9.3. Фінансові ресурси суб'єктів господарювання

 

Незалежно від сфери функціонування суб’єктів господарювання їх виробничо-фінансова діяльність пов’язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Формування фінансових ресурсів відбувається у процесі створення підприємства і реалізації його фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Забезпечення цієї діяльності здійснюється за рахунок різних джерел: власних, залучених і позичених фінансових ресурсів підприємства (рис, 9.1).

 

 

 

Рис. 9.1. Склад фінансових ресурсів підприємства

 

Власні кошти — це кошти підприємства, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий термін використання яких не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобов’язань.

Позичені кошти — це ті кошти, які підприємство одержує на визначений термін за плату й на умовах повернення. Формуються вони переважно за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків.

Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.

Усі види вказаних вище джерел беруть участь яку формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємства – це загальна сума власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємством для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Загальна сума фінансових ресурсів кожного підприємства складається з таких елементів:

1) статутний капітал – основне первісне джерело власних фінансових ресурсів підприємства. Статутний капітал є сукупністю коштів засновників, необхідних для функціонування підприємства, вкладених в активи, а також майнових прав, що мають грошову оцінку. Порядок І джерела формування статутних капіталів залежать від типу підприємства і форми власності. Величина статутного капіталу характеризує розмір коштів, які були інвестовані у фінансово-господарську діяльність підприємства.

За рахунок статутного капіталу формуються основний і оборотний капітали, які знаходяться у процесі безперервного руху, набуваючи різних форм залежно від стадії кругообігу. Поділ капіталу на основний і оборотний пов'язаний з характером їх кругообігу та формою участі у створенні готової продукції;

2) резервний фонд утворюється на підприємстві за рахунок відрахувань від прибутку та використовується для покриття збитків і подолання тимчасових фінансових ускладнень. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього у господарському товаристві встановлюється установчими документами, але він не може бути меншим 15% статутного капіталу, а розмір відрахувань — меншим 5% суми прибутку.

3) амортизаційний фонд утворюється у процесі використання основних засобів і нематеріальних активів за рахунок амортизаційних відрахувань і використовується для їх відтворення;

4) фонд розвитку акумулює кошти, що використовуються для розвитку виробництва;

5) валютний фонд формується на підприємстві, яке отримує виручку у валюті від експортних операцій чи купує валюту для імпортних операцій;

6) фонд оплати праці формується на підприємствах для грошових виплат працівникам за виконану роботу відповідно до трудового

договору;

7) фонд виплати дивідендів утворюється в акціонерних товариствах раз на рік для виплати акціонерам дивідендів за акціями.

 

Окрім постійних грошових фондів, на підприємствах можуть утворюватися оперативні тимчасові фонди (відвернені кошти в акредитиві).

Кошти суб’єктів господарювання використовуються не тільки у фондовій формі. Наприклад, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, комерційними банками, страховими організаціями здійснюються у нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також отримують субсидії, дотації, банківські позики, спонсорські внески тощо.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприємства поділяються на такі, що створені:

-         за рахунок власних і прирівняних до власних грошових надходжень (внески засновників у статутний капітал);

-         у результаті здійснення фінансово-господарської діяльності (нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, резервний капітал);

-         внаслідок операцій на фінансовому ринку (від випуску та розміщення цінних паперів, а також кредитні ресурси);

-         у порядку перерозподілу грошових коштів (бюджетні субсидії, страхові відшкодування, інші види ресурсів).

 

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого розміщення фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки. Господарювання в ринкових умовах потребує адекватних підходів до формування фінансових ресурсів підприємств. Наразі вагома частка у джерелах фінансових ресурсів підприємств припадає на внески юридичних і фізичних осіб. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Зросло значення прибутку, амортизаційних відрахувань і позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

Обсяг виробництва, ефективна робота підприємства зумовлюють розмір, склад і структуру його фінансових ресурсів. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більший обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. У свою чергу, від розміру фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове становище підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість. Тому найважливішим завданням підприємства є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання для підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємства важливе значення має забезпечення оптимальної структури їхніх джерел, тобто співвідношення між власними та залученими коштами. Підвищення частки власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств, а висока частка залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківськими кредитами, дивідендів на акції, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Відтак у кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.