4.6. Характеристика основних податків податкової системи України

 

1. Податок на додану вартість (ПДВ) належить до непрямих податків, оскільки сплачується за рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. ПДВ сплачується до бюджету на кожному етапі просування товару від виробництва до споживання. Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації продукції, робіт та надання послуг. Особливістю справляння ПДВ є те, що до бюджету сплачується не вся нарахована сума, виходячи з оборотів з реалізації, а тільки різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка сплачена або підлягає сплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів тощо. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише розміру вартості, що додається до матеріальних витрат і закупівельних цін.

Першим механізм дії ПДВ описав французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ перед іншими універсальними акцизами — податком з обороту і податком з продажів. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджено в Данії, у 1968 р. — у Франції та Німеччині, у 1969 р. – у Нідерландах і Швеції. Нині ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинених країн ПДВ немає лише у США.

В Україні податок на додану вартість був введений 1 січня 1992 р. і разом з акцизним збором кількісно замінив раніше діючі податки з обороту та з продажів. Цей податок є бюджетоутворюючим, оскільки сплачується тільки до державного бюджету. Наразі ПДВ є найбільш значним за обсягом з усіх податків, які надходять до державного бюджету України. Система справляння ПДВ наведена на рис. 4.1.

 

 

Рис. 4.1. Структурно-логічна схема нарахування ПДВ

 

Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.

При обчисленні ПДВ розрізняють номінальний і реальний об’єкти оподаткування. Номінальним, як визначено чинним законодавством, є виручка від реалізації продукції (робіт, послуг). Реальним об’єктом оподаткування є додана вартість – сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується його сума, яка сплачена платником своїм постачальникам.

Сума податку на додану вартість, згідно зі ст. 193 Податкового кодексу України, розраховується за ставкою 17% бази оподаткування (з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2013 р. — 20%). Сума податку додається до ціни товарів (продукції), робіт І послуг. Крім того, застосовується нульова ставка, яка передбачає створення пільгових умов для деяких видів операцій.

ПДВ, що належить до сплати, обчислюють як різницю між податковим зобов’язанням (сумою ПДВ з реалізації товарів, робіт і послуг) і податковим кредитом (сумою ПДВ у придбаних матеріальних ресурсах, енергії, оплачених послугах тощо). Звітним (податковим) періодом для платників ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Податковим кодексом, — календарний квартал.

2. Акцизний податок належить до непрямих податків, установлюється на високорентабельні та монопольні товари і входить в ціни цих товарів. Статтею 215.1 Податкового кодексу України визначено такий перелік підакцизних товарів: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн і промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Схему нарахування акцизного податку подано на рис. 4.2.

 

Рис. 4.2. Структурно-логічна схема нарахування акцизного податку

 

Платниками акцизного податку є національні виробники підакцизних товарів та суб'єкти, які імпортують або реалізують ці товари. Об’єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних — їхня митна вартість. Основою акцизного податку є диференційований підхід до оподаткування різних товарів і товарних груп.

База оподаткування залежить від виду застосовуваної ставки акцизного податку. Передбачено три види податкових ставок: адвалерні, специфічні, адвалерні та специфічні одночасно (змішані).

Адвалерні ставки встановлюються у відсотках до вартості товару. Специфічні ставки встановлюються у грошовому виразі на одиницю товару, представлену у фізичних одиницях виміру (кг, л, штуки). Застосовуються до підакцизних товарів, таких як спирт етиловий, алкогольні напої, нафтопродукти, скраплений газ, транспортні засоби. Змішані встановлюються одночасно за ставками у відсотках до вартості товару та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Застосовуються до тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.

Ставки акцизного податку, визначені в Податковому кодексі України, не є постійними, а щорічно переглядаються. Передбачається щорічне внесення Кабінетом Міністрів України до 1 червня до Верховної Ради України проекту закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо абсолютних ставок оподаткування акцизним податком з урахуванням індексів споживчих цін та цін виробників промислових товарів.

Обрахунок і сплату акцизного податку здійснюють двома способами. Для лікеро-горілчаних і тютюнових виробів встановлено стягнення податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обрахунок проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період. Декларацію з акцизного податку платники податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів мають подавати щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду.

3. Мито – це непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), що переміщуються через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом), включається в ціну товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Мито має всі необхідні основні податкові характеристики: сплата мита носить обов’язковий характер; мито є безоплатним платежем; мито використовується для цілей фінансового забезпечення діяльності держави. Мита покликані захищати внутрішнього виробника штучно збільшуючи собівартість імпортного товару, а також є джерелом поповнення бюджетних коштів. Структурно-логічну схему нарахування мита наведено на рис. 4.3.

 

Рис. 4.3, Структурно-логічна схема нарахування мита

 

Платниками мита є декларанти товарів, переміщуваних через митний кордон.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або їхня кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки мита встановлюються:

-         у відсотках до митної вартості товару (наприклад, 20% від митної вартості);

-         у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики (наприклад, 10 євро за 1 кг).

Відсоткові ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові та преференційні. їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.

Обчислення мита здійснюється за встановленими ставками за товарними групами. Сплата мита проводиться декларантом і є підставою для випуску товарів з митниці.

4. Податок на прибуток підприємств належить до прямих податків. Податок на прибуток підприємств існує у всіх країнах. Для обчислення оподатковуваного прибутку з доходу підприємства зазвичай віднімають ПДВ, акцизи, інші податки і витрати, які, відповідно до закону, можна відносити на собівартість. Відтак податок на прибуток виявляється завершальним з огляду на послідовність нарахування податків з підприємств.

Зарубіжний досвід показує, що за цим податком використовується велика кількість пільг у різних формах, наприклад прискорена амортизація, пільга на інвестиції і науково-дослідні роботи, податкові знижки для підтримки окремих галузей, стимулювання розвитку нових технологій, використання альтернативних видів енергії тощо. Як правило, основою для обчислення податку є річний прибуток підприємства, що зазначається в декларації, яка подається до податкових органів. До закінчення річних розрахунків впродовж року передбачаються авансові платежі.

Податок на прибуток в Україні справляється на підставі розділу III Податкового кодексу України. Схематично оподаткування прибутку підприємств подано на рис. 4.4.

 

 

Рис. 4.4. Структурно-логічна схема нарахування податку на прибуток підприємств

 

Платниками податку на прибуток є:

-         з числа резидентів: суб’єкти господарювання — юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами:

-         з числа нерезидентів: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначають зменшенням суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат.

Основна ставка податку встановлена на рівні 19%. В Перехідних положеннях Податкового кодексу передбачено її зниження з 1 січня 2014 р. до 16%. Податковим кодексом передбачені й інші ставки, які застосовуються залежно від виду діяльності суб’єкта господарювання.

Платник податків зобов’язаний сплатити суму податку на прибуток, зазначену у поданій ним декларації з податку на прибуток, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації. Базовим податковим (звітним) періодом для визначення І сплати податку є календарний квартал.

5. Податок на доходи фізичних осіб є видом особистого прибуткового оподаткування. З 1 січня 2011 р. він справляється на підставі розділу IV Податкового кодексу України. Систему оподаткування доходів фізичних осіб подано на рис. 4.5.

 

 

Рис. 4.5. Структурно-логічна схема нарахування податку на доходи фізичних осіб

 

Платниками податку є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Податковими агентами стосовно податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, які зобов’язані обчислювати, утримувати і сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам і нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.

Об’єктом оподатковування у громадян є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Загальний оподатковуваний дохід включає виплати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, доходи у вигляді дивідендів за акціями чи від підприємницької діяльності та інші виплати як у грошовій, так і в натуральній формах.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного соціального внеску, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Кодекс передбачає податковий кредит (податкова знижка) — можливість повернути податок, який фізична особа протягом року витрачала на оплату за навчання дитини; сплату відсотків по іпотечному кредиту і т. д. Для цього необхідно наприкінці року подати декларацію про прибутки і документи, які підтверджують зазначені витрати.

З 1 січня 2011 р. базові ставки податку становлять 15% із суми доходу, що не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, та 17% Із суми перевищення доходу над 10-кратним розміром мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року. Крім того, Податковим кодексом передбачені інші ставки податку, що залежать від виду оподатковуваного доходу.

Порядок обчислення і сплати податку на доходи фізичних осіб залежить від виду доходів. Утримання і перерахування податку у бюджет здійснює податковий агент, який несе встановлену відповідальність за повноту і своєчасність його сплати.

Платник податку на доходи фізичних осіб у випадках, визначених законом, зобов’язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) до 1 травня року, що настає за звітним.

6. Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. для спрощення системи їх оподаткування (один податок замість кількох, передбачених законодавством). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи сукупність цих податків) надається платникам.

Відповідно до Податкового кодексу з урахуванням положень Закону України № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 № 4834-VI платники єдиного податку поділені на шість груп залежно від доходів та кількості найманих працівників. Від належності до тієї чи іншої групи залежить, зокрема, ставка податку.

Отже, спрощена система оподаткування є одним з ефективних засобів реалізації стимулюючого впливу оподаткування, гармонізації економічних інтересів держави, регіонів і платників податків, а також забезпечення зайнятості та самозайнятості населення.