10.4. Державне регулювання страхового ринку України та ліцензування страхової діяльності

 

Держава як учасник страхового ринку створює правові основи регулювання страхової діяльності, а в особі державного органу здійснює нагляд з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку чинного законодавства про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

Страховий нагляд – це контроль за діяльністю страхових компаній різних організаційно-правових форм, що здійснюється спеціально уповноваженим державним органом. Уповноважений орган страхового нагляду здійснює перевірку страхових установ за їх платоспроможністю, дає рекомендації щодо використання вільних коштів І страхових резервів, видає ліцензії на здійснення певних видів страхування тощо. Необхідність державного регулювання страхової діяльності в ринкових умовах зумовлена тим, що кошти за страховку платяться сьогодні, а послуга страхування отримується у майбутньому, тому виникає ризик скористатися цими коштами; страхування є досить прибутковим видом діяльності, що повинен підлягати оподаткуванню; страхування має великі інвестиційні можливості, в яких зацікавлена держава.

Державне регулювання страхової діяльності зазвичай у багатьох країнах світу покладається на спеціальну структуру — орган державного нагляду за страховою діяльністю. Такі органи існують в усіх державах світу і різняться не тільки організаційною структурою, але й ступенем «суворості» контролю. Так, у Великій Британії функції страхового нагляду з 1998 р. виконує Державне казначейство (тривалий час функції нагляду виконував Департамент торгівлі та промисловості), в Австрії – Міністерство фінансів, у Франції – комісія з контролю за страхуванням; в Італії — Державний інститут контролю за діяльністю страхових компаній; у Нідерландах – Палата страхових справ; у Китаї — Китайський комітет з нагляду за страховою діяльністю, у Латвії – Державна страхова інспекція. Найбільш жорсткий контроль здійснюється в Німеччині, на користь якого вказує той факт, що з 1949 р. там не збанкрутіла жодна страхова установа.

Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні поділяється на загальний, який здійснюється центральними органами законодавчої та виконавчої влади (ВРУ, Президент України, КМУ), та галузевий, який здійснюється органами державного управління спеціальної компетенції. До грудня 1999 р. державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснював Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції покладено на Міністерство фінансів України.

Для державного регулювання і нагляду за діяльністю страхових компаній і страхових брокерів та інших учасників ринку фінансових послуг було утворено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг відповідно до Указу Президента України від 04.04.2003 № 292/20, а тепер ці повноваження покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до Указу Президента України від 23.11.2011 № 1070/2011.

Основними функціями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо регулювання страхової діяльності, є:

-         ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) і державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

-         видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

-         встановлення переліку посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні;

-         затвердження положення про централізовані страхові резервні фонди;

-         визначення порядку формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою;

-         встановлення за погодженням з НБУ розмірів кредитів, порядку та умов їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя;

-         проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

-         здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальником;

-         встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, видача їм відповідних свідоцтв, здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків;

-         встановлення особливостей із забезпеченням правонаступництва щодо укладання договорів страхування у разі реорганізації страховика.

 

Вимоги до ліцензування страхової діяльності містяться в законах України «Про страхування» від 04.10.2001 № 2745-III, «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-

III. Крім зазначених документів, у питанні ліцензування страхової діяльності керуються Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності» від 28.08.2003 № 40.

Для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності заявник відповідно до ліцензійних умов подає до Уповноваженого органу документи, перелік яких передбачено Законами України «Про страхування» і «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме:

-         заяву встановленого зразка, де має міститися необхідна інформація про суб’єкта господарювання заявника (найменування, місце знаходження, банківські реквізити тощо);

-         копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

-         копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку;

-         довідки банків, що підтверджують розмір сплаченого статутного капіталу, або аудиторський висновок аудитора, внесеного до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження формування та розміру сплаченого статутного капіталу, а також щодо підтвердження перевищення вартості нетто-активів (чистих активів) над розміром статутного капіталу на останню звітну дату, що передує поданню документів на отримання ліцензії;

-         довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

-         правила (умови) страхування;

-         економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

-         інформацію про учасників страховика;

-         Інформацію про голову виконавчого органу та його заступників, яка має бути підписана керівником страховика і скріплена печаткою, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відповідним підписом;

-         інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом у справах нагляду за страховою діяльністю.

 

Крім того, заявник повинен подати до Уповноваженого органу у справах нагляду за страховою діяльністю:

-         затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

-         завірену заявником копію документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю має прийняти рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії не пізніше 30 днів з дня надходження заяви та всіх необхідних документів від заявника.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови, якими можуть бути недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії, невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих про видачу ліцензії, заявник може подати до Уповноваженого органу нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам фінансова установа може подати до Уповноваженого органу нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку.

У випадку прийняття Уповноваженим органом позитивного рішення про видачу ліцензії він оформлює ліцензію не пізніше ніж за п’ять робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Якщо заявник впродовж тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформленої ліцензії, Уповноважений орган має право скасувати рішення про видачу такої ліцензії.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право проведення конкретних видів страхування інформація про страховика вноситься до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.