9.1. Сутність, функції та призначення фінансів суб'єктів господарювання

 

Фінанси суб’єктів господарювання є базовою ланкою фінансової системи, оскільки саме тут створюються валовий внутрішній продукт і національний дохід – основні джерела фінансових ресурсів. На макроекономічному рівні фінанси суб’єктів господарювання забезпечують формування фінансових ресурсів держави завдяки бюджету та позабюджетним фондам. Саме тому від стану фінансів господарюючих суб’єктів залежить можливість задоволення суспільних потреб і фінансова стійкість держави.

Фінанси суб’єктів господарювання функціонують на мікроекономічному рівні і тому мають спільні ознаки та певні відмінності від фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів господарюючих суб’єктів є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів суб’єктів господарювання виражають економічні відносини, що характеризують первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів господарюючих суб’єктів зумовлені їх функціонуванням у різних галузях економіки та різними організаційно-правовими формами господарювання.

Економічну природу фінансів господарюючих суб’єктів розкриває сукупність грошових відносин, що виникають у суб’єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. Такими видами відносин є:

1. Відносини між підприємствами та іншими суб’єктами господарювання (з постачальниками, покупцями, будівельниками, транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни, так і зовні), які виникають в процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо. Ці відносини у діяльності підприємств є досить значними і виконують первинну роль, оскільки саме у сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток.

2. Відносини всередині самого підприємства, які виникають між окремими його структурними підрозділами (філіями, цехами, відділами), а також між адміністрацією підприємства та зайнятими на ньому працівниками. Фінансові відносини всередині підприємства виникають з приводу формування статутного капіталу, формування і розподілу прибутку та фондів спеціального призначення, оплати праці працівників, виплати премій і матеріальної допомоги тощо.

3. Відносини підприємств з вищими організаціями всередині фінансово-промислових груп, які виникають в умовах концентрації і монополізації виробництва. Вони пов’язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів для поповнення основних та оборотних коштів, фінансування інвестицій, наукових І маркетингових досліджень та ін.

4. Відносини між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи, а саме: з бюджетною системою (державним і місцевими бюджетами), позабюджетними фондами, кредитно-банківськими установами, страховими організаціями, фондовим ринком, різними фондами та ін.

Фінансові відносини між підприємствами і державою пов’язані з формуванням і використанням бюджетних і позабюджетних фондів. Ці відносини виникають за сплати податків і платежів у бюджетну систему та позабюджетні фонди або за умови одержання з бюджету грошових коштів у вигляді асигнувань, дотацій, субсидій тощо.

Фінансові відносини між підприємствами і кредитно-банківською системою пов’язані з організацією безготівкових розрахунків, отриманням і поверненням позик, внесенням коштів на депозитні рахунки комерційних банків, одержанням лізингових, факторингових, трастових та інших послуг.

До цієї групи відносин належать також різноманітні фінансові відносини підприємств зі страховими організаціями з приводу сплати в них підприємствами страхових платежів і отримання від них відповідних страхових відшкодувань; з фондовим ринком у зв’язку з випуском цінних паперів, їх розміщенням, купівлею-продажем на фондових біржах цінних паперів інших підприємств; з інвестиційними фондами у формі залучення довгострокових кредитів з метою розширення виробництва та ін.

Отже, об'єктом фінансів суб’єктів господарювання є економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням і використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, комерційні банки і страхові компанії, позабюджетні фонди та інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб’єкти господарювання, які є юридичними особами.

Матеріальною основою фінансово-економічних відносин є гроші. Грошові відносини виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання та у всіх сферах суспільної діяльності. У процесі відтворення відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб’єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. При цьому грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним, а таке відбувається у процесі формування, розподілу, використання грошових доходів і фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин.

Таким чином, фінанси суб’єктів господарювання — це система грошових відносин, які пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів господарюючих суб’єктів у процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси суб’єктів господарювання виявляються та виражають свою сутність через розподільну і контрольну функції.

За допомогою розподільної функції здійснюються первинний розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, який створюється у сфері матеріального виробництва, шляхом утворення централізованих І децентралізованих фондів грошових коштів, що використовуються на потреби держави І підприємств. Завдяки розподільній функції відбуваються формування фінансових ресурсів підприємства у процесі виробничо-господарської діяльності, їх розподіл і використання для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарювання тощо.

Контрольна функція фінансів підприємства виявляється у контролі за формуванням і використанням його фінансових ресурсів у процесі відтворення. Наявність контрольної функції фінансів зумовлена необхідністю вартісного обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг), формування доходів і фондів грошових коштів підприємства та їх використання. Дія контрольної функції виявляється через застосування фінансових показників діяльності підприємств, їх оцінки і розробки належних заходів щодо підвищення ефективності розподільних відносин.

Фінанси суб’єктів господарювання є важливою складовою системи управління економікою. Без фінансів господарюючих суб’єктів неможливо забезпечити індивідуальний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки. Обов’язковими передумовами ефективного функціонування фінансів суб’єктів господарської діяльності є: різноманітність форм власності; свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень; вільне ринкове ціноутворення та конкуренція; самофінансування підприємництва; обмеження і регламентація державного втручання у діяльність господарюючих суб’єктів; правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб’єктів підприємницької діяльності.

Призначенням фінансів суб’єктів господарської діяльності є забезпечення фінансовими ресурсами безперервності процесу виробництва суб’єктів господарювання, розширення їх основних І оборотних фондів, зниження собівартості продукції, зростання нагромаджень і підвищення ефективності виробництва.