3.4. Зміст та організація фінансового контролю в державі

 

Фінансовий контроль, як один із елементів управління фінансами, являє собою особливу ДІЯЛЬНІСТЬ щодо перевірки формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання ВВП з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання. Для здійснення дієвого фінансового контролю необхідна правова база, тобто закони і видані на їх основі підзаконні акти органів державного управління.

Об’єктами фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Суб’єктами фінансового контролю є, з одного боку, як державні, так і недержавні контролюючі структури, з іншого – суб’єкти господарювання всіх форм власності та фізичні особи.

Метою здійснення фінансового контролю є пошук резервів збільшення фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво, правильне відображення в господарських операціях їх вартості, виявлення непродуктивних витрат. Влив фінансового контролю на процеси, що пов’язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків.

Фінансовий контроль ґрунтується на таких принципах:

-         об’єктивності (контроль проводиться відповідно до вимог чинного законодавства);

-         незалежності (не повинна враховуватися матеріальна або моральна зацікавленість того, хто перевіряє);

-         відповідальності (передбачається відповідальність контролюючих суб’єктів за ефективне функціонування системи фінансового контролю):

-         всеохопності (фінансовий контроль, якщо можливо, має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності);

-         превентивності (завчасного здійснення фінансового контролю для запобігання виникненню істотних відхилень фактичного фінансового процесу від встановлених норм);

-         регулярності (контроль здійснюється з певною періодичністю);

-         дієвості (за результатами контрольної перевірки завади вживаються належні заходи);

-         гласності (результати перевірок публікуються для широкого загалу).

 

Отже, фінансовий контроль – це специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у державі.

Фінансовий контроль класифікується за певними ознаками. Залежно від суб’єктів, які здійснюють фінансовий контроль, його поділяють на державний, внутрішньогосподарський, аудиторський (незалежний), громадський (рис. 3.3).

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави (розроблення, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств, установ і організацій, виконанням фінансових зобов’язань перед державою господарюючих суб’єктів недержавної форми власності, організацією грошових розрахунків і веденням фінансового обліку та звітності тощо). Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Державна податкова служба України, спеціальні органи державного фінансового контролю, до яких належать Рахункова палата Верховної Ради України, Державна фінансова інспекція України та Державна служба фінансового моніторингу України.

 

 

 

Рис. 3.3. Система фінансового контролю в Україні

 

Рахункова палата України є постійно діючим органом контролю, що утворюється Верховною Радою України. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від інших органів влади, звітує перед Верховною Радою України. До основних функцій та повноважень Рахункової палати належать: контроль за виконанням законів України, виконанням державного бюджету та державних цільових позабюджетних фондів; здійснення за дорученням ВРУ контролю за виконанням державного бюджету, за поквартальним розподілом доходів і видатків, видатків за обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу України, витрачанням коштів цільових фондів; контроль за ефективністю управління коштів державного бюджету Державною казначейською службою України, законністю і своєчасністю руху коштів бюджету, загальнодержавних цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах; контроль органів місцевого самоврядування, підприємств, банків, організацій стосовно використання ними бюджетних коштів; здійснення комплексних ревізій і тематичних перевірок; внесення пропозицій щодо вдосконалення бюджетного законодавства. Рахункова палата виступає у ролі експертного органу ВРУ, роблячи відповідні висновки і рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління.

Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об’єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах. Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

Держфінінспекція України здійснює:

-         державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи;

-         контроль за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного І місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

 

Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Держфінмоніторинг України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Основними завданнями Держфінмоніторингу України є реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування; збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму; створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Об’єктом такого контролю є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур кожної галузі або групи споріднених галузей, концернів, об’єднань, де переважає державна форма власності.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль на підприємствах, в установах та організаціях проводиться бухгалтеріями та фінансовими відділами цих підприємств, установ та організацій. Об’єктом цього контролю є господарська і фінансова діяльність самого підприємства та його структурних підрозділів. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль спрямований на виявлення та усунення порушень і недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій та установ.

Аудиторський контроль — це незалежний зовнішній фінансовий контроль, який здійснюється на комерційних засадах. Цей вид фінансового контролю полягає у перевірці публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, облік}', його повноти і відповідності чинному законодавству.

Аудиторська перевірка здійснюється незалежними особами – аудиторами чи аудиторськими фірмами. Органом незалежного фінансового контролю є Аудиторська палата, яка видає ліцензії юридичним та фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності, атестує аудиторів, веде облік аудиторів, їх фірм, розробляє методичні рекомендації, контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудит може бути обов’язковим та ініціативним. Обов’язковий аудит передбачається законодавством для певного переліку підприємств і організацій, зокрема: банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських установ, що здійснюють залучення коштів громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами (бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів). Аудиторські перевірки можуть також проводитися з ініціативи керівника або власника підприємства, його засновників, акціонерів.

Крім проведення контрольної діяльності, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку та здійснення фінансово-господарської діяльності згідно з чинним законодавством. Свої послуги аудиторські фірми як комерційні організації надають за плату, розмір якої обумовлюється в угоді між замовником і аудитором.

Громадський фінансовий контроль полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи органів місцевого самоврядування чи окремих груп громадян. Його проводять: громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації), засоби масової інформації, окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних і фінансових відшкодувань.

 

Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяється на:

 

    попередній фінансовий контроль, який проводиться на стадії розробки та прийняття управлінських рішень з фінансових питань і призначений для попередження неправильного І нераціонального використання коштів. Він пов’язаний із процесами встановлення оптимального обсягу централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів у плановому періоді, а також з їх ефективним розподілом та використанням. Вихідною інформаційною базою для цього контролю є фактичні дані та фінансові показники минулих періодів;

 

    поточний фінансовий контроль, який здійснюється для оперативного контролю за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо. Він проводиться шляхом аналізу, перевірки, обстеження діяльності суб’єктів господарювання, його завдання — вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.

 

 

    наступний фінансовий контроль, який здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання. Його метою є контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних І планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи. Цей вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду. Тому існує тісний взаємозв’язок між попереднім, поточним і наступним фінансовим контролем.

 

Залежно від обов’язковості проведення розрізняють:

 

    обов’язковий фінансовий контроль, який проводиться відповідно до вимог нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю;

 

    ініціативний фінансовий контроль, який здійснюється за власним бажанням суб’єктів господарювання.

 

Залежно від мети і завдань фінансовий контроль поділяється на:

 

    моніторинг – сукупність заходів, що здійснюються суб’єктами фінансового контролю і пов’язані зі спостереженням за фінансовими явищами та процесами і застосовується з метою прийняття оперативних рішень;

 

    внутрішній аудит — вид внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання, який проводять штатні працівники, щоб допомогти управлінському персоналу ефективно виконувати свої функції;

 

    інспектування — контроль за станом фінансів підприємств на місцях, що періодично здійснюються суб’єктами—представниками держави в цілому чи її окремих органів з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях і надання оперативної практичної допомоги.

 

Залежно від способу здійснення і організації фінансовий контроль поділяють на:

 

-         перевірку, яку проводять для дослідження окремих питань фінансово-господарської діяльності за звітними даними та іншими документами, що підтверджують здійснення операцій. Результати перевірки оформлюють довідкою або доповідною запискою;

 

-         обстеження, яке охоплює окремі сторони діяльності суб’єктів господарювання, але на відміну від перевірки проводиться за широким колом показників. Воно здійснюється з метою визначення необхідності проведення детальної перевірки або ревізії;

 

-         аналіз, який зазвичай здійснюється регулярно з усього кола питань діяльності суб’єкта господарювання І метою якого є встановлення резервів додаткового отримання коштів, скорочення витрат, поліпшення фінансового становища господарюючого суб’єкта;

 

-         ревізію, яка є способом документального контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству. Ревізія є найбільш глибоким і всебічним обстеженням діяльності господарюючого суб’єкта з метою оцінки рівня його фінансової дисципліни. Ревізія проводиться, як правило, всіма контролюючими органами. Залежно від об’єкта ревізії поділяють на повні, часткові, тематичні та комплексні. Залежно від обсягу даних ревізії розрізняють суцільні та вибіркові. За результатами ревізії складають акт.