1.2.         Функції фінансів та їх суспільне призначення

 

Сутність кожної економічної категорії розкривається в її функціях, які характеризують суспільне призначення цієї категорії. Призначенням фінансів є забезпечення діяльності та функціонування держави, юридичних і фізичних осіб. Це забезпечення здійснюється шляхом формування доходів окремих суб’єктів економіки, які є результатом розподілу і перерозподілу створеного у суспільстві ВВП. Причому, оскільки фінансові відносини опосередковуються рухом грошових потоків і мають яскраво виражений суперечливий характер, вони потребують і створюють необхідні передумови для контролю за діяльністю всіх суб’єктів цих відносин. Інакше кажучи, будь-яка фінансова операція передбачає розподіл суспільного продукту і контроль за таким розподілом. Звідси випливає, що фінансам притаманні дві основні функції; розподільна і контрольна.

Розподільна функція фінансів полягає в тому, що вони є інструментом вартісного розподілу. Через розподільну функцію здійснюється розподіл та перерозподіл вартості внутрішнього валового продукту в грошовому виразі між різними економічними суб’єктами та напрямами цільового використання. Завдяки цій функції реалізується суспільне призначення фінансів, яке полягає у забезпеченні кожного господарюючого суб’єкта належними фінансовими ресурсами.

Розподіл вартості валового внутрішнього продукту здійснюється у декілька етапів:

1) первинний розподіл — це розподіл доданої вартості і формування первинних доходів економічних суб’єктів, що беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цьому етапі у фізичних осіб (громадян, які зайняті у сфері матеріального виробництва) є заробітна плата; у юридичних осіб (суб’єктів господарювання сфери матеріального виробництва) — прибуток; у держави — прибуток державного сектора економіки, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Однак первинні доходи не утворюють суспільних грошових фондів, необхідних для розвитку різних галузей національної економіки, забезпечення правопорядку та обороноздатності держави, задоволення матеріальних та культурних потреб громадян. Тому необхідним є подальший розподіл або перерозподіл ВВП;

2) перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні (державний бюджет і державні цільові фонди), регіональні (місцеві бюджети), відомчі (фонди, що створюються міністерствами І відомствами) і корпоративні (централізація частини доходів структурних підрозділів корпоративних об’єднань).

Перерозподіл, у свою чергу, здійснюється у два етапи:

— перший етап характеризується вилученням у певних суб’єктів господарювання частини доходів у вигляді податків і формуванням централізованих фондів;

— другий етап полягає у використанні централізованих фондів і формуванні доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватися як первинні доходи – заробітна плата працівників бюджетної сфери (вчителі, лікарі тощо), які також підлягають розподілу, оскільки ці особи теж сплачують податки, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів громадянам (субсидії, пенсії, стипендії тощо) та асигнування і виділення коштів суб’єктам господарювання (субсидії, дотації тощо).

Отже, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту здійснюються між виробничою та невиробничою сферами національної економіки, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами держави, формами власності та соціальними групами населення. Кінцева мета розподілу й перерозподілу створеної вартості полягає у розвитку продуктивних сил, зміцненні держави, забезпеченні високого рівня життя широких верств населення.

Контрольна функція фінансів полягає в тому, що фінанси є інструментом контролю за діяльністю суб’єктів розподільних і перерозподільних відносин. Ця функція зумовлюється здатністю фінансів кількісно відображати рух фінансових ресурсів і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання.

У практичній діяльності контрольна функція виявляється у фінансовому контролі. Постійний всеохоплюючий фінансовий контроль потрібен для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частину коштів. Тому важливими завданнями фінансового контролю є перевірка дотримання законодавства з фінансових питань, цільового розподілу та використання фінансових ресурсів, своєчасності й повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, податковими органами, банками, а також взаємних зобов’язань підприємств щодо розрахунків і платежів.

Оскільки фінансові показники діяльності є результативними, то фінансовий контроль є наскрізним і фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси широкі повноваження органів фінансового контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного економічного суб’єкта повинна бути прозорою, що створює передумови для її законності.

Отже, фінанси не тільки беруть активну участь у процесах вартісного розподілу, а і здійснюють контроль за процесами формування і використання фінансових ресурсів як на рівні держави, так і на рівні суб’єктів господарювання.

Деякі вчені стверджують, що фінансам властиві й інші функції: нагромадження капіталу, регулююча, стимулююча, відтворювальна, стабілізаційна тощо. Однак без применшення значення таких підходів можна стверджувати, що роль фінансів у процесі суспільного відтворення виявляється переважно через дію розподільної функції.

Виконуючи розподільну та контрольну функції, фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільному відтворенні, а саме:

- забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби держави, юридичних і фізичних осіб;

- здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями економіки, регіонами, різними соціальними групами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

- забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безперервність відтворювального процесу;

- впливають на інтереси суб’єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку країни;

- відіграють провідну роль у системі економічних методів управління економікою держави;

- формують систему фінансових показників, що відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

- забезпечують всеохоплюючий контроль за діяльністю суб’єктів розподільних і перерозподільних відносин щодо формування та використання фінансових ресурсів і доходів.