13.2. Міжнародний фінансовий ринок і його характеристика

 

У системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу за масштабністю операцій і багатоканальністю руху фінансових потоків найпотужнішою складовою є світовий фінансовий ринок.             Завдяки цьому механізму забезпечується переливання грошово-кредитних ресурсів між державами, регіонами, галузями та окремими суб’єктами бізнесу, балансуються світовий попит і пропозиція на грошові кошти та капітал.

Світовий фінансовий ринок за рівнем організації і функціонування об’єднує національні фінансові ринки держав і міжнародний фінансовий ринок, що відрізняються як умовами емісії, так і механізмом обігу фінансових активів. Міжнародний фінансовий ринок як частина світового фінансового ринку являє собою надзвичайно розгалужену систему мобілізації вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних держав на принципах ринкової конкуренції.

1.      Міжнародний фінансовий ринок є механізмом купівлі-продажу фінансових активів і належного задоволення попиту та пропозиції суб’єктів міжнародних економічних відносин на грошові кошти і капітал. Основним призначенням цього ринку є забезпечення перерозподілу між країнами тимчасово вільних фінансових ресурсів і отримання від цих операцій певного доходу, а також забезпечення міжнародної ліквідності.

Міжнародний фінансовий ринок залежно від здійснюваних на ньому операцій поділяється на такі сегменти:

1)     валютний ринок, на якому об’єктом купівлІ-продажу є валюта, термін реалізації майнових прав на яку не перевищує одного року;

2)     кредитний ринок, який є ринком Індивідуалізованих боргових зобов’язань;

3)     ринок цінних паперів, що являє собою сукупність суспільних відносин із приводу емісії й обігу цінних паперів, які мають похідні Інструменти.

Водночас кредити та інвестиції поділяють за терміном реалізації майнових прав на короткі (до одного року) і тривалі (понад один рік). Відтак виникають сегменти:

    ринок грошей, який поєднує валютний ринок і короткострокові боргові зобов’язання;

    ринок капіталів, який об’єднує ринок зобов’язань з терміном понад один рік і ринок довгострокових цінних паперів.

Кожен із сегментів міжнародного фінансового ринку пов’язаний з певним типом фінансових активів, що відображає умови купівлі-продажу тимчасово вільних грошей. Кожен сегмент міжнародного фінансового ринку є власне окремим фінансовим ринком з особливостями функціонування, правилами укладання угод із фінансовими активами тощо. Однак фінансовий ресурс одного ринку водночас може бути об’єктом купівлі-продажу для іншого ринку. Тому, розглядаючи виокремлені сегменти міжнародного фінансового ринку, потрібно враховувати, що вони тісно пов’язані між собою.

1. Міжнародний валютний ринок є найбільшим за розміром і найліквіднішим сегментом міжнародного фінансового ринку. Для того щоб уявити масштаби валютного ринку, досить сказати, що річний обсяг світової торгівлі фізичними товарами дорівнює обороту валютного ринку протягом кількох днів. Інакше кажучи, валютний ринок набагато більший за всі Інші ринки, разом узяті.

Міжнародний валютний ринок є системою економічних й організаційних взаємовідносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. Валютний ринок охоплює ту специфічну сферу фінансової діяльності, де об’єктом купівлі-продажу й інструментом здійснення цих операцій є будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті. Ціною на валютному ринку є або валютний курс, або відсотковий дохід.

Функціями валютних ринків є: забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків; регулювання валютних курсів; диверсифікація валютних резервів банків І держав; страхування валютних І кредитних ризиків; взаємозв’язок міжнародних валютних, кредитних і фінансових ринків; отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют; здійснення валютної політики, спрямованої на державне регулювання національної економіки, і узгодженої політики в межах світового господарства.

 

Сучасні валютні ринки мають такі основні особливості:

1)     посилення інтернаціоналізації валютних ринків на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків, широкого використання електронних засобів зв’язку і здійснення операцій і розрахунків їх каналами;

2)     здійснення операцій безперервно протягом доби по черзі у всіх частинах світу;

3)     техніка валютних операцій уніфікована і грунтується на записах на кореспондентських рахунках банків;

4)     широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних і кредитних ризиків;

5)     значне перевищення спекулятивних і арбітражних операцій над комерційними валютними операціями;

6)     нестабільність валют, курс яких, подібно до своєрідного біржового товару, має часто свої тенденції, що не залежать від фундаментальних економічних чинників.

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які об’єднуються у міжнародну систему. Разом з міжнародними І національними центрами валютної торгівлі існують регіональні валютні ринки, наприклад європейська валютна система, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.

Учасниками валютних ринків є банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні і виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації. За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику всі суб’єкти валютного ринку можна поділити на групи: інвестори, позичальники, спекулянти, посередники, хеджери, підприємці. Обов’язковими учасниками валютного ринку є спекулянти, ризик яких наперед розрахований і виправданий прагненням отримати максимальний прибуток. Професійними спекулянтами валютного ринку є валютні дилери — як фізичні, так і юридичні особи.

 

2. Міжнародний кредитний ринок є сферою ринкових відносин, де здійснюється рух позикового капіталу між державами на умовах повернення та платності, формуються попит і пропозиція кредитних ресурсів і позикового капіталу.

Місце і роль міжнародного кредитного ринку у світовій економічній системі визначаються функціями міжнародного кредиту, що відображають особливості руху міжнародного позикового капіталу у галузі міжнародних економічних відносин. Міжнародний кредит виконує такі основні функції:

-         забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;

-         прискорює процеси концентрації і централізації капіталу, його нагромадження у рамках світового господарства;

-         забезпечує економію витрат обігу у системі міжнародних розрахунків, прискорює процес реалізації товарів (робіт, послуг) і цим сприяє зростанню обсягів міжнародної торгівлі;

-         сприяє урядам в одержанні іноземної валюти для стабілізації економіки або рефінансування зовнішньої заборгованості.

 

За сутністю та багатьма характеристиками міжнародний кредит схожий на кредити, що надаються усередині країни, але при цьому кредитор і позичальник є резидентами різних країн.

Залежно від особи, що надає позички, міжнародний кредит поділяється на:

1) урядовий кредит, який виникає при наданні кредиту урядом однієї країни уряду іншої країни на основі укладеної між ними угоди, а також при розміщенні урядом своїх цінних паперів на міжнародних фінансових ринках. Урядові міжнародні кредити виникають при наданні кредиту урядом однієї країни уряду Іншої країни на основі укладеної між ними угоди, а також при розміщенні урядом своїх цінних паперів на міжнародних фінансових ринках;

2) фірмовий кредит – це комерційний кредит на міжнародному ринку, коли розрахунки між імпортером й експортером здійснюються в борг. Є три різновиди фірмового кредиту:

-         вексельний кредит, за якого експортер після укладення угоди виставляє тратту на імпортера, що акцептує її у вказаний термін, проти товарних документів;

-         кредит за відкритим рахунком, який використовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості. Відповідно до угоди експортер записує на рахунок імпортера як борг вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений термін;

-         купівельний аванс, який є формою кредитування експорту й одночасно засобом забезпечення зобов’язань імпортера, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. Імпортери видають аванс експортерам у розмірі 10-30% від вартості поставки;

3) банківський кредит, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. Саме банківські кредити становлять найбільшу частку міжнародного кредитного ринку. Сучасний міжнародний ринок банківських кредитів виник у 50-ті роки XX ст. Нині міжнародний ринок банківських кредитів має такі особливості: відбувається постійна зміна структури; спостерігається вдосконалення механізму діяльності ринку; на ринку переважають представники розвинених країн; простежується тенденція до сек’юритизації — переважання на ринку позичкових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислово розвинених країн. Основними сегментами міжнародного ринку банківських кредитів є:

-         ринки традиційних коротко-, середньо- і довгострокових іноземних кредитів;

-         ринок середньо- і довгострокових (від 1 до 16 років і більше) єврокредитів (синдикованих кредитів, що застосовуються у міжнародній практиці з 1968 р.).

На міжнародному ринку у банківському кредитуванні часто кредити надають у євровалюті, тобто у валюті, яка не є офіційною на території розташування банку. Кредити банків у євровалютах, ставки за якими визначаються на євроринках, називають єврокредитами. Найбільші банківські єврокредити найчастіше надаються у межах банківських синдикатів. Синдикований кредит – це кредит, що фінансується групою банків. За такого кредитування банки мають можливість, незалежно від їхнього розміру, брати участь у кредитуванні та рівномірніше розподіляти свої ризики, а позичальники — одержати значну суму коштів, яку за інших умов отримати неможливо;

4) кредити міжнародних фінансових інститутів, які надаються переважно через МВФ, СБ, ЄБРР, регіональні банки розвитку та ін. Кредитування суб’єктів міжнародних фінансів такими інституціями відбувається завдяки певним механізмам і певними способами. Кредитування держав — членів МВФ проводиться за допомогою звичайного, спеціального та пільгового механізмів кредитування. Звичайний механізм кредитування передбачає використання загальних ресурсів МВФ, до яких належать внески країн до фонду та запозичені кошти. Спеціальний режим кредитування здійснюється шляхом надання фінансових ресурсів членам МВФ на умовах компенсаційного і надзвичайного фінансування та фінансування платіжного балансу. Пільговий режим кредитування передбачає надання пільгових позик членам фонду з метою фінансування структурної перебудови у державі.

 

3. Міжнародний ринок цінних паперів є ринком, на якому здійснюється переміщення фінансових зобов’язань та інструментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом купівлі-продажу з метою одержання прибутку. До цінних паперів належать облігації, акції, похідні цінні папери (деривативи), векселі та ін. Найчастіше на міжнародному ринку капіталів, крім кредитних ресурсів, обертаються єврооблігацїї та євроакції.

Єврооблігації — це боргові цінні папери на пред’явника, що випускаються позичальником для одержання довгострокової позики на євроринку і можуть котируватись одночасно на фінансових ринках кількох держав. Дохід за єврооблігацією сплачується раз на рік, а погашення відбувається наприкінці терміну разовим платежем чи упродовж певного терміну з фонду погашення.

Єврооблігації зазвичай реалізуються в іноземній для кредитора валюті, хоча для окремих кредиторів валюта може бути Й національною. Єврооблігації бувають із фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики і з плаваючою (застосовується у періоди різких коливань відсоткових ставок).

Переважна більшість єврооблігацій випускається міжнародними корпораціями (близько 2/3 усіх єврооблігаційних позик), решта — майже однаковими частинами державою та міжнародними організаціями. Транснаціональні корпорації використовують єврооблігації для фінансування середньо- і довгострокових інвестицій, а державні органи — для покриття дефіциту держбюджету і рефінансування старих позик.

Поряд з єврооблігаціями на міжнародному ринку боргових цінних паперів обертаються й інші інструменти. Нині єврооблігаційні позики значно перевищують емісію інших боргових цінних паперів, що пояснюється їхньою особливістю не прив’язуватися до певної території, наприклад, як іноземні облігації. Ринок єврооблігацій забезпечує також відносно більшу міжнародну мобільність капіталу, оскільки сприяє залученню широкого кола позичальників та інвесторів. Єврооблігації, прискорюючи диверсифікацію фінансових активів, допомагають Інвесторам швидко формувати портфелі з мінімальним ризиком.

Євроакції — це акції, які емітуються міжнародними кредитно-фінансовими інститутами і розміщуються на фінансових ринках інших країн. Вони також можуть котируватися на своєму національному ринку й одночасно – на різних інших ринках, де можуть обертатися. Євроакції можуть обертатися на євроринку і котируватись у світовому фінансовому центрі (наприклад, у Лондоні) або в офшорній зоні. Ціна купівлі-продажу акцій встановлюється переважно в євровалютах.

Останнім часом деякі багатонаціональні корпорації активно емітують свої акції спеціально для продажу в інших державах. З цією метою вони вносять ці акції в курсові бюлетені на біржах різних країн, що вимагає значних витрат. Тому багатонаціональні корпорації для емісії й одночасного розміщення акцій на зарубіжних ринках об’єднуються в синдикат. Часто євроакції реалізуються міжнародними банківськими синдикатами.

Національні ринки істотно впливають на міжнародний ринок цінних паперів; ступінь впливу залежить від обсягу та розвиненості кожного з національних ринків. Одним із найважливіших показників ринку є його капіталізація, яка відображає ринкову вартість усіх компаній, що беруть участь в операціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компаній визначається як добуток курсової вартості їх акцій на кількість акцій, які перебувають в обігу. Найвищий показник капіталізації має ринок акцій США, друге місце займає ринок Японії, а три найбільших ринки світу (США, Японії і Великої Британії) мають загальний показник капіталізації, що становить близько 77% світового ринку акцій.