7.3. Передумови залучення та джерела погашення державних позик

 

Державний кредит, як і будь-яка інша форма кредитних відносин, вимагає контролю, який поширюється як на залучення державних позик, так і на їх погашення.

Залучення державних позик має ґрунтуватись на двох чинниках: мінімізації вартості позики та встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку.

Мінімізації вартості позики досягають за допомогою відповідної відсоткової політики та шляхом установлення відповідних умов випуску і погашення позики. При цьому відсоткова політика відображає два протилежні чинники: мінімізацію вартості позики і максимізацію її привабливості, яка, у свою чергу, залежить від достатньо високого відсотка. Мінімізації вартості позик сприяє сама ситуація на фінансовому ринку, оскільки державні цінні папери мають найнижчий відсоток, який є своєрідним Індикатором цього ринку. Водночас привабливість державних позик досягається передусім за рахунок високих гарантій держави щодо повернення коштів і виплати доходу.

Стабільність державних цінних паперів забезпечується шляхом оптимізації насиченості ними фінансового ринку. Державних цінних паперів, з одного боку, має бути достатньо для максимізації надходжень від державних позик, а з другого — не повинно бути їх надлишку, який може призвести до падіння курсової ціни. Державні позики слід залучати у разі, якщо вичерпані Інші джерела формування доходів держави чи якщо доцільно знизити податкове навантаження.

Умовами державного запозичення є:

1) наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти. Це є вихідною передумовою випуску державних позик, оскільки без наявності кредиторів державне запозичення не матиме жодного сенсу;

2) довіра кредиторів до держави. Вона може бути високою або низькою, проте феномен держави полягає в тому, що вона практично ніколи не може повністю втратити довіру;

3) зацікавленість кредиторів у наданні позик державі. Довіра до держави є завжди дещо вищою, ніж до емітентів – юридичних осіб, і тому цей чинник надійності становить основну зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

4) можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід. Це найважливіша передумова державних позик, яка забезпечує в майбутньому і довіру до держави, і зацікавленість кредиторів у наданні їй позик.

Джерелами погашення державних запозичень можуть бути:

1) доходи, одержані від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти. Це найбільш реальне джерело, оскільки найповніше відображає принципи кредитування та забезпечує фінансову стабільність;

2) надходження від збільшення податків. Вони можуть стати реальним джерелом у випадку, якщо додаткові надходження від податків отримуються внаслідок розширення податкової бази. Якщо ж заборгованість за державними позиками передбачається покрити за рахунок введення нових податків або підвищення діючих ставок, то краще це зробити відразу, а не робити державне запозичення. Це пояснюється тим, що за державною позикою, окрім повернення боргу, ще нараховуються відсотки, для сплати яких необхідно буде збільшити величину податкових надходжень;

3) економія коштів від зменшення видатків. При цьому слід враховувати, що скорочення видатків краще провести відразу, а не за його рахунок планувати погашення державних позик разом з відсотками, для сплати яких потрібно буде збільшити обсяги скорочення державних видатків;

4) емісія грошей. Це небезпечний і вкрай небажаний Інструмент погашення боргу, оскільки призводить до інфляції, яка знецінює повернені державою кредиторам кошти. За відсутності реальних джерел погашення заборгованості доцільніше відразу здійснити грошову емісію для покриття бюджетного дефіциту, ніж випускати позики, для погашення яких доведеться у майбутньому друкувати більшу кількість грошей;

5) кошти, залучені від нових позик (рефінансування боргу). Повернення старих боргів за рахунок випуску нових позик веде до зростання державного боргу. Рефінансування боргу може проводитись лише як одноразовий захід. Якщо ж така боргова політика проводиться постійно, то це – реальна загроза фінансовій безпеці держави і може призвести до дефолту — визнання державою своєї неплатоспроможності.