13.3. Міжнародні фінансові інституції, їх завдання і сфери діяльності

 

Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично характеризувався створенням розгалуженої інституційної структури, до складу якої входять як міжнародні, так І регіональні валютно-фінансові установи, створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу роль серед них на сучасному етапі відіграють так звані Бреттон-Вудські інститути – Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк. Свою назву вони дістали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де в липні 1944 р.

відбулася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.

Зі створенням Міжнародного валютного фонду та Світового банку міжнародна валютна система почала функціонувати, спираючись на офіційні угоди. Розподіл обов’язків між ними передбачає, що МВФ має бути інститутом співпраці і виконувати регулювальні, консультативні й фінансові функції у валютно-фінансовій сфері, а Світовий банк — бути переважно інститутом розвитку.

СРСР та Україна хоча і брали участь у конференції, але не вступили до складу цих організацій. Наслідком стала багаторічна ізоляція СРСР та його союзників від світової економічної та валютно-фінансової системи, що значною мірою було зумовлено політичними та ідеологічними мотивами. У 1992 р. членами МВФ стали держави, що входили до колишнього СРСР, у тому числі й Україна. Завдяки цьому фактично завершився процес глобалізації економічного простору валютного регулювання, що здійснюється цією важливою міжнародною організацією.

Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє також Банк міжнародних розрахунків. Окрему групу серед міжнародних банківських організацій становлять регіональні банки розвитку. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім належать Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР). У межах Європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ – Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Державами Чорноморського басейну (куди входить і Україна) засновано Чорноморський банк торгівлі і розвитку (ЧБТР).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і надання їм фінансової допомоги за валютних ускладнень, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Специфіка Фонду порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає в тому, що у своїй діяльності він поєднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. МВФ створений для того, щоб за допомогою часткової інтернаціоналізації золотих і валютних резервів держав-членів створити пул міжнародних ліквідних ресурсів, який має слугувати джерелом тимчасового покриття пасивного сальдо платіжних балансів держав, що не мають у своєму розпорядженні необхідних для цього власних ліквідних ресурсів і не мають можливості отримати звичайний банківський кредит за кордоном.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні й економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Зазвичай вказані програми містять заходи, що належать до сфери кредитно-грошової та бюджетно-податкової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних і валютно- розрахункових відносин. Вони пов’язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків І ставки позичкового відсотка, зміною валютного курсу тощо.

МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами — центральними банками, казначействами, стабілізаційними фондами. Розрізняють кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку структурної перебудови економіки держав-членів.

Відносини МВФ з державами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для цих держав і держав Східної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою у своїх вимогах. Виконання такої програми не потребує складного інвестиційного апарату в державі. Це первісна програма — програма системної трансформації економіки (Systemic Transformation Fasility — STF), реалізація якої дає змогу державі і Фонду співпрацювати.

Наступний крок – це стандартна програма, що має назву «стенд-бай» (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування. Як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на проведення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

Після реалізації цієї програми держава може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (Extanded Fund Facility — EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою «стенд-бай». Одночасно значно більше уваги приділяється струкгурним змінам в економіці, тим складовим, які становлять основу подальшого економічного зростання.

 

 

Продовження табл. 13.1

 

Етапи

Результати співробітництва

П’ятий етап

(2006-2007 рр.)

Цей етап характеризувався лише моніторингом економіки України для визначення необхідності подальшого кредитування. Протягом 2005-2006 рр. технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання урядові допомоги у різноманітних сферах, а у 2006-2007 рр. експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю

Шостий етап

(2008-2010 рр.)

У 2008 р. в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження програми за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші на загальну суму 10,6 млрд. дол., США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, утому числі на погашення зовнішніх боргових зобов'язань уряду України. Черговий транш у сумі близько 3,9 млрд. дол. США передбачалося отримати у листопаді 2009 р., однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично було припинено

Сьомий етап (2010 – до теперішнього часу)

28 липня 2010 р. Рада Директорів МВФ ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні передбачено надання протягом двох з половиною років кредиту у розмірі 15,15 млрд. дол. США. Отримання цього кредиту базується на попередньому виконанні певних умов Міжнародного валютного фонду, зафіксованих у Меморандумі про економічну та фінансову політику. Згідно з ним український уряд взяв на себе зобов’язання вже у 2011 р. скоротити бюджетний дефіцит до 3,5% ВВП, а у 2012 р. – майже до 2,5% ВВП. Для реалізації цих цілей уряд змушений провести непопулярні заходи у сфері оподатковування, пенсійного забезпечення, а також здійснити реформу у системі оплати праці в державному секторі

 

 

Діяльність банку зосереджена у двох галузях – макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній галузі: надає допомогу в проведенні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Певна частина кредитів банку надається на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства, тобто у малорентабельні галузі з високим терміном окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається. Але без розвитку цих галузей неможливий економічний розвиток у цих державах.

Позики зазвичай надаються на 15—20 років і мають п’ятирічний пільговий період. Ці кредити надаються державам, які продемонстрували певне економічне зростання та соціальний прогрес. Поточна кредитна ставка у середньому становить 7,6%. Для держав, що розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати безвідсотковий кредит.

Надання кредитів Світовим банком має демонстраційний ефект, оскільки його авторитет стимулює приватних інвесторів та інші банки спрямувати капітали в країни, які отримували кредити від МБРР.

Вступ України до МВФ забезпечив їй членство у МБРР, що дає можливість залучати іноземні інвестиції для вирішення таких актуальних проблем, як стабілізація економіки, її структурна перебудова, інтеграція нашої країни у світове господарство. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичення, доступних нині для України.

Міжнародна асоціація розвитку була створена у 1960 р. як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменш розвиненим державам на більш привабливих умовах, ніж ті, що установлює Світовий банк. МАР надає безвідсоткові кредити на строк до 50 років (з 1986 р. – строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинених країн та до 35 років – для інших країн «третього світу »). Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР надає позики урядам і приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на одержання таких кредитів мають держави з річним доходом на душу населення, який не перевищує 835 дол. США.

Міжнародна фінансова корпорація була організована у 1956 р, з ініціативи США з метою заохочення розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на термін від 5 до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК, Рівень відсотків відповідає відсоткам, що існують на міжнародних фінансових ринках.

Статутний капітал МФК створено із внесків країн-членів, їх розмір пропорційний частці їхніх внесків до МБРР. У МФК беруть участь лише члени МБРР.

У 1993 р. до МФК приєдналась Україна, що створило можливості надання нашій державі прямих інвестицій у приватний сектор економіки, фінансування проектів приватних фірм тощо. З 1994 р. ця організація реалізує в Україні проект підтримки приватного підприємництва, який передбачає, з одного боку, консультування центральних органів влади з питання формування політики розвитку малого і середнього бізнесу, з другого – створення спеціальних бІзнес-центрів для конкретної допомоги підприємцям-початківцям.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій було створено у 1988 р. для надання допомоги державам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій завдяки наданню інвесторам гарантій від політичних ризиків. До таких ризиків належать експропріація, воєнні дії, цивільні безлади, порушення умов контракту і перевезення валют. Типовий страховий поліс БАТІ гарантує інвестиції протягом 1 5 років і може бути продовжений до 20 років, при цьому максимальний ліміт покриття становить 50 мли дол. США за один проект. БАТІ також консультує держави, що розвиваються, з питань, пов’язаних зі способами залучення іноземних інвестицій.

Україна стала членом БАТІ 19 липня 1994 р. В Україні БАТІ співпрацює з Державною кредитно-інвестиційною компанією, опікуючись фондом передекспортних гарантій для заохочення інвестицій в АПК.

Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок, створений у 1966 р., для стимулювання потоку інвестицій завдяки створенню умов для проведення примирних і арбітражних переговорів між урядами та іноземними інвесторами. Примирення досягається у тому разі, якщо вдається переконати обидві сторони у можливості вирішити конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦВІС виносить аргументоване рішення на користь однієї зі сторін, така процедура має назву арбітражу. МЦВІС також видає рекомендації і публікує праці за законодавством про Іноземні інвестиції.

Банк міжнародних розрахунків є найстарішою міжнародною валютно-кредитною інституцією, яку створено у 1930 р. в Базелі на основі Гаазької угоди. Ця міжнародна організація є корпорацією і функціонує на комерційній основі як акціонерне товариство. Акціонерами БМР є майже всі європейські центральні банки, а також центральні банки США, Канади, Японії, Австралії та Південної Африки, які беруть участь або тісно пов’язані з різноманітною діяльністю цієї установи. БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; є банком центральних банків — зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі; є агентом чи довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансових домовленостей.

БМР діяв спочатку для здійснення урегулювання різних фінансових претензій між країнами-кредиторами, пов’язаних із виплатою репарацій після Першої світової війни. Наразі Банк координує валютно- фінансову політику держав-учасниць. Основною діяльністю БМР є операції щодо розміщення валютних резервів, здійснення кредитних угод як агента довіреної особи, проведення великих наукових досліджень, керування резервами центральних банків, традиційні форми інвестування, розміщення на міжнародних фінансових ринках засобів, не затребуваних для кредитування інших центральних банків.

Основними формами інвестицій є депозити у комерційних банках і купівля короткотермінових банківських паперів, що конвертуються, у т.ч. казначейські векселі США. БМР також кредитує одні центральні банки за рахунок засобів, отриманих як депозити з інших центральних банків. Проте БМР не має права надавати позички урядам і відкривати їм визначені види рахунків. Також не дозволяється проводити операції з нерухомістю. За статутом, при здійсненні банківських операцій БМР повинен гарантувати, що його дії не суперечать грошовій політиці центрального банку-клієнта.

Європейський банк реконструкції та розвитку є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. і засновниками якого стали 40 держав світу. Банк було створено спеціально для сприяння структурним перетворенням щодо створення ринкової економіки у країнах Центральної і Східної Європи та країнах колишніх республіках CPCР Згідно з Угодою про створення ЄБРР, він діє тільки у тих державах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Нині членами ЄБРР є 60 країн світу. Відповідно до Статуту Банку, його членами можуть бути європейські країни, неєвропейські країни, які є членами МВФ, а також Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) і Європейського союзу (ЄС). Статутний капітал банку становить 20 млрд. євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих і Раді директорів Банку.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької діяльності. У цьому виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992 р. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора, тобто кредити ЄБРР виключаються із суми державного боргу при його реструктуризації. Пріоритетними напрямами діяльності ЄБРР в Україні є підтримка розвитку приватного сектора; підтримка приватизації; підтримка зміцнення фінансового сектора, насамперед через фінансування мікро-, малих та середніх підприємств; сприяння приватним інвестиціям у харчову промисловість і розвиток сільського господарства; раціоналізація енергетичної галузі; розвиток малих і середніх підприємств; модернізація і реформа основних галузей інфраструктури.

Стратегія ЄБРР щодо України з часом змінюється. У перші роки діяльності представництва Банку в Україні більше уваги приділялося проектам у державному секторі, а також співпраці зі спільними підприємствами, які створені великими іноземними компаніями. Останнім часом дедалі більшого значення набуває співпраця з приватним бізнесом.

Отже, в Україні створюються сприятливі умови для розвитку партнерства з міжнародною спільнотою у галузі приватного бізнесу, який є запорукою подальшого ефективного розвитку вітчизняної економіки.