізації продукції (робіт, послуг) і встановлюється у відсотках від оподатковуваного обороту.

Податок на доходи фізичних осіб – прямий податок, який сплачують фізичні особи зі своїх доходів. Згідно з Податковим кодексом обчислюють у відсотках від суми оподатковуваного доходу.

Податок на прибуток – прямий податок, який сплачують суб’єкти господарювання за рахунок прибутку. Згідно з Податковим кодексом обчислюють у відсотках від суми оподатковуваного прибутку.

Позабіржовий ринок цінних паперів – частина ринку цінних паперів, де здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів, які укладаються і здійснюються поза біржею.

Позабюджетні фонди — фонди фінансових ресурсів, необхідних для фінансування пріоритетних напрямів соціально-економічних завдань держави та органів місцевого самоврядування.

Позичені кошти підприємства – кошти, які одержує підприємство на визначений термін за плату й на умовах повернення.

Попередній фінансовий контроль – контроль, який проводиться на стадії розробки та прийняття управлінських рішень з фінансових питань І призначений для запобігання неправильному і нераціональному використанню коштів.

Поточний державний борг – борг, час повернення якого настає у поточному бюджетному періоді.

Поточний фінансовий контроль — контроль, який здійснюється для оперативного контролю за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо.

Предмет фінансового права — суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто в процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання державних коштів.

Предмет фінансової науки — сукупність фінансових відносин, які виникають на різних рівнях економічної системи між державою, суб’єктами господарювання та громадянами.

Прибуток підприємства – одна з основних фінансових категорій, яка виражає вартість реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень підприємства.

Прибуток від звичайної діяльності підприємства — сума прибутку від основної (операційної) діяльності, доходів від участі в капіталі, фінансових та інших доходів за мінусом витрат від участі в капіталі, фінансових та інших витрат.

Прибуток від основної (операційної) діяльності підприємства – сума валового прибутку та інших операційних доходів за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прямий державний борг-6орг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни.

Прямі податки – обов’язкові платежі, які встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів.

 

Р

Ревізія – спосіб документального контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству.

Реєстратори – суб’єкти фінансового ринку, які на підставі одержаного у встановленому порядку дозволу ведуть реєстри власників іменних цінних паперів.

Резервний капітал підприємства — капітал, який утворюється на підприємстві за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття збитків і подолання тимчасових фінансових ускладнень

Результат від надзвичайних ситуацій – різниця між доходами, що надійшли у відшкодування втрат, завданих стихійним лихом, і збитками, спричиненими цим лихом.

Реструктуризація державного боргу ~ перегляд умов його обслуговування (відсотка, суми, строків сплати).

Рефінансування державного боргу – погашення основної заборгованості й відсотків за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

Ринок капіталів — ринок, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий капітал, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових активів на тривалий термін (понад один рік).

Ринок цінних паперів – частина фінансового ринку, що належить до каналів прямого переміщення коштів безпосередньо від власників заощаджень (інвесторів) до позичальників (емітентів) і опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

Розподільна функція фінансів – функція, яка полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму здійснюється розподіл і перерозподіл вартості внутрішнього валового продукту в грошовому виразі між різними економічними суб’єктами та напрямами цільового використання.

Розрахунково-клірингові установи — інститути, які спеціалізуються на виконанні таких функцій: здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку за угодами купівлі-продажу цінних паперів; перевірка наявності на рахунках учасників грошових коштів і цінних паперів; видача виписок з грошових рахунків клієнтів установи; повідомлення інформації інститутам, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів.

 

С

Самоокупність — відшкодування підприємством поточних витрат за рахунок власних доходів.

Самофінансування – фінансування діяльності підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів.

Система фінансового права—об’єктивно зумовлена внутрішня його будова, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм у певному порядку (взаємозв’язку і послідовності).

Співстрахування — страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками.

Ставка податку – розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Статутний капітал – сукупність коштів засновників, необхідних для функціонування підприємства, вкладених в активи, а також майнові права, що мають грошову оцінку.

Стратегічне управління фінансами – загальне управління фінансами, що поєднує дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи держави.

Страховий нагляд – контроль за діяльністю страхових компаній різних організаційно-правових форм, що здійснюється спеціально уповноваженим державним органом.

Страховий ринок – сфера економічних стосунків, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

Страховик – організація, яка згідно з одержаною ліцензією бере на себе за певну плату зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові завданий збиток або виплатити страхову суму.

Страхові агенти – громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні.

Страхувальник — фізична або юридична особа, яка страхує своє майно чи укладає зі страховою організацією договір особистого страхування та сплачує страхові внески.

Страхування – система економічних відносин, які виникають між двома суб’єктами – страховиком і страхувальником – з приводу забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових внесків до спеціально створених для цього грошових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків у разі настання обумовлених страхових випадків.

Страхування відповідальності – галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми юридичними і фізичними особами, що можуть зазнати збитків унаслідок буд-яких дій або бездіяльності страхувальника.

Субвенція—міжбюджетний трансферт для застосування з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єкт оподаткування, чи платник податків, – фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов’язок платити податок.

Субсидія – цільова грошова допомога, яка надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним і фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам.

Сюрвейєр – агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймовірний ступінь настання страхового випадку.

 

Т

Товариство з додатковою відповідальністю – господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а у випадку його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю — господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з повною відповідальністю – господарське товариство, всі учасники якого згідно з укладеним між ними договором здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Трансферти – кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

 

У

Уніфікація державного боргу — метод управління державним боргом, що передбачає об’єднання кількох державних позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики.

Управління державним боргом – сукупність заходів, що здійснюються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Управління фінансами – система методів і форм організації фінансових відносин, які використовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів господарської діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.

 

Ф

Фінанси – сукупність грошових відносин, які виникають між державою, юридичними та фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту з метою формування фінансових ресурсів і створення фондів грошових коштів та їхнього використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Фінанси домашнього господарства – грошові відносини з приводу формування і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.

Фінанси суб'єктів господарювання – система грошових відносин, які пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів господарюючих суб’єктів у процесі відтворення.

Фінансова наука – система знань про фінансові явища і процеси, які здійснюються у державі з приводу утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів з метою задоволення суспільних потреб та інтересів.

Фінансова політика держави – сукупність державних заходів у сфері фінансової діяльності, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій.

Фінансова система — сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами різних сфер фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких формуються, розподіляються і використовуються централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.

Фінансова стратегія – довготерміновий курс фінансової політики, що розрахований на тривалу перспективу і передбачає вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку держави.

Фінансова тактика – поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають Із розробленої фінансової стратегії.

Фінансове вирівнювання – процес усунення вертикальних І горизонтальних дисбалансів.

Фінансове забезпечення – формування цільових грошових фондів господарюючих суб’єктів у достатньому розмірі та їх ефективне використання.

Фінансове законодавство – система усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі.

Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та держави в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань.

Фінансове право – сукупність і взаємозв’язок правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

Фінансове регулювання – засіб фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів.

Фінансовий контроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у державі.

Фінансовий менеджмент – стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.

Фінансовий механізм — сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Фінансовий ринок — сфера фінансової системи, де здійснюється перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів між домогосподарствами, суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції.

Фінансові важелі – засоби дії фінансових методів, конкретні форми розподілу і перерозподілу ВВП.

Фінансові інструменти – різноманітні фінансові документи, які підтверджують грошові зобов’язання або вкладення у капітал емітента, мають грошову вартість і можуть обертатися на фінансовому ринку.

Фінансові методи — способи впливу фінансових відносин на господарський процес.

Фінансові ресурси – фонди грошових засобів, що формуються державою, суб’єктами господарювання і населенням та перебувають у їх розпорядженні.

Фінансові ресурси підприємства — загальна сума власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємством для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Фіскальна політика – сукупність заходів держави щодо регулювання її доходів і витрат.

Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому торгівля цінними паперами ведеться чітко за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками, яких ретельно підбирають серед усіх учасників фондового ринку.

Франшиза – позначена в договорі неістотна частина збитку, яка у разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

 

X

Холдингова компанія — публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

 

Ц

Централізовані фінансові ресурси – фонди грошових засобів, що формуються на рівні держави у процесі її фінансової діяльності.

 

Ч

Чистий прибуток — різниця між загальним прибутком і податком на прибуток, а також іншими платежами, що сплачуються з прибутку.