5.1. Економічна сутність, функції та призначення бюджету

 

Державний бюджет є головною ланкою фінансової системи і відображає утворення та використання централізованого фонду державних фінансових ресурсів. Державний бюджет є обов’язковим елементом державних фінансів будь-якої країни. Без державного бюджету неможливе існування державності, оскільки в такому разі відсутні джерела фінансування функцій держави. Державний бюджет приймається законодавчим органом і є законом, який має виконувати виконавча влада.

Державний бюджет з’явився практично з виникненням держави. Формування та використання бюджету почали мати системний характер у Середньовіччі, коли в результаті перших буржуазних революцій в Центральній Європі відбулось відсторонення голови держави від скарбниці. З’явився загальнодержавний фонд грошових коштів — бюджет, яким голова держави не міг особисто розпоряджатися.

Сам термін «бюджет» уперше виник у Великій Британії, і в перекладі з англійської мови (budget) означає «шкіряний мішок, торба, гаманець». У подальшому цей термін набув міжнародного поширення, його стали використовувати як поняття, пов’язане із сукупністю грошових відносин, що виникають у процесі формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Бюджет держави є дуже складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають у трьох аспектах: за економічною сутністю; за формою прояву; за матеріальним змістом.

За економічною сутністю державний бюджет – це система грошових відносин, які виникають між державою та суб’єктами господарювання й населенням з приводу формування та використання централізованого фонду державних грошових коштів для задоволення суспільних потреб. Відносини, що виникають між державою, суб’єктами господарювання і населенням у процесі формування та використання бюджетних коштів, називають бюджетними відносинами.

Об’єктом бюджетних відносин є ВВП, національне багатство, а також зовнішні надходження; суб’єктами бюджетних відносин виступають, з одного боку, держава, з другого – юридичні І фізичні особи. Бюджетними відносинами охоплюються всі державні структури, всі суб’єкти господарювання, кожен громадянин держави, і при цьому відносини можуть мати двосторонній чи односторонній характер. Масштаби і характер участі країни у розподільних і перерозподільних процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.

За формою прояву, державний бюджет є основним фінансовим планом утворення і використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави. У державному бюджеті відображені результати розподільних процесів, що здійснюються за допомогою бюджетних відносин, передбачені джерела та обсяги надходжень, напрями розподілу та використання коштів централізованого грошового фонду держави (табл. 5.1).

 

Таблиця 5.1.

Джерела формування

та напрями використання бюджетного фонду

 

з/п

Джерела формування

з/п

Напрями використання

1

Податкові надходження

1

Економічна діяльність держави

2

Неподаткові надходження

2

Соціальна сфера і соціальний захист населення

3

Доходи від операцій з каптаном

3

Державне управління, правоохоронна діяльність

4

Бюджетні трансферти

4

Національна оборона

5

Цільові бюджетні фонди

5

Зовнішньоекономічна діяльність

 

 

6

Обслуговування державного боргу

 

Як фінансовий план бюджет має власну форму, являє собою баланс доходів і видатків, його показники тісно взаємопов’язані з іншими фінансовими планами. Державний бюджет як розпис доходів і видатків держави затверджується органами законодавчої і представницької влади (як правило на рік) у вигляді закону.

За матеріальним змістом, бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг державного бюджету – це річна сума коштів, що проходить через цей фонд. Бюджет перебуває у постійному русі: у ньому кошти не нагромаджуються, а у міру надходження використовуються для фінансування видатків. За своїми масштабами та мобільністю державний бюджет не може зрівнятися з жодним централізованим або децентралізованим грошовим фондом, оскільки у ньому зосереджується близько половини ВВП держави.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну і контрольну функції. За допомогою розподільної функції держава організовує розподіл і перерозподіл ВВП і національного багатства в інтересах усіх членів суспільства та суб’єктів суспільного відтворення. Держава як власник засобів виробництва, з одного боку, має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу, а з другого — вона виконує суспільні функції (політичну, економічну, соціальну), конституційно закріплені за нею, які без необхідного обсягу грошових коштів виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у державному бюджеті, що по суті є платою суспільства за виконання державою своїх функцій. Розподільна функція бюджету характеризується багатократністю розподілу, виявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується країною для регулювання економічного і соціального розвитку.

Контрольна функція виявляється в тому, що державний бюджет через формування І використання централізованого фонду грошових коштів об’єктивно відображає економічні процеси, що протікають в усіх сферах і ланках фінансової системи. Основою контрольної функції бюджету є рух бюджетних коштів, що відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків. Контрольна функція дає змогу регулювати й стежити за тим, наскільки своєчасно і в якому обсязі фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації всеохоплюючого державного фінансового контролю.

Призначення бюджету полягає в забезпеченні розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою забезпечення фінансовими ресурсами потреб економічного й соціального розвитку. При цьому бюджетні кошти не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери, на вказані цілі насамперед спрямовуються власні ресурси й накопичення суб’єктів господарювання та громадян. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, використовуються з метою активного впливу на економічні, соціальні, регіональні, політичні та національні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.