9.4. Економічний зміст і роль прибутку в умовах розвитку підприємництва

 

Як економічна категорія, прибуток являє собою грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових накопичень суб’єктів господарювання. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набуде грошової форми. Величина одержаного прибутку характеризує результативність роботи підприємства, фінансовий результат його підприємницької діяльності.

Прибуток є одним Із основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. Тому успішна, прибуткова діяльність суб’єктів господарювання є основою економічного розвитку держави.

Прибуток, відображаючи результати фінансово-виробничої діяльності підприємств як суб’єктів господарювання, зазнає впливу багатьох факторів. Формування прибутку господарюючих суб’єктів має певні особливості залежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми власності тощо. Серед чинників, що впливають на формування прибутку, можна виділити такі: встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); розрахунок загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності.

Зростання прибутку сприяє збільшенню потенційних можливостей підприємства та підвищенню ступеня його ділової активності. За розміром отриманого прибутку обчислюють частку доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу і впливає на вартість усього підприємства в цілому.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється в умовах господарювання на ринкових засадах. В цих умовах суб’єкти господарювання, здобувши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, що залишається після сплати до бюджету встановлених податків І платежів. Прибуток є джерелом забезпечення як внутрішньогосподарських потреб підприємств, так і джерелом формування бюджетних ресурсів держави. Тому в отриманні прибутку повинні бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але і держава в цілому.

Формування, облік і визначення фінансових результатів підприємства – прибутку (збитку) – здійснюється за такими видами його діяльності: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність, а також діяльність, пов’язана з виникненням надзвичайних подій. Підприємство може отримувати прибуток внаслідок основної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Збитком вважається перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких були здійснені ці витрати.

Схему формування загального та чистого прибутку (збитку) підприємства наведено на рис. 9.2.

 

 

Рис. 9.2. Структурно-логічна схема формування загального та чистого прибутку (збитку) підприємства

 

Валовий прибуток (збиток) обчислюють як різницю між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизного податку) від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток (збиток) від основної (операційної) діяльності визначають як суму валового прибутку та інших операційних доходів за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначають як суму прибутку від основної (операційної) діяльності, доходів від участі в капіталі, фінансових та інших доходів за мінусом витрат від участі в капіталі, фінансових та інших витрат.

Результат (прибуток, збиток) від надзвичайних ситуацій — це різниця між доходами, що надійшли у відшкодування понесених від стихійного лиха втрат, та збитками, спричиненими цим лихом.

Загальний прибуток (збиток) обчислюють як суму прибутку від звичайної діяльності підприємства, скореговану на суму надзвичайних доходів І витрат.

Розрахований загальний прибуток суб’єкта господарювання підлягає розподілу. При цьому одна його частина вилучається до державного бюджету для формування фінансових ресурсів держави, а друга-є джерелом формування фінансових ресурсів самого підприємства і використовується ним для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з Господарським кодексом України, порядок використання прибутку визначає власник підприємства чи уповноважений ним орган відповідно до статуту підприємства і чинного законодавства. При цьому пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом податкової політики держави щодо господарюючих суб’єктів. Ця політика реалізується у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, порядку надання податкових пільг тощо. Виходячи з цього, одержаний підприємством загальний прибуток спрямовується у першу чергу на сплату до бюджету встановлених законами України податків і платежів — податку на прибуток, а також інших платежів до бюджету, які сплачуються за рахунок прибутну.

Різниця між загальним прибутком і податком на прибуток, а також іншими платежами, що сплачуються з прибутку, являє собою чистий прибуток підприємства. Розрахований чистий прибуток залишається у власності підприємства та підлягає розподілу на його розсуд відповідно до порядку, зафіксованому у статуті. Чистий прибуток підприємства може спрямовуватись на поповнення статутного капіталу, на утворення та поповнення резервного капіталу, на виплату дивідендів та на інші цілі. Частина прибутку може залишатися нерозподіленою. Нерозподілений прибуток – це частка прибутку підприємства, одержана в результаті діяльності у попередні періоди, яка не була спрямована на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення складових власного капіталу підприємства.