1.1.         Економічна сутність та особливості фінансів

 

Фінанси – це одна з найбільш важливих і складних економічних категорій. Фінанси, як історична категорія, є продуктом наявності держави і товарно-грошових відносин. Вони виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв’язку з розвитком держави І потребою у фінансових ресурсах для розширеного відтворення та задоволення суспільних потреб.

Фінанси також є об’єктивно існуючою категорією, оскільки впливають на процеси суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання). Фінанси відображають не всі економічні відносини, а тільки ті, що виникають на стадіях розподілу і перерозподілу. Кожний суб’єкт ділить дохід на дві частини: споживання і нагромадження. У розподільному процесі бере участь держава, яка мобілізує частину коштів через податки, обов’язкові платежі, позики, а потім перерозподіляє їх між територіями, галузями, юридичними та фізичними особами. Суб’єкти господарювання, одержавши дохід від своєї діяльності, сплачують податки в бюджети, обов’язкові внески – у позабюджетні фонди. Громадяни із власних доходів оплачують різні послуги, сплачують податки, погашають банківські кредити тощо. У суспільстві перерозподільні відносини здійснюються безперервно.

Фінансам, як і будь-якій економічній категорії, притаманні певні особливості, а саме:

- фінанси є грошовою категорією, оскільки завжди мають грошову форму вираження. Реальний рух грошей є обов'язковою умовою виникнення й існування фінансів, однак не всі грошові відносини можна вважати фінансовими, хоча всі фінансові відносини є грошовими. Грошові відносини за своїм змістом І складом значно ширші за фінансові. Так, грошовий обіг, реалізація товарів через торговельну мережу, кредит, ціноутворення опираються на використання грошей як загального еквівалента, проте не виражають фінансових відносин;

- фінанси є розподільною категорією, адже саме завдяки фінансам відбуваються розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту. Тобто за допомогою фінансів здійснюється виокремлення у складі виручки від реалізації коштів для відшкодування матеріальних витрат, фонду оплати праці, амортизаційних відрахувань тощо. Через податки та обов'язкові платежі у розпорядження держави вилучається частина доходів суб’єктів господарювання і громадян;

- фінанси є ресурсоутворюючою категорією, тому що фінансові відносини завжди пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів, тобто грошових коштів, що утворюються в процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту. Фонди фінансових ресурсів створюються як на рівні держави, так і на рівні суб’єктів господарської діяльності та використовуються за цільовим призначенням (бюджети різних рівнів, державні цільові фонди, фонд матеріального заохочення, резервний фонд, фонд виплати дивідендів тощо).

За матеріальним змістом фінанси є цільовими фондами грошових засобів, які утворюють фінансові ресурси держави. При цьому фінанси і фінансові ресурси — поняття нетотожні. Фінансові ресурси не визначають сутності фінансів, не розкривають їхнього внутрішнього змісту та суспільного призначення.  Фінансова наука вивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають у процесі утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів, вона досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.

Відтак, фінансова наука являє собою систему знань про фінансові явища і процеси, які здійснюються у державі з приводу утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів з метою задоволення суспільних потреб та інтересів. Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, які виникають на різних рівнях економічної системи між державою, суб’єктами господарювання та громадянами. Функціонування фінансових відносин є ключовим елементом визначення сутності фінансів і форми їх функціонування. Фінансові відносини відображають рух вартості від одного суб’єкта до Іншого, характеризують розподільні і перерозподільні процеси та виявляються у грошових потоках. Так, розподільні і перерозподільні процеси фінансових відносин виявляються під час сплати підприємствами податків державі, вилучення частини прибутку підприємства на користь держави або ж отримання фінансової допомоги від держави тощо.

Характеристика фінансових відносин пов’язана з виділенням їх об’єктів і суб’єктів. Об’єктами фінансових відносин є національне багатство (вартість нагромаджених у державі матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів) та вироблений валовий внутрішній продукт (додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році).

Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервного процесу виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва – ні простого, ні розширеного. Тому розподіл ВВП, як об’єкта фінансових відносин, характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає або нагромаджує те, що воно створює. Коли об’єктом фінансових відносин є національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями чи дане природою. Це є прийнятним в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також за наявності значних запасів природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В Інших випадках розпродаж національного багатства означатиме марнотратство і втрату ресурсів держави.

Суб’єктами фінансових відносин на мікрорівні виступають підприємці, робітники і службовці, а на макрорівні — держава. Права підприємців, робітників і службовців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економіки такі самі права власності належать державі, яка виступає в цьому випадку звичайним підприємцем. Права держави у розподільних відносинах регламентуються в законодавчій формі.

Отже, фінанси виконують вагому роль у частині забезпечення необхідних умов для формування, розподілу й використання ВВП в державі та забезпечення всіх суб’єктів суспільного відтворення грошовими коштами, достатніми для здійснення їх діяльності.

У процесі суспільного відтворення фінанси виражають грошові відносини, що виникають між:

- підприємствами у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг;

- підприємствами і вищими організаціями при створенні централізованих фондів грошових ресурсів і їх розподілі;

- державою і підприємствами при сплаті ними податків до бюджетної системи та фінансуванні витрат;

- державою і громадянами при внесенні ними податків;

- підприємствами, громадянами та цільовими позабюджетними фондами при сплаті платежів й отриманні ресурсів;

- підприємствами та комерційними банками в процесі розрахунків з постачальниками, одержання та повернення кредитів тощо;

- окремими ланками бюджетної системи (державний бюджет, місцеві бюджети, державний кредит тощо);

- органами майнового й особистого страхування, підприємствами, громадянами при сплаті страхових платежів і відшкодуванні збитків після настання страхових випадків.

Таким чином, фінанси – це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, юридичними та фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту з метою формування фінансових ресурсів та створення фондів грошових коштів і їхнього використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.