4.4. Податкова політика та принципи оподаткування

 

Податкова політика визначає суть і роль системи оподаткування та належить до виняткових повноважень держави. Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Податкова політика має бути гнучкою. Ця гнучкість виявляється в тому, що коли податковий тиск на суб’єктів господарювання призводить до згортання виробництва, податкова система перебудовується на зменшення податкового тиску в інтересах виробника.. Вона також має бути стабільною, тобто ґрунтуватися на чіткому визначенні об’єктів оподаткування, їх обліку, а нормативи оподаткування або обов’язкових платежів не повинні змінюватися протягом бюджетного року. Запровадження нових розмірів І нормативів оподаткування не має зворотної сили, а пільги за податками надаються з моменту введення закону про оподатковування в дію. Система пільг щодо оподаткування має стимулювати виробництво й інвестування, адже практично ті кошти, які мали б бути зараховані в бюджет, залишаються у виробника, що є своєрідним бюджетним фінансуванням.

Поступове удосконалення податкової системи здійснюється у напрямі її лібералізації, децентралізації (державні й місцеві податки) за рахунок розширення прав регіонів, зменшення тієї частки ВВП, яка перерозподіляється через бюджет. Потребує вдосконалення й механізм оподаткування, який має стимулювати виробництво у пріоритетних напрямах економіки і сприяти впровадженню у виробництво нових технологій та високоефективного обладнання. Податкову політику необхідно вдосконалювати шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто сплачує податки, а не ухиляється так чи інакше від їх сплати.

Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні податкові навантаження і, як результат, призводять до збільшення тіньового сектора економіки, ухиленню від оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали виявлятися з початком фінансово-економічної кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

Метою вдосконалення податкової політики є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки, насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету і соціально-культурного розвитку держави.

Податкова система має забезпечувати оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу, спираючись на такі принципи:

1. Загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки і збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового та Митного кодексів.

2. Рівність усіх платників податків перед законом, запобігання будь-яким проявам податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до усіх платників податків, незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

4. Презумпція правомірності рішень платника. Цей принцип означає, що у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника.

5. Фіскальна достатність – установлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

6. Соціальна справедливість – установлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платників податків.

7. Економічність оподаткування — встановлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування.

8. Нейтральність оподаткування — встановлення податків і зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоспроможності платника податків.

9. Стабільність — зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки.

10. Рівномірність і зручність сплати — встановлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

11. Єдиний підхід до встановлення податків і зборів – визначення на законодавчому рівні всіх обов’язкових елементів податку. Відсутність хоча б одного елемента означає, що обов’язок платника податків щодо сплати податку не встановлений. Податковим кодексом України вперше в чинному податковому законодавстві закріплено вкрай необхідний припис щодо обов’язкової наявності ряду елементів, на підставі яких можна вважати той чи інший платіж сформованим у такій формі, що породжує податковий обов’язок платника.

12. Загальнодержавні, місцеві податки і збори, справляння яких не передбачене Податковим кодексом, сплаті не підлягають.

13. Податкові періоди і строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків і зборів.

14. Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Податкового кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.