Практикум

 

Плани семінарських занять

 

Заняття 1. Економічна сутність і форми державного кредиту

1. Поняття та призначення державного кредиту.

2. Форми державного кредиту та класифікація державних позик.

3. Механізм залучення та погашення державних позик.

Теми для рефератів

1. Державний кредит як суспільна позикова система.

2. Характеристика фінансових відносин, які становлять зміст державного кредиту.

3. Фінансові інструменти зовнішніх державних запозичень.

Запитання для самоконтролю

1. Якою є економічна сутність і роль державного кредиту?

2. У чому полягають функції державного кредиту?

3. Які основні відмінності міждержавним і банківським кредитами?

4. Які є форми міжнародного державного кредиту?

5. Які є форми внутрішнього державного кредиту?

6. У чому полягає класифікація державних запозичень?

7. Який механізм залучення та погашення державних позик?

 

Заняття 2. Державний борг і механізм управління ним

1. Сутність і види державного боргу.

2. Причини виникнення і зростання державного боргу.

3. Обслуговування і погашення державного боргу.

4. Методи управління державним боргом.

Теми для рефератів

1. Дискусійні питання щодо тягаря державного боргу.

2. Склад і структура державного боргу України.

3. Наслідки зростання державного боргу.

Запитання для самоконтролю

1. У чому сутність державного боргу? Які є види державного боргу?

2. Яким чином державний борг впливає на фінансове становище держави?

3. Якими є мета, завдання та принципи управління державним боргом?

4. Які є етапи управління державним боргом?

5. Які існують способи використання залучених державних позик?

6. Що таке погашення та обслуговування державного боргу?

7. Якими є методи коригування позикової політики?

 

Практичні завдання

1. Проаналізуйте визначення терміна «державний кредит» різними авторами та аргументуйте вибір найповнішого і найточнішого, а також найменш повного і найменш точного визначення:

1) державний кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами, з другого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом (Романенко О. Р. Фінанси: підручник / О. Р. Романенко. — 4-те вид. — К: Центр навчальної літератури, 2009. — 312 с.);

2) державний кредит – це грошові відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами у зв’язку з мобілізацією тимчасових вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їхнім використанням на фінансування державних витрат (Леоненко П. М. Теорія фінансів: навч. посіб. / П.М. Леоненко, 77.1. Юхименко, А. А. Ільєнко та ін.; за заг. ред. О.Д. Василика. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 480 с.);

3) державний кредит за своєю економічною суттю — це сукупність економічних відносин, які виникають між державою, фізичними та юридичними особами, іноземними державами, за яких держава є позичальником, кредитором та гарантом (Фінанси: навч. посіб / В. І. Оспіщев, Л. І. Ланкова, О.П. Близнюк та Ін.; за ред. В. І. Оспіщева. – 2-ге вид., перероб. і доп. -К: Знання, 2008. — 366 с.);

4) державний кредит — це залучення державними органами управління грошових коштів на умовах позики (Ковбасюк Ю. В. Державні фінанси: теоретико-організаційні аспекти: навч. посіб. / Ю. В. Ковбасюк. – К.: КИЙ, 2007. – 260 с.);

5) державний кредит – сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з другого, за яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта) (Фінанси: підручник / за ред. С.І. Юрія, В. М. Федосова. — К: Знання, 2008. – 611 с.):

6) державний кредит – грошові відносини, що виникають між державою та юридичними й фізичними особами у зв’язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їхнім використанням на фінансування державних витрат (Василик О.Д. Державні фінанси України: підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. — К: Центр навчальної літератури, 2004. — 608 с.);

7) державний кредит — це операції із залучення та надання кредитних ресурсів, що здійснюються органами державного управління (Кудряшов В. П. Курс фінансів: навч. посіб. / В. П. Кудряшов. — К.: Знання, 2008. – 431 с.);

8) державний кредит є сукупністю економічних відносин між державою в особі її органів влади і управління та іншими суб’єктами економіки з приводу мобілізації додаткових грошових коштів, у яких держава виступає позичальником, кредитором або гарантом (Дєєва Н. М. Державні фінанси і бюджетний прогрес: навч. посіб. / Я М. Дєєва. -Д: ДРІДУ НАДУ, 2006. – 260 с.);

9) державний кредит є сукупністю економічних відносин, що виникають, з одного боку, між державою, а з другого — фізичними або юридичними особами з приводу мобілізації додаткових фінансових ресурсів на кредитній основі, тобто на умовах поверненості, строковості та платності (Теорія фінансів: підручник / П.І. Юхименко, В.М. Федосов, Л.Л. Лазебник та ін.: за ред. В.М. Федосова, С. І. Юрія. —К: Центр навчальної літератури, 2010. – 576 с.).

 

2. До кожного з перелічених визначень підберіть відповідний термін (поняття):

1.      Загальна сума заборгованості минулих років і відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

2.      Сума заборгованості за всіма борговими зобов’язаннями держави, відсотки за нею І невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки.

3.      Сукупність зобов’язань держави перед нерезидентами.

4.      Метод управління державним боргом, що передбачає зміну дохідності позик, яка здійснюється у випадку зміни ситуації на фінансовому ринку

5.      Залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат, при цьому держава може виступати як позичальник, кредитор і гарант.

6.      Метод управління державним боргом, що передбачає зміну строків дії позик, яка частіше за все проводиться у формі збільшення строків дії облігацій попередніх позик.

7.      Тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій, які залучаються на фінансування суспільних потреб шляхом випуску та реалізації облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів.

8.      Короткої довгострокові цінні папери, які випускає уряд з метою залучення коштів інвесторів і виконання державою своїх функцій.

9.      Сукупність заходів щодо оптимізації державного боргу, його погашення і обслуговування, а також умов здійснення державного запозичення.

10.  Виплата доходу, що сплачується на користь кредитора згідно з умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.

11.  Метод управління державним боргом, який передбачає повну відмову держави від зобов’язань за випущеними позиками.

12.  Сукупність зобов’язань держави перед резидентами.

13.  Погашення основної заборгованості й відсотків за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

14.  Метод управління державним боргом, що передбачає об’єднання кількох боргових зобов’язань в одне.

15.  Державні цінні папери, які купують з певною знижкою, а погашають за номінальною вартістю.

 

1.

Державний кредит

9.

Державний борг

2.

Обслуговування державного боргу

10.

Уніфікація державного боргу

3.

Консолідація державного боргу

11.

Внутрішній державний борг

4.

Облігації державних позик

12.

Конверсія державного боргу

5.

Управління державним боргом

13.

Зовнішній державний борг

6.

Анулювання державного боргу

14.

Державні позики

7.

Капітальний державний борг

15.

Рефінансування державного боргу

8.

Облігації з нульовим купоном

 

 

 

3. Визначте, правильними (+) чи неправильними (-) є твердження:

1.      Проблема державного боргу не у його розмірі, а в забезпеченні платоспроможності держави.

2.      Найбільш ефективним і дієвим джерелом погашення державних позик є емісія грошей.

3.      Авторитет держави, як І будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені терміни.

4.      Дисконтні державні позики характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною надбавкою, а погашаються за номінальною вартістю.

5.      Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структуру та джерела погашення встановлює Міністерство фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.

6.      Облігація має характер боргового зобов’язання держави, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту.

7.      Конверсія державного боргу проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові облігації.

8.      Джерелом погашення державних позик і виплати відсотків за ними є кошти бюджету.

9.      Коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань, взятих на себе фізичними та юридичними особами, вона є позичальником.

10.  До позик держава вдається під час бюджетного дефіциту.

11.  Довіра кредиторів до держави завжди дещо нижча, ніж до емітентів — юридичних осіб.

12.  За міжнародного державного кредиту стосовно позичальника не передбачаються І не застосовуються ніякі економічні санкції.

13.  Потреба у державному кредиті виникає у зв’язку із нерівномірним рухом вартості у процесі виробництва та обміну.

14.  Державний кредит не має ні окремого фінансового фонду, ні відокремленого органу управління.

15.  Місцеві позики випускаються місцевими органами управління, і кошти, залучені від них, спрямовуються як у центральний бюджет, так і у відповідні місцеві бюджети.

 

4. Оберіть правильну відповідь:

1. Державний кредит — це:

а) відносини вторинного розподілу дохідної частини бюджету;

б) відносини вторинного розподілу вартості національного доходу;

в) відносини первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту;

г) відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.

2. Яке джерело погашення державних позик найбільше призводить до зростання державного боргу:

а) емісія грошей;

б) рефінансування боргу;

в) економія коштів від зменшення податків;

г) додаткові надходження від податків?

3. Якщо центральний банк продає велику кількість державних цінних паперів, то це зумовлює:

а) зменшення ринкової ставки відсотка;

б) скорочення джерел фінансування інвестицій;

в) зростання обсягу позик, наданих комерційними банками;

г) збільшення заощаджень фізичних осіб і прибутків юридичних осіб.

4. Державні цінні папери, які купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю, є:

а) купонними;

б) виграшними;

в) відсотковими;

г) дисконтними.

5. Вихідною передумовою державного запозичення є:

а) довіра кредиторів до держави;

б) зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

в) наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти;

г) можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід.

6. Обслуговування та погашення державного внутрішнього боргу здійснює:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Міністерство фінансів України;

г) Державна казначейська служба України.

7. Які функції виконує державний кредит:

а) контрольну та розподільну;

б) фіскальну, планову та розподільну;

в) розподільну, регулюючу та управлінську;

г) розподільну, регулюючу та контрольну?

8. Погашення державних позик здійснюється за рахунок коштів:

а) бюджету;

б) страхових компаній:

в) суб’єктів господарювання;

г) державних цільових фондів.

9. Зміна строків дії державних позик, яка проводиться переважно у формі збільшення строків дії облігацій попередніх позик, – це:

а) конверсія позики;

б) уніфікація позики;

в) консолідація позики;

г) анулювання боргів.

10. Які державні цінні папери їх власники не можуть перепродати:

а) місцеві;

б) неринкові;

в) ринкові;

г) заставні?

11. Найбільш реальним джерелом погашення державних позик є:

а) залучені від нових позик кошти;

б) додаткові надходження від податків;

в) економія коштів від зменшення видатків;

г) доходи, отримані від інвестування позичених коштів.

12. Проблема державного боргу полягає у:

а) абсолютній величині боргу;

б) забезпеченості платоспроможності держави;

в) відсотковому відношенні до національного доходу;

г) відсотковому відношенні до валового внутрішнього продукту.

13. Який вид кредиту зазвичай не передбачає застосування штрафних санкцій до позичальника:

а) державний;

б) іпотечний;

в) банківський;

г) комерційний?

14. Граничні обсяги державного і зовнішнього боргу встановлює:

а) Президент України;

б) Верховна Рада України;

в) Національний банк України;

г) Міністерство фінансів України.

15. Визнання державою своєї неплатоспроможності — це:

а) дефолт;

б) санація;

в) дефляція;

г) банкрутство.

16. Ким виступає держава у кредитних відносинах, які не завжди призводять до зміни величини фонду грошових коштів:

а) емітентом;

б) гарантом;

в) кредитором;

г) позичальником?

17. Найважливішим чинником державних позик є:

а) довіра кредиторів до держави;

б) зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

в) наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти;

г) можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід.

18. Можливість погашення зовнішнього боргу визначається:

а) станом торговельного балансу;

б) величиною золотовалютних резервів країни;

в) величиною дохідної частини бюджету ;

г) розміром резервного фонду Кабінету Міністрів.

19. За допомогою розподільної функції державного кредиту здійснюється:

а) регулювання грошового обігу;

б) фінансування витрат держави;

в) підтримка малого та середнього бізнесу;

г) формування централізованих грошових фондів держави.

20. За правом емісії державні позики поділяються на:

а) внутрішні й зовнішні;

б) готівкові та безготівкові;

в) державні і місцеві;

г) ринкові й неринкові.

 

 

Рекомендована література

1.      Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50, 51. – Ст. 572.

2.      Василик О.Д. Державні фінанси України: підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

3.      Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник / О.Д. Василик. – К.: НЮС.-2007.-241 с.

4.      Ковбасюк Ю.В. Державні фінанси: теоретико-організаційні аспекти: навч. посіб. / Ю.В. Ковбасюк. — К.: КИЙ, 2007. – 260 с.

5.      Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України/В.В. Козюк. — Тернопіль: Карт-бланш 2007.-238 с.

6.      Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

7.      Кудряшов В.П. Курс фінансів: навч. посіб. / В.П. Кудряшов. – К.: Знання, 2008. – 431 с.

8.      Леоненко П.М. Теорія фінансів: навч. посіб. / П.М. Леоненко, П.І. Юхименко, А. А. Ільєнко та ін.; за заг. ред. О.Д. Василика. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. -480 с.

9.      Романеико О. Р. Фінанси: підручник / О. Р. Романенко. – 4-те вид. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. -312 с.

10.  Теорія фінансів: підручник / П.І. Юхименко, В.М. Федосов, Л. Л. Лазебник та ін.; за ред. В.М. Федосова, C.І. Юрія. — К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 576 с.

11.  Фінанси: навч. посіб. і В. І. Оспіщев, Л.І. Лачкова, О. П. Близнюк та ін.; за ред. В. І. Оспіщева. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 366 с.

12.  Фінанси: підручник / за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.: Знання. 2008. — 611 с.