3.3. Державне управління фінансами в Україні

 

Ефективне функціонування фінансової системи країни, проведення цілеспрямованої фінансової політики за допомогою фінансового механізму залежать від організації управління фінансами в державі.

Управління фінансами в державі здійснюється через систему державних органів та інститутів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Ця діяльність зумовлена історичними, економічними та політичними умовами розвитку держави і підпорядковується фінансовій політиці.

Об’єктами фінансового управління є фінансові відносини, централізовані і децентралізовані фінансові ресурси усіх складових фінансової системи. До найважливіших об’єктів управління належать загальнодержавні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання, фінанси домогосподарств. Суб'єктами фінансового управління є держава в особі законодавчих і виконавчих органів (у тому числі фінансових), а також фінансові служби підприємств, організацій і установ. Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат. Він забезпечує злагодженість функціонування окремих сфер і ланок фінансової системи завдяки чіткому розмежуванню функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями.

Отже, управління фінансами — це система методів і форм організації фінансових відносин, які використовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів господарської діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.

В управлінні фінансами виділяють декілька функціональних складових: планування, стратегічне управління, оперативне управління та контроль.

Фінансове планування відіграє важливу роль у системі управління фінансами, об’єктом якого є фінансова діяльність держави та суб’єктів господарської діяльності, а результатом – складання фінансових планів. У процесі фінансового планування держава та суб’єкти господарювання оцінюють стан своїх фінансів, виявляють резерви збільшення фінансових ресурсів і напрями їх ефективного використання. Завдяки фінансовому плануванню здійснюється економічне обґрунтування фінансових рішень та вибір їх альтернативних варіантів.

У системі органів управління фінансами виокремлюються органи стратегічного й оперативного управління фінансами (рис. 3.2).

Стратегічне управління — це загальне управління фінансами, що поєднує дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи держави. Воно здійснюється вищими органами державної влади та управління: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

Верховна Рада України (ВРУ), як вищий орган законодавчої влади, ухвалює закони, у тому числі з фінансових питань, основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади зовнішньої та внутрішньої політики.

Президент України, як глава держави, створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи та служби; підписує закони, ухвалені ВРУ; має право на вето щодо цих законів та ін.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, розробляє та реалізовує стратегічні напрями єдиної державної фінансової політики, розробляє проект закону про Державний бюджет України, забезпечує виконання затвердженого ВРУ Державного бюджету України та подає звіт про його виконання, забезпечує виконання усіх законів, які стосуються фінансової політики держави.

 

Рис. 3.2. Система управління фінансами в Україні

 

Оперативне управління фінансами – це поточне управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів. Оперативне управління фінансами € головною функцією апарату фінансової системи держави: Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств та організацій.

Центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління фінансами є Міністерство фінансів України (Мінфін України), яке підпорядковується Кабінету Міністрів і входить до його складу. На Міністерство фінансів покладені такі основні функції:

-         розробка та реалізація основних напрямів фінансової політики держави, забезпечення її втілення у життя;

-         підготовка проекту державного бюджету України, подання його до Кабінету Міністрів, а після схвалення урядом – до Верховної Ради;

-         організація виконання бюджетів, підготовка звіту про його виконання та подання звіту на затвердження до Верховної Ради;

-         розробка проектів нового фінансового законодавства та нормативних актів із фінансових питань;

-         обґрунтування основних положень фінансової політики держави і подання на розгляд уряду і Верховної Ради України концепції бюджетної та податкової політики;

-         розгляд і реалізація управлінських рішень, пов’язаних із використанням фінансових ресурсів держави;

-         здійснення контролю за дотриманням фінансового законодавства усіма органами управління;

-         керівництво оперативною роботою фінансових органів різних рівнів;

-         контроль, ревізія, перевірка фінансово-господарської діяльності всіх державних організацій, установ і підприємств.

 

Нормативно-правові акти Мінфіну України, видані у межах його повноважень, обов’язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Особливим підрозділом Міністерства фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є Державна казначейська служба України (Казначейство України). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Основними завданнями Державної казначейської служби України є:

    організація виконання Державного бюджету України на основі принципу єдиного казначейського рахунку та здійснення контролю за цим;

    управління наявними коштами Державного бюджету України та коштами державних позабюджетних фондів;

    фінансування видатків Державного бюджету України;

    ведення обліку касового виконання Державного бюджету України та складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

    здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом України;

    здійснення керівництва підвідомчими територіальними органами;

    ведення зведених реєстрів розпорядників коштів Державного бюджету та державних позабюджетних фондів;

    розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів для підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

 

Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Управління оподатковуванням в Україні покладене на Державну податкову службу України (ДПС України). ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

На ДПС України покладені такі основні завдання:

-         розроблення проектів податкового законодавства та контроль за його дотриманням;

-         організація податкової роботи та діяльності податкових органів у країні;

-         проведення масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків;

-         облік платників податків та надходжень їх до бюджету;

-         контроль за правильністю обчислення податків та інших обов’язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

-         накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

-         міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.

 

До системи органів Державної податкової служби України належать центральний апарат і територіальні органи державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об’єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Особливий статус у складі ДПС України має податкова міліція, на яку покладено виконання таких завдань; запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків.

Національний банк України (НБУ) є основною фінансовою інституцією у сфері регулювання грошово-кредитного ринку. Головне завдання НБУ — регулювання грошового обігу й організація ефективного функціонування кредитної системи держави. НБУ також проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензії на окремі види банківських операцій (наприклад, валютні операції); здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків за допомогою встановлення економічних нормативів і розмірів обов’язкових резервів, здійснює контроль за дотриманням законодавства про валютне регулювання та проведенням касових операцій комерційними банками та ін.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) — це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Основними завданнями Нацкомфінпослуг у межах її повноважень є: здійснення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг. Забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійснюють операції з цінними паперами. Комісія контролює діяльність суб’єктів ринку цінних паперів — емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж – відповідно до чинного у цій сфері законодавства.

Місцеві ради народних депутатів самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети; самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх застосування; використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані у процесі виконання місцевих бюджетів; мають право випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, а також отримувати кредити у банківських установах; можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і установам, що належать комунальній власності; мають право розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від доходів і зараховувати їх до дохідної частини відповідного місцевого бюджету.