6.1. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів

 

Місцеві фінанси, як і фінанси в цілому, є формою економічних відносин, що пов’язані з розподілом і перерозподілом ВВП, у процесі яких відбувається формування, розподіл і використання грошових коштів, призначених для потреб регіонів. Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

В історичному аспекті формування інституту самоврядування нерозривно пов’язане з так званим Магдебурзьким правом – середньовічним міським правом, за яким міста частково звільнялися від центральної адміністрації (королівської) або влади феодалів (приватної) і створювали органи місцевого самоврядування. Витоки поняття «Магдебурзьке право» походять від привілеїв, які у 1188 р. отримало німецьке місто Магдебург від архієпископа. Разом з німецькою колонізацією Магдебурзьке право поширилося у східну Європу.

Процес формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних державах відбувався наприкінці XVIII – на початку XIX ст. У XIX ст. у більшості держав світу, насамперед у Західній Європі, активізуються процеси демократизації суспільства. У цей період вже доволі чітко визначається перелік завдань, які в законодавстві багатьох країн належать до місцевих: освіта, медична та ветеринарна допомога, утримання доріг і благоустрій населених пунктів, опіка над бідними й сиротами. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань І вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст.

У сучасних правових країнах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їх компетенція визначається центральною владою. Простежується також тенденція до зростання державних функцій, що передаються до компетенції місцевих органів влади. Нині у більшості держав світу до компетенції місцевого самоврядування належать охорона здоров’я, початкова й середня освіта, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, шляхи місцевого значення, благоустрій, житлово-комунальне господарство, житлове будівництво, міські електричні мережі, теплове господарство, водозабезпечення, економічна Інфраструктура, догляд за бідними та сиротами, працевлаштування безробітних, організація землекористування, ветеринарна допомога, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми тощо.

У 1985 р. було підписано Європейську Хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські принципи його організації. У листопаді 1996 р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася й Україна.

Наразі в Україні місцеві фінанси як система економічних відносин функціонують на певних правових засадах, закріплених у відповідних законодавчих документах, що регламентують діяльність органів місцевого самоврядування. До найважливіших законодавчих актів слід віднести Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», щорічні закони про Державний бюджет України та ін.

Функціонування місцевих фінансів пов’язане Із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих рад та органів місцевого самоврядування, метою фінансової діяльності яких є задоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону. Наявність завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади, є об’єктивною передумовою необхідності фінансів для цих органів влади.

За економічним змістом місцеві фінанси – це система економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих. До власних повноважень належать завдання та функції, які цілком передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід’ємною власною компетенцією, а до делегованих – завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою.

Зміст місцевих фінансів детальніше виявляється у функціях, які вони виконують. Традиційно виділяють три функції місцевих фінансів: розподільну, контрольну та стимулюючу.

Розподільна функція місцевих фінансів виявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких відбувається складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування завдань. Фінансові ресурси, які акумулюються у місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб. Крім того, через механізм міжбюджетних відносин фінансові ресурси, зосереджені на загальнодержавному, обласному і районному рівні, перерозподіляються між окремими адміністративно-територіальними одиницями з метою проведення фінансового вирівнювання.

Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування під час складання проектів місцевих бюджетів, їх розгляді й затвердженні, а також виконанні і складанні звіту про виконання місцевих бюджетів. Сфера дії контрольної функції не обмежується місцевими бюджетами, а включає інші фонди грошових коштів і в цілому усі фінансові ресурси та майно, що знаходяться у розпорядженні місцевого самоврядування. Контрольна функція місцевих фінансів спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, їх цільове та економне використання.

Стимулююча функція місцевих фінансів полягає у створенні таких умов, за яких місцеві органи влади стають безпосередньо зацікавленими у збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковому залученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні грошових коштів, які надходять у їх розпорядження. Реальним втіленням стимулюючої функції є чинний порядок формування власних доходів місцевих бюджетів, заохочення перевиконання запланованих показників надходжень загальнодержавних податків і зборів, самостійність у використанні додатково залучених ресурсів тощо.

Організація місцевих фінансів ґрунтується на таких принципах:

    обов’язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням;

    чіткий поділ дохідних джерел, а також видатків між державним І місцевими бюджетами;

    надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню;

    самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;

    державна фінансова підтримка несамодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;

    стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів;

    раціональне та економне використання матеріальних і фінансових ресурсів;

    здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;

    гласність і відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування;

    залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів.

Отже, головне призначення місцевих фінансів полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами діяльності органів місцевого самоврядування, пов’язаної зі здійсненням ними своїх функцій і повноважень; найбільш повному задоволенні потреб населення територіальних громад та якісному наданні локальних суспільних послуг; пошуку додаткових джерел доходів та формуванні стимулюючого механізму щодо раціонального використання наявних матеріальних І фінансових ресурсів.