11.4. Структура фінансового ринку

 

Структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками: часовою та Інституційною (рис. 11.2).

За часовою ознакою, тобто за строком дії фінансових активів, фінансовий ринок поділяється на грошовий ринок і ринок капіталів.

Грошовий ринок — це ринок короткострокових депозитно-кредитних операцій та фінансових Інструментів з терміном дії до одного року, які обслуговують переважно рух оборотного капіталу підприємств та організацій, короткострокових ресурсів комерційних банків, небанківських фінансово-кредитних установ, держави та населення.

 

 

Рис. 11.2. Структура фінансового ринку за часовою та інституційною ознаками

 

Грошовий ринок, у свою чергу, поділяється на:

1) обліковий ринок, де короткострокові грошові кошти перерозподіляються між прямими суб’єктами ринку, фінансово-кредитними інститутами завдяки купівлІ-продажу високоліквідних активів (векселів, чеків та інших цінних паперів) із термінами погашення до одного року. Основними операціями на обліковому ринку є облікові та переоблікові операції комерційних банків, центрального банку з використанням комерційних та казначейських векселів, інших видів короткострокових зобов’язань;

2) міжбанківський ринок, де тимчасово вільні грошові кошти комерційних банків залучаються та розміщуються ними між собою у формі міжбанківських кредитів і депозитів на короткі терміни. Між- банківські кредити є важливим джерелом формування банківських ресурсів, що використовуються комерційними банками для виконання зобов’язань перед клієнтами, регулювання ліквідності балансів, дотримання вимог НБУ щодо обов’язкового резервування тощо;

3) валютний ринок, на якому забезпечується обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу з метою обслуговування зовнішньоекономічних відносин, міжнародних розрахунків та Інших цілей суб’єктів валютного ринку і де урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

Ринок капіталів – це ринок, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий капітал, здійснюється купівля-продаж фінансових активів на тривалий термін (понад один рік). Основними на ринку капіталів є операції з фондовими інструментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; операції з середньо- та довгостроковими кредитами комерційних банків. Фінансові активи, що обертаються на цьому ринку, як правило, є менш ліквідними, для них характерний вищий рівень фінансового ризику і, отже, більш високий рівень дохідності.

Ринок капіталів, у свою чергу, поділяється на:

1) ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів (кредитний ринок), де продаються і купуються грошові кошти на тривалий термін (понад один рік) на певних умовах у формі надання кредитів під зобов’язання позичальників повернути основну суму боргу та сплатити відсотки у визначені терміни;

2) ринок довгострокових і безстрокових цінних паперів, де об’єктом фінансових операцій є цінні папери з періодом обігу понад один рік. На ньому здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція. Завдяки ринку цінних паперів акумулюються грошові нагромадження підприємств, держави, банків, небанківських фінансово-кредитних установ, заощадження домашніх господарств і спрямовуються на виробниче та невиробниче інвестування капіталів. Ринок довгострокових і безстрокових цінних паперів об’єднує ринок боргових зобов’язань (державних і корпоративних облігацій, депозитних сертифікатів), ринок Інструментів власності (усі види акцій), ринок похідних фінансових інструментів (деривативів – форвардів, ф’ючерсів, опціонів, свопів тощо).

Таким чином, грошовий ринок насамперед підтримує ліквідність на фінансовому ринку, а ринок капіталів є найважливішим джерелом середньо- і довгострокових інвестиційних ресурсів для різних суб’єктів фінансового ринку.

За інституційною ознакою фінансовий ринок поділяють на кредитний ринок і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок – це частина фінансового ринку, що належить до каналів опосередкованого переміщення коштів від власників заощаджень до позичальників через фінансово-кредитних посередників.

До складу фінансово-кредитних посередників відповідно до вітчизняної класифікації входять:

— комерційні банки (універсальні та спеціалізовані: інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні, зовнішньоторговельні);

— небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки, ломбарди, лізингові й факторингові компанії та ін.).

Кредитний ринок є основною складовою фінансового ринку. Це пояснюється тим, що він, по-перше, забезпечує найшвидший доступ до фінансових ресурсів, а по-друге, переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу його основних суб’єктів — комерційних банків, які не лише опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певним чином продукують їх. Кредитний ринок забезпечує накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між галузями економіки та суб’єктами фінансового ринку.

Ринок цінних паперів — це частина фінансового ринку, що належить до каналів прямого переміщення коштів безпосередньо від власників заощаджень (Інвесторів) до позичальників (емітентів) і опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

Ринок цінних паперів структурується за двома основними ознаками:

1) за стадіями торгівлі:

— первинний ринок – це первинний випуск цінних паперів в обіг, що здійснюється на основі оголошення про емісію; торгівля ведеться між емітентами, з одного боку, та інвесторами і фінансовими посередниками – з другого. Первинне розміщення проводиться прямим зверненням емітента до покупця чи передачею всієї емісії або її частки посереднику (інституційному інвестору), що бере на себе функції розміщення цінних паперів;

— вторинний ринок, який характеризується операціями перепродажу раніше випущених цінних паперів, що здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками. Без розвиненого вторинного ринку цінних паперів, що забезпечує постійну ліквідність і розподіл фінансових ризиків, не може ефективно існувати первинний фондовий ринок. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни чи курсу окремих цінних паперів, що відображає всю інформацію про фінансовий стан їх емітентів і умови емісії;

2) за місцем торгівлі:

-         біржовий ринок, який охоплює угоди, що укладаються на фондовій біржі, й насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу. Фондова біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому торгівля цінними паперами ведеться чітко за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками, яких ретельно відбирають серед усіх учасників фондового ринку.

 

Фондова біржа виконує три основні функції – посередницьку, Індикативну та регулятивну. Посередницька функція полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам і фінансовим посередникам. Сутність індикативної функції полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі здійснюється котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну та якісну їх оцінку і динаміку розвитку. Регулятивна функція виражається в організації торгівлі цінними паперами. Завдяки їй встановлюються вимоги до емітентів, що виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі.

На фондову біржу можуть потрапити не всі випущені цінні папери, а лише гарантовані, які відповідають вимогам лістингу. Лістинг полягає у допуску цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на основі їх економічної експертизи;

 

-         позабіржовий ринок, який охоплює угоди з купівлі-продажу цінних паперів, що укладаються і здійснюються поза біржею. Його утворюють брокерські контори, комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди. Такий розподіл вторинного ринку пов’язаний з тим, що не всі цінні папери можуть обертатися на біржі. Позабіржовий ринок характеризується вищим рівнем фінансового ризику та нижчим рівнем юридичної захищеності покупців, нижчим рівнем їх поточної інформованості тощо. Разом з тим, цей ринок забезпечує обіг ширшої номенклатури цінних паперів, більшою мірою гарантує таємницю здійснення окремих угод, задовольняє потребу окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, отже, приносить вищий дохід.