8.2. Загальні аспекти функціонування соціальних позабюджетних фондів в Україні

 

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні здійснюється позабюджетними страховими фондами, які є страховиками з окремих видів соціального страхування. Вони беруть на себе зобов’язання формувати доходи і надавати застрахованим особам матеріальне забезпечення та соціальні послуги у разі настання страхових випадків.

З метою забезпечення загальнообов’язкового соціального страхування в Україні створено на державному рівні чотири фонди:

1)     Пенсійний фонд України;

2)     Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3)     Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування па випадок безробіття;

4)     Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричиниш втрату працездатності.

 

Утворення інших фондів заборонено законодавством. Так, п.8 ст.13 Бюджетного кодексу забороняє утворення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування й іншими бюджетними установами.

Державні страхові фонди належать до некомерційних самоврядних організацій. Ці фонди не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено. Таким фондам забороняється також використовувати свої кошти на цілі, не пов’язані з виконанням їх функцій. Кошти цільових страхових державних фондів не входять до складу Державного бюджету України. Ці фонди мають самостійні бюджети.

Позабюджетні фонди здійснюють управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування: проводять планування доходів і видатків, реєстрацію та облік платників, збирання й облік страхових внесків, забезпечують фінансування соціальних виплат, контроль за рухом коштів і здійснюють інші функції відповідно до затверджених статутів.

Управління позабюджетними фондами здійснюється на паритетній основі представниками держави та суб’єктів соціального страхування (страхувальників і страховиків). Самоврядування в системі цих фондів полягає у виділенні органів управління соціальним страхуванням із органів безпосереднього державного управління. Органи соціального страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності — створює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, визначає рівень страхових платежів, змінює структуру та рівень грошових виплат із соціальних фондів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на засадах партнерства в управлінні фондами.

Організаційна структура позабюджетних фондів складається з правлінь і виконавчих дирекцій, що розпоряджаються коштами цільового призначення.

Робочі органи позабюджетних фондів взаємодіють із законодавчою владою, між собою, з фінансовими та кредитними організаціями (рис. 8.1).

 

 

Рис. 8.1. Суб’єкти управління коштами соціальних позабюджетних фондів

 

Безпосереднє управління здійснюють правління та виконавчі дирекції позабюджетних фондів. Правління фонду має такі повноваження:

    затвердження документів, які регламентують внутрішню діяльність фонду, у тому числі виконавчої дирекції;

    затвердження проектів річних бюджетів фонду та звіту про їх виконання, порядок використання коштів;

    створення резервів страхових коштів для забезпечення виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам;

    спрямування і контроль діяльності виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

 

Повноваженнями виконавчої дирекції фонду є:

    забезпечення мобілізації обов’язкових внесків та інших доходів;

    здійснення оперативного розпорядження коштами у межах затвердженого бюджету та забезпечення фінансування соціальних виплат;

    здійснення контролю за надходженням коштів та їх цільовим використанням.

 

Нагляд за діяльністю позабюджетних фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять представники від застрахованих осіб, роботодавців і держави. Наглядова рада проводить контроль за виконанням статутних завдань і цільовим використанням страхових коштів. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава контролює дотримання страховиками та страхувальниками чинних нормативно-правових актів І ефективне використання фінансових ресурсів, зосереджених у державних соціальних фондах.

Доходи і видатки державних позабюджетних фондів враховуються в їх кошторисах (бюджетах). Проекти кошторисів позабюджетних фондів складаються їх органами управління і передаються на розгляд і затвердження до Верховної Ради України. Кошторис фондів затверджується на один бюджетний період одночасно з Державним бюджетом. Контроль за виконанням бюджетів соціальних фондів здійснюють органи, що забезпечують контроль за виконанням Державного бюджету. їх діяльність контролює Рахункова палата, а виконання передано Державній казначейській службі.

Чинним законодавством України регламентується порядок формування доходів позабюджетних фондів (розміри обов’язкових внесків, граничний розмір об’єкта оподаткування, терміни сплати, звітність) і напрями використання ними коштів (види виплат і послуг, окремі абсолютні розміри, перелік одержувачів та умови надання допомог).

Джерелами формування доходів позабюджетних фондів є:

-         обов’язкові внески юридичних і фізичних осіб, установлені законодавством;

-         добровільні внески та пожертвування юридичних і фізичних осіб;

-         цільові надходження з бюджету;

-         доходи від розміщення тимчасово вільних коштів;

-         надходження з інших законодавчо визначених джерел.

Обов’язкові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб є основним джерелом доходів бюджету соціальних фондів і становлять близько 80% його обсягу.

З 1 січня 2011 р. здійснюється один платіж – єдиний соціальний внесок замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб і членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

З 1 січня 2011 р. обліком платників єдиного соціального внеску, забезпеченням збору і веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування займався Пенсійний фонд України. З 1 жовтня 2013 р. процедуру адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України. Єдиний соціальний внесок сплачується саме на його рахунки, а потім ці суми розподіляються серед фондів соціального страхування.

Для роботодавців ставки єдиного соціального внеску встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Визначено 67 класів професійного ризику виробництва та відповідну ставку внеску – від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід зазначити, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску – 34,7%.

Для працівників, які працюють на підприємствах, у фізичних осіб- підприємців або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%. Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, сплачують єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%. Державні службовці сплачують внесок за ставкою 6,1%. Для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрати спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність встановлена ставка внеску, що дорівнює 34,7 % бази оподаткування.

Єдиний соціальний внесок сплачується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Роботодавці повинні сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати. Сплата єдиного внеску відбувається шляхом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок.

Паралельно із вказаним вище законом і далі залишаються чинними решта базових «соціальних» законів, а саме:

-         закон № 1058 – щодо пенсійного страхування;

-         закон № 1533 — щодо соціального страхування на випадок безробіття;

-         закон № 2240 — щодо соціального страхування з тимчасової непрацездатності;

-         закон № 1105 – щодо соціального страхування від нещасних випадків.

Усі питання фінансування страхових випадків, проведення відповідних виплат, подання звітності та притягнення до відповідальності за використання коштів фондів залишаються у віданні відповідних фондів соціального страхування.

Статті видатків соціальних позабюджетних фондів встановлюються у суворій відповідності з їх соціальним призначенням, що регламентується відповідними законами.