11.1. Сутність, функції та призначення фінансового ринку

 

Фінансовий ринок є важливою складовою фінансових відносин, що сприяє ефективному функціонуванню інших сфер і ланок фінансової системи держави. Для нормального розвитку економіки необхідні акумуляція тимчасово вільних коштів різних суб’єктів ринку, їх подальший розподіл І перерозподіл на комерційній основі між різними сферами економіки. Ці процеси здійснюються на фінансовому ринку, де визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Це ринок, на якому є продавці й покупці, є товар, який продається та купується. Але цей товар особливий – фінансові активи, які складаються з фінансових вимог, що виставляються боржнику і дають право кредитору на одержання від нього платежу.

Фінансовий ринок як невід’ємна складова світової ринкової економіки виник давно, але розвивався повільно І функціонував переважно як грошовий ринок. Остаточно він сформувався тільки на початку 60-х років минулого століття, а до цього часу його розвиток стримувався низкою негативних чинників, серед яких можна виділити події Першої та Другої світових воєн, світову економічну кризу 1929-1933 рр., повоєнні валютні обмеження тощо. Як показує світовий досвід, фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати тільки в умовах становлення ринкової економіки, коли більшість фінансових ресурсів і послуг мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх вільної купівлі-продажу.

У колишньому СРСР, у складі якого була Україна, фінансового ринку як такого не існувало, оскільки не було поняття ринку взагалі, приватної, індивідуальної та інших форм власності (крім загальнодержавної), фінансової інфраструктури та інших необхідних складових ринкової економіки. Створення фінансового ринку в Україні розпочалося в умовах незалежності та переходу до ринкових відносин. Основними передумовами його становлення в Україні стали: ліквідація державної монополії на формування фінансових ресурсів та їх перерозподіл, економічна самостійність господарюючих суб’єктів, розвиток відповідної інфраструктури фінансового ринку тощо.

Головною передумовою існування фінансового ринку є незбіг потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб’єкта ринку із наявністю джерел задоволення таких потреб. Тому основною метою функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення тимчасово вільних коштів від суб’єктів, які їх заощадили, до суб’єктів, котрі відчувають потребу в таких коштах. Зазвичай кошти спрямовуються від тих, хто не має змоги їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно.

Основна відмінність фінансового ринку від Інших ринків (ринку товарів і послуг, ринку сировини та виробничих ресурсів) полягає у тому, що товаром на цьому ринку виступають фінансові активи. Останні визначаються як ресурси, що мають вартість, знаходяться у власності суб’єктів підприємницької діяльності і передбачають майбутнє одержання доходу. Так, володіння акціями приносить їхнім власникам дивіденди, комерційні банки виплачують відсотки за користування вкладами населення тощо.

За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, які пов’язані з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів, цінних паперів та інших фінансових активів. Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб’єктами відносин є домашні господарства, господарюючі суб’єкти, держава і різноманітні фінансові інститути – фінансові посередники.

З організаційного погляду, фінансовий ринок — це сукупність фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників, і навпаки. До таких інститутів належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Отже, фінансовий ринок – це сфера фінансової системи, де здійснюється перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів між домогосподарствами, суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту і пропозиції.

Сутність і роль фінансового ринку в економіці держави розкривається в його функціях. У сучасних умовах основними функціями фінансового ринку є:

1. Функція ціноутворення. Фінансовий ринок встановлює ціни на фінансові активи, які врівноважують попит і пропозицію на них. Ціною фінансових активів є дохід, який сплачує покупець (емітент) продавцю (інвестору або власнику фінансових ресурсів) – банківський відсоток, купонна ставка за облігаціями, дивіденди по акціях.

2. Функція забезпечення ліквідності. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки кожен інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку. При цьому фінансові посередники завжди готові не лише викупити фінансові активи, а у разі потреби продати їх Інвесторам.

3. Функція економії на витратах. Фінансовий ринок зменшує витрати на здійснення операцій та інформаційні витрати. Фінансові посередники, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати й відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Фінансові посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабах операцій і вдосконалення процедур оцінювання фінансових активів, запропонованих до продажу.

Для ефективного функціонування фінансового ринку необхідне дотримання таких основних принципів: вільний доступ до ринкової Інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку і реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність і ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

Призначення фінансового ринку полягає у його здатності:

1)     акумулювати грошові заощадження населення, підприємств, держави І трансформувати їх у позичковий та інвестиційний капітал;

2)     формувати ринкові ціни на окремі види фінансових активів з урахуванням зовнішніх І внутрішніх чинників впливу;

3)     перерозподіляти на взаємовигідних умовах грошові кошти господарюючих суб’єктів з метою їх ефективнішого використання;

4)     впливати на грошовий обіг і прискорювати обіг капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

5)     забезпечувати ліквідність фінансових активів;

6)     забезпечувати кредитування уряду й органів місцевого самоврядування шляхом емісії та розміщення урядових і муніципальних цінних паперів.

Таким чином, фінансовий ринок посідає важливе місце в системі ринкових відносин, завдяки якому регулюються процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу, забезпечується рух фінансових потоків і переливання вільних фінансових ресурсів в інвестиції.