10.1. Сутність, принципи, функції та роль страхування

 

Страхування є важливою складовою категорії сучасних фінансів. Необхідність страхового захисту зумовлена прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними ризиками. Унаслідок стихійного лиха чи непередбачених обставин юридичним і фізичним особам може бути завданий збиток. У цьому зв’язку є потреба попереджувати і відшкодовувати завдані збитки. Не задовольнивши цю потребу, неможливо забезпечити безперервний процес виробництва матеріальних благ і підтримувати належний рівень життя суспільства. Відносини, які виникають у суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний характер І в сукупності формують сутність економічної категорії — страхування.

Сам термін «страхування» походить від латинського «securus» і «sine cura», що означають «безтурботний». Поняття «страхування» доволі часто пов’язують зі словом «страх», а тому вживають у значеннях «захист», «підтримка», «гарантія успіху».

Страхові відносини виникли у суспільстві у процесі його історичного розвитку. Потреба у страховому захисті виникла з появою людини і зростала у процесі її діяльності. Людство завжди прагнуло захистити себе від різного роду ризиків та було змушене вживати упереджувальних заходів з метою забезпечення достатніх умов життєдіяльності та виробничого процесу. Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Так, у шумерів торгівцям видавалися певні суми грошей у формі позики або вони мали створювати «спільну касу» на випадок утрати вантажу під час перевезення. Закони вавилонського царя Хаммураппі (1750-1792 рр. до н.е.) вимагали укладення між учасниками торговельного каравану угоди про спільне покриття збитків у випадку настання непередбаченої події.

Найдавнішою формою страхового захисту було взаємне страхування. яке у XIII ст. поступово поширювалося в Італії, Англії, Німеччині, де значного розвитку набули торгівля, грошові розрахунки, морське судноплавство. У XVII ст. у Західній Європі, а у XVIII ст. І на території сучасної України особливо активно розвивається класичне страхування за всіма видами ризиків: морське та вогневе страхування, страхування життя та від нещасних випадків. Страхові платежі та внески стають регулярними, акумулюються у відповідному страховому фонді для організації страхового захисту, з’являються страхові товариства, що здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку.

Особливо інтенсивно розвиваються всі форми і види страхування у XX ст., а в сучасному світі воно стало невід’ємною складовою ринкової економіки. Нині страхування перетворилось в універсальний засіб страхового захисту всіх форм власності, доходів господарюючих суб’єктів і громадян. Розвиток ринкових відносин, удосконалення засобів виробництва призводять до збільшення кількості ризиків і збитків від їх настання. Поряд із потребою страхування класичних ризиків виникає необхідність у страхуванні підприємницьких, фінансових, банківських, кредитних, валютних та нових специфічних ризиків. У ринкових умовах страхування стає не лише засобом захисту страхувальників від руйнівних стихійних лих, а й способом захисту від несприятливих змін ринкової кон’юнктури, які можуть негативно вплинути на життєдіяльність усіх суб’єктів ринкових відносин.

З економічного погляду страхування є системою економічних відносин, які виникають між двома суб’єктами — страховиком і страхувальником — з приводу забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових внесків до спеціально створених для цього грошових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків у разі настання обумовлених страхових випадків.

Кожна економічна категорія виявляє свою сутність через функції, які вона виконує. Сутність І зміст страхування розкривається через такі функції:

1. Ризикова (відшкодування), яка полягає в переданні страховику за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику у випадку настання страхових подій, передбачених чинним законодавством або договором страхування. Інакше кажучи, в рамках цієї функції передбачається матеріальна відповідальність страховика за наслідки ризику.

2. Превентивна (запобіжна), яка спрямована на запобігання можливим збиткам і зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій. Страховик об’єктивно зацікавлений у більш тривалому використанні коштів страхового фонду, тому намагається зменшити ймовірність виплат шляхом зменшення ймовірності настання страхового випадку. З цією метою страховик може використовувати фінансову і правову превенцію. Фінансова превенція полягає в тому, що страховик частину своїх доходів може спрямувати на фінансування превентивних заходів (фінансування заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, фінансування протипожежних заходів тощо), а правова превенція — в тому, що страховик не приймає на страхування певні ризики.

3. Заощаджувальна (накопичувальна), яка дає змогу страхувальнику завдяки страховим внескам накопичити певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку на час дії договору страхування.             Ця функція характерна для окремих видів особистого страхування, за якими укладаються угоди довгострокового страхування (страхування життя, пенсій, ренти).

4. Контрольна, яка виявляється у здійсненні фінансового контролю за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням І цільовим використанням страхових капіталів (державний нагляд і внутрішній аудит).

Крім того, науковці виділяють також інші функції страхування, а саме: формування і використання страхових фондів, компенсаційна, інвестиційна, ціноутворення (тарифікація) та інші.

 

Основними принципами страхування є:

1)     конкурентність – вільний вибір страхувальником страхової компанії, а страховою компанією — виду страхування;

2)     страховий ризик — потенційна можливість збитку або втрати доходу при настанні визначених подій. Конкретним проявом реалізації страхового ризику є страховий випадок, тобто фактичне настання непередбачуваної події;

3)     страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, що пов’язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об’єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

4)     максимальна сумлінність — надання повної інформації щодо предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання, тобто це повна довіра між страховиком і страхувальником;

5)     страхове відшкодування на рівні збитку, яке не повинно приносити страхувальнику прибуток, а повинно тільки відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком, що відбувся;

6)     застереження – включення до договору страхування особливих клаузул. Наприклад, франшиза – визначена в договорі страхування незначна частини збитків, що не підлягають відшкодуванню страховиком, тобто є способом розподілу ризиків і рівня страхової відповідальності;

7)     суброгація (зустрічний регресний позов) – передача страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

8)     диверсифікація – законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за рамками основної діяльності;

9)     контрибуція — право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків;

10) співстрахування – страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками та перестрахування – передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов’язань відповідно до укладених договорів.

 

Роль страхування полягає у:

-         забезпеченні стабілізації відтворювального процесу та економічної стійкості в суспільстві;

-         гарантуванні компенсації збитків, заподіяних майновим інтересам держави, суб’єктів господарювання і громадян;

-         звільненні бюджету від тягаря витрат на відшкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних природних катаклізмів, техногенних катастроф, епідемій та інших нещасних випадків;

-         реалізації соціальної політики держави завдяки здійсненню матеріального захисту громадян шляхом виплати пенсій і грошової допомоги через систему державного соціального страхування;

-         створенні додаткових джерел для інвестування в національну економіку шляхом вкладення коштів страхових резервів (переважно за довгостроковими договорами особистого страхування) у пріоритетні галузі.

Таким чином, страхування є однією з вагомих сфер фінансової системи, виконує активну перерерозподільну функцію в економіці, оскільки одночасно є способом залучення грошових ресурсів і засобом відшкодування збитків.