5.3. Сутність, склад і класифікація видатків бюджету

 

Видатки державного бюджету є головним елементом цього фонду, адже вони відображають функції та завдання, покладені на державну владу. В процесі складання бюджету та визначення його параметрів держава має виходити не з обсягів доходів, а з потреби у видатках. Визначальним чинником, який впливає на розмір, склад і структуру видатків бюджету, є функції держави, адже без достатнього рівня бюджетних коштів такі функції якісно виконати неможливо.

Згідно з Бюджетним кодексом України, виокремлюються поняття «видатки бюджету» та «витрати бюджету». Так, видатки бюджету — це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. Витрати бюджету — видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Отже, поняття «витрати» у кодексі включає в себе поняття «видатки», тобто є ширшим. Поряд із цим є й інші істотні відмінності між вказаними поняттями. Поняття «видатки» застосовується для позначення тих розподільних відносин, які пов’язані з використанням централізованого грошового фонду держави. Видатки здійснюються на стадії розподілу ВВП, характеризуються одностороннім рухом грошових коштів і не обмінюються на відповідні еквіваленти. Суб’єкт бюджетних відносин видає гроші зі свого фонду (здійснює видатки) для їхнього подальшого використання без одночасного отримання еквівалентної вартості товарів чи послуг.

На відміну від видатків бюджету, витрати здійснюються відповідними суб’єктами на стадії обміну, характеризуються двостороннім рухом вартостей, тобто обмінюються на необхідний еквівалент вартості товарів або послуг. Крім того, витрати є чинником формування собівартості продукції та послуг, що виділяються і реалізуються розпорядниками бюджетних коштів. Тому здійснення витрат виходить за межі бюджетних відносин і стосується кінцевого використання бюджетних коштів держави. Таким чином, видатки бюджету за певних умов перетворюються на витрати (виплата зарплати, оплата вартості товарно-матеріальних цінностей, комунальних послуг тощо). Проте окремі видатки можуть не набувати форми витрат, а виділені бюджетні кошти продовжуватимуть свій рух (виплата стипендій, надання соціальних допомог, погашення позик тощо).

Видатки державного бюджету регламентуються відповідними законами та нормативними актами — Бюджетним кодексом України, законом про державний бюджет та іншими юридичними актами органів державної влади.

У видатковій частині державного бюджету передбачається два фонди: загальний і спеціальний. Видатки загального фонду фінансують за рахунок доходів загального фонду бюджету та вони не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, які виділяються під конкретну ціль.

Фінансування державних видатків є плановим, цільовим, безповоротним відпуском коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних обов’язків та гарантій держави. Суб’єктами бюджетного фінансування є державні органи, підприємства, установи й організації державної та комунальної форм власності.

Для з’ясування ролі і значення бюджетних видатків у соціально-економічному житті держави розроблена їх бюджетна класифікація, за якою видаткова частина бюджету має:

 

1. Функціональну класифікацію, що побудована згідно з основними функціями держави. Функції, які виконуються державою, поділяються на такі групи:

-         державні видатки на послуги загального значення: державне управління, судова влада, національна оборона, правоохоронна діяльність, безпека держави, міжнародна діяльність, фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу;

-         видатки на суспільні та соціальні послуги, що надаються суспільству та безпосередньо громадянам (охорона здоров’я, освіта, засоби масової Інформації, соціальний захист та соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, фізкультура та спорт тощо);

-         видатки, спрямовані на державні послуги, що пов’язані з економічною діяльністю, а також видатки на регулювання та збільшення ефективності господарської діяльності. У цих розділах відображено функції держави, пов’язані з економічним розвитком, створенням нових робочих місць, організацією роботи транспорту і телекомунікацій, охороною навколишнього середовища та Ін.;

-         видатки на обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу, видатки з цільових та резервних фондів, видатки на проведення виборів і референдумів.

 

2. Економічну класифікацію, за якою видатки поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки — це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій та органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування з соціального захисту населення, а саме:

-         державне споживання, до якого відноситься закупівля товарів і послуг, необхідних для утримання економічної і соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів і матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних і комунальних послуг та ін.);

-         грошові перекази населенню (трансферти) у формі заробітної плати, пенсій та допомоги. Значна їх частина пов’язана з виплатою пенсій та допомоги з соціального страхування для підтримання на певному рівні платоспроможного попиту тієї частини населення, яка за віком або станом здоров’я є непрацездатною;

-         перекази іншим державам, що пов’язані головним чином з переказами державного капіталу урядовим установам за кордон, платежами за зовнішніми позиками, переказами грошей міжнародним організаціям, видатками на утримання воєнних баз на іноземних територіях;

-         державні субсидії, які є безоплатним переказом грошових коштів приватному сектору і можуть спрямовуватися на покриття збитків, але основна їх маса використовується для підвищення норми накопичення.

Капітальні видатки (видатки розвитку) – це видатки, які пов’язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди І нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів. Вони включають витрати на основне будівництво і розвиток діючих об’єктів державної власності (їх розширення і реконструкцію, технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти.

 

3. Відомчу класифікацію, яка визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державна казначейська служба України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Відомча ознака класифікації дає можливість у кожній групі бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників бюджетних коштів — відповідне міністерство, державний комітет, державне відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування з бюджету. Таке групування витрат дає можливість забезпечити конкретно-адресний фінансовий контроль за використанням бюджетних ресурсів.

 

4. Програмну класифікацію, яка застосовується при формуванні бюджету програмно-цільовим методом і відображає роль держави у вирішенні найважливіших проблем суспільного життя. Наприклад, в Україні функціонують державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та ін.

За використанням централізованих у державному бюджеті коштів його видатки можна умовно поділити на дві групи: державне споживання та бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.

Державне споживання – це видатки на утримання державного апарату (управлінського, правоохоронного, судового тощо). Формування доходів бюджету у цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною і забезпечення її обороноздатності та правопорядку.

Бюджетне фінансування — це сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, що реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Якщо видатки бюджету в частині державного споживання відшкодовуються суспільству у вигляді відповідних послуг з державного бюджету, то бюджетне фінансування є фактично або поверненням суспільству, або суспільним споживанням частини централізованого у бюджеті ВВП. Бюджетне фінансування видатків виявляється у формуванні вторинних, а в окремих випадках – і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Основою для бюджетного фінансування є затверджений бюджет і бюджетний розпис. Процес бюджетного фінансування здійснюється у встановленому Бюджетним кодексом України порядку органами Державної казначейської служби України.

Бюджетне фінансування ґрунтується на таких принципах:

-         цільовий характер надання коштів;

-         досягнення максимального ефекту при мінімумі витрат;

-         безповоротність бюджетних асигнувань;

-         безоплатність бюджетних асигнувань;

-         надання коштів у міру виконання плану і з урахуванням раніше отриманих асигнувань.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах:

1) бюджетні інвестиції, які спрямовуються на фінансування капітальних вкладень і на придбання частки акцій акціонерних товариств;

2) державні трансферти, які є цільовим, безповоротним і безоплатним (не еквівалентним) виділенням коштів з бюджету конкретним суб’єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидії надаються юридичним і фізичним особам і мають форму фінансової допомоги або відшкодування втрат доходів (наприклад, житлові субсидії малозабезпеченим громадянам України на оплату житлово-комунальних послуг). У державах з розвиненою ринковою економікою поширеними є субсидії сільськогосподарським виробникам на відшкодування втрат доходів у зв’язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування. Субвенції та дотації надаються юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, що передбачають спільну участь одержувача і бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації видаються на покриття збитків суб’єктів господарювання, але у тому випадку, коли вони викликані незалежними від суб’єктів підприємницької діяльності причинами;

3) бюджетні кредити, які означають надання коштів з бюджету суб’єктам господарювання на поворотній основі, що взагалі не властиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів, вони видаються на більш пільгових умовах і за нижчими відсотковими ставками;

4) кошторисне фінансування, яке полягає у виділенні коштів з бюджету на основі спеціального планового документу — кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як управління, оборона, соціальна сфера, фундаментальні дослідження. З позиції бюджетних установ воно є формою цільового, безоплатного і безповоротного фінансування. Працівники цих установ одержують на цій основі свої первинні доходи. З погляду споживачів суспільних послуг, у соціальній сфері – це так звані безкоштовні послуги, які характеризують вторинні доходи користувачів цими послугами.

Регулювання видатків бюджету знаходить конкретне вираження у цільовому спрямуванні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування видатків бюджету є додержання пропорцій розподілу коштів з урахуванням реальної потреби в них.

Спрямування коштів в економіку створює передумови для зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних заходів, а з другого – знижує напруження в розподілі бюджетних ресурсів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. У зв’язку з цим при фінансуванні соціального захисту важливо встановити оптимальне співвідношення між видатками бюджету на соціальні заходи та на економічну діяльність.

Загалом система бюджетних видатків має забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається завдяки раціональній структурі видатків.