4.1. Економічна сутність і функції податків

 

Податки – це вихідна категорія фінансів, економічна основа функціонування держави і найважливіша фінансова форма регулювання ринкових відносин. Це обов'язкова складова економічної системи будь-якої держави незалежно від моделі економічного розвитку та політичних сил при владі.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави. На різних етапах історичного розвитку податки відповідали особливостям самого історичного періоду, а саме: способу виробництва, формам оподаткування, видам джерел доходів, напрямам витрат тощо.

Первісно податки мали тимчасовий характер, вважалося, що податки суперечать недоторканості приватної власності, і їх введення допускалося лише в надзвичайних випадках. Ще у першій половині XVIJ ст. англійський парламент не визнавав постійних податків на загальнодержавні потреби, і король не міг ввести податки без його згоди. З часом податки перетворилися із тимчасового джерела державних доходів на постійне. Податки стали настільки звичним джерелом державних доходів, що відомий політичний діяч Північної Америки Б. Франклін сказав, що «платити податки і вмерти повинен кожен».

Теорія оподаткування почала формуватися в останню третину XVIII ст. Чи не вперше науково обґрунтовану характеристику податків дали представники англійської класичної політекономії Адам Сміт та Давид Рікардо. Адама Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків. Він одним із перших у своїй праці «Багатство народів» чітко сформував принципи оподаткування:

-         піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платіжної спроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави;

-         податок, який платить кожний платник, має бути чітко визначеним, а не довільним;

-         податки повинні стягуватися у найвигідніший час і най ви гіднішим способом для особи, що його сплачує;

-         кожен податок має бути побудований так, щоб він брав Із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.

Податки є платою суспільства за виконання державою її функцій. Це відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких суспільство існувати не може. Вони є головним джерелом доходів держави і становлять від 80 до 97% дохідної частини державного бюджету.

Економічну категорію «податок» необхідно розглядати у декількох аспектах: за економічним змістом, за формою прояву та з організаційно-правового боку. Економічна сутність податків виявляється в економічних відносинах, які складаються у держави з юридичними І фізичними особами з приводу примусового вилучення нею частини ново створеної вартості і формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій. Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади. З організаційно-правового боку податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку згідно з податковим законодавством.

Податки — не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Ознаки податків мають обов’язкові платежі:

1) плата — обов’язкові збори, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником (плата за воду, плата за землю тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.

2) внески — обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення (єдиний соціальний внесок);

3) збір – обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів (збір за користування радіочастотним ресурсом України, збір за місця для паркування транспортних засобів тощо).

Особливостями податку порівняно з обов’язковими платежами є:

— справляння на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки у разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

— односторонній характер установлення. Податок є індивідуально безповоротним, оскільки сплачується для покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

— сплачується лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

— не має цільового призначення;

— є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Таким чином, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі розподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Сутність податків як економічної категорії відображається в їх функціях. Оскільки податкова система є однією із складових фінансової системи, функції податків випливають із функцій фінансів. Податки загалом виконують дві функції: фіскальну і розподільно-регулюючу, які мають об’єктивний характер та існують з моменту виникнення податків.

Зміст фіскальної функції полягає в тому, що за допомогою податків забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів І відповідно джерел формування доходів держави. Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й, головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними І стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.

За допомогою фіскальної функції податків, з одного боку, формуються фінансові ресурси держави, а з другого, – реалізується велика частина суспільного призначення податків, виявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Фіскальна функція податків створює об’єктивні передумови для державного втручання в економічні процеси, тобто зумовлює розподільно-регулюючу функцію.

Суть розподільно-регулюючої функції полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб’єктами і через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги та ін.) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, накопичення капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати певні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, впливати на конкретну поведінку платника податків на мікрорівні. Так, маніпулюючи пропорціями та методами вилучення в юридичних та фізичних осіб частки їх доходів, податок може відповідно змінювати напрями їхньої діяльності.