6.3. Місцеві бюджети як фінансова основа органів місцевого самоврядування

 

Головною ланкою у системі місцевих фінансів є місцеві бюджети, , у яких зосереджено понад 80% від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються і витрачаються на певній території. Вони є фінансовою основою місцевих органів влади та управління, бо забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл.

Структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-територіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності органів місцевої влади. Відповідно до існуючого територіального устрою, до місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах І бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань). Наразі в Україні налічується понад 12 тис. місцевих бюджетів, найчисленнішою групою з яких є сільські, селищні та міські бюджети. Склад місцевих бюджетів України подано на рис. 6.2.

 

Рис. 6.2. Склад місцевих бюджетів України

 

Економічну сутність місцевих бюджетів слід розглядати у двох аспектах:

-         як організаційну форму мобілізації доходів і здійснення витрат органами місцевого самоврядування. З цього випливає, що місцеві бюджети – це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території;

-         як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами; між органами місцевої влади різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів; між органами місцевого самоврядування і господарськими структурами, що функціонують на даній території; між місцевою владою і населенням даної території, що складаються при мобілізації і витрачанні коштів місцевих бюджетів.

Дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних і закріплених доходів, а також міжбюджетних трансфертів. Перелік власних і закріплених доходів визначений у Бюджетному кодексі України на тривалу перспективу, що створює належні умови для розвитку адміністративно-територіальних одиниць і здійснення перспективного планування. Надходження власних доходів не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам, що сприяє встановленню безпосередньої зацікавленості органів місцевої влади у нарощуванні дохідної бази. Закріплені доходи місцевих бюджетів становлять основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з державного бюджету.

Власні доходи – це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, інші доходи, передбачені законодавством.

Зарубіжна практика показує, що місцеві податки і збори, як правило, становлять доволі високу частку у загальній сумі грошових надходжень органів місцевої влади (у таких європейських країнах, як Норвегія, Фінляндія, Швеція, Данія, Швейцарія, Іспанія – більш як 40%).

Водночас значення місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів України поки що незначне (менш як 5%). Досить розгалуженою є система місцевих податків і зборів. Так, у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії – 70, у Франції – понад 50. Проте в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, але ці країни є винятком. З прийняттям Податкового кодексу до таких держав можна віднести й Україну, де запроваджено стягнення 2 місцевих податків і 3 місцевих зборів.

Закріплені доходи — це доходи, які повністю або частково (у %) зараховуються у певні види бюджетів безстроково чи на довгостроковій основі і Для їх включення не потрібне рішення органів влади вищого рівня. До закріплених доходів належать загальнодержавні податки, збори або доходи, що традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів (податок на доходи фізичних осіб, державне мито, плата за ліцензії і торгові патенти тощо). Найбільша частка у загальній сумі закріплених доходів припадає на податок на доходи фізичних осіб, надходження якого розподіляються між місцевими бюджетами окремих видів.

Доходи місцевих бюджетів формуються також за рахунок міжбюджетних трансфертів, які надходять з державного бюджету у вигляді дотацій і субвенцій. Вони призначені для фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування І здійснення фінансового вирівнювання. Поряд з цим надання міжбюджетних трансфертів зумовлене недостатністю власних і закріплених доходів для фінансування видатків органів місцевої влади. Нині у бюджетній практиці застосовуються такі види міжбюджетних трансфертів: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, інші дотації.

Головним елементом місцевих фінансів є видатки, оскільки вони відображають функції та завдання, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Склад, структура і динаміка видатків відображає державні, регіональні та місцеві пріоритети соціально-економічного розвитку країни.

Усі видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це видатки місцевих бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, що діє на початок бюджетного року, а також фінансування заходів із соціального захисту населення тощо. Видатки розвитку – це видатки місцевих бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. До таких видатків належать: капітальні вкладення; погашення основної суми боргу; внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевої влади у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.

В Україні розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності із урахуванням критеріїв повноти надання тієї чи іншої послуги та наближення її до безпосереднього споживача. За цими критеріями види видатків поділяються на такі групи;

    видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

    видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих законодавством для всіх громадян України. Здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

    видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, чи фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Здійснюються ці видатки з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. З бюджетів міст Києва і Севастополя здійснюються видатки усіх трьох груп.

 

Отже, специфіка функціонування та особлива роль місцевих бюджетів проявляється саме у складі та структурі їхньої видаткової частини. Видатки місцевих бюджетів дають змогу розкрити функції органів місцевого самоврядування, які вирішують завдання місцевого значення — забезпечують населення державними послугами, сприяють всебічному І гармонійному розвитку територій.