3.2. Фінансовий механізм та його структура

 

Держава реалізує свою фінансову політику через фінансовий механізм, склад і структура якого визначаються ступенем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями окремої держави.

Фінансовий механізм – це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Структура фінансового механізму є доволі складною і визначається конкретними завданнями, які вирішує суспільство на певному етапі його розвитку. До складу фінансового механізму входить декілька взаємопов’язаних елементів: фінансові методи, фінансові важелі, нормативно-правове забезпечення та інформаційне забезпечення (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Склад фінансового механізму

 

Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. Вони діють у двох напрямах: управління рухом фінансових ресурсів і ринкових комерційних відносин, пов’язаних зі зміною витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та використанні грошових фондів.

У господарській практиці застосовують такі фінансові методи: фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

Фінансове планування – це діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та держави в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань.

Оперативне управління – це діяльність, пов’язана Із необхідністю втручання в розподільні процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

Фінансовий контроль — це перевірка правильності вартісного розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та цільового витрачання коштів із відповідних фондів, порівняння фінансових результатів від використання фінансових ресурсів з плановими та виявлення резервів їх збільшення.

Фінансове забезпечення — це формування цільових грошових фондів господарюючих суб’єктів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Воно здійснюється у таких формах:

    самофінансування (фінансування діяльності суб’єкта господарювання за рахунок власних фінансових ресурсів);

    бюджетне фінансування (надання коштів з бюджету на безповоротних засадах);

    кредитування (надання коштів на принципах поворотності, платності, терміновості, забезпеченості та цільового використання);

    оренда (передача майна у користування на визначений угодою термін і за певну плату);

    інвестування (вкладання коштів у певні об’єкти з метою отримання додаткового доходу).

 

Фінансове регулювання — це засіб фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів. Основними елементами фінансового регулювання є:

    оподаткування (вилучення частини доходів суб’єктів господарювання і населення до бюджету та державних цільових фондів для задоволення державних потреб);

    бюджетні трансферти (виділення коштів з бюджету на безоплатних і безповоротних засадах — дотації, субвенції, субсидії.

 

Фінансові важелі – це засоби дії фінансових методів, конкретні форми розподілу І перерозподілу ВВП. До фінансових важелів належать: фінансові норми і нормативи, фінансові ліміти і резерви, фінансові стимули, фінансові санкції та ін.

Фінансові норми і нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів (ставки податків І неподаткових платежів; ставки заробітної плати, пенсій, стипендій; норми амортизаційних відрахувань; норми витрат у бюджетних установах; норми бюджетного забезпечення; розміри дотацій, субсидій та субвенцій).

Фінансові ліміти є певними обмеженнями на використання коштів державного бюджету, суб’єктів господарювання (на зарплати, премії, стипендії, на господарські потреби) або населення. Фінансові резерви є фінансовими ресурсами, які тимчасово вилучені з обороту і мобілізуються у спеціальних фондах для їх використання в майбутньому при виникненні непередбачуваних обставин, стихійних лих, катаклізмів. До них належать фінансові резерви підприємств; резервний фонд Кабінету Міністрів; резервні фонди місцевих рад; резервні фонди комерційних банків І страхових компаній; валютні резерви центрального банку тощо.

Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовують фінансові стимули, а саме:

    заохочувальні фонди підприємств, що утворюються з прибутку і є головним джерелом коштів для матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб і виробничого розвитку;

    бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку економіки (зокрема, дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для держави; використання державного замовлення; бюджетні кредити; фінансування за рахунок бюджетних коштів державних програм, підготовки І підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт тощо);

    спеціальні фінансові пільги (повне або часткове звільнення від сплати податків, використання диференційованих ставок оподаткування, вилучення певних сум з оподатковуваних доходів, надання права на здійснення прискореної амортизації).

 

Серед фінансових важелів особливе місце посідають фінансові санкції, головне призначення яких полягає у посиленні матеріальної відповідальності господарюючих суб’єктів за виконання взятих зобов’язань (санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів тощо). Найбільш поширеними формами фінансових санкцій є штраф і пеня. Штраф – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або правил. Застосовується зазвичай у твердій грошовій сумі з винних осіб. Пеня встановлюється за несвоєчасного виконання грошових зобов’язань і нараховується за кожний день прострочення. Розмір пені визначається у відсотках від суми простроченого платежу.

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його належне нормативно-правове забезпечення (яке дає змогу встановити єдині правила організації фінансових відносин, захистити економічні інтереси суспільства, здійснювати єдину політику у сфері фінансів, забезпечити фінансову дисципліну. Нормативно-правове забезпечення функціонування фінансового механізму представлене насамперед Конституцією України, Кодексами та законами України, а також підзаконними нормативно-правовими актами. Закони Верховної Ради України є обов’язковими до виконання і мають вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів. Підзаконні нормативно-правові документи приймаються компетентними державними органами на підставі чинних законів. До таких документів належать: укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, інші нормативно-правові документи органів управління.

Невід’ємним елементом фінансового механізму є інформаційне забезпечення, яке складається з різних видів статистичної, економічної, фінансової, комерційної та іншої інформації. Достовірна, своєчасна і вичерпна інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на забезпечення економічного розвитку і задоволення суспільних потреб громадян. Джерелами фінансової інформації є показники, що характеризують макроекономічний розвиток держави, окремих галузей, кон’юнктуру фінансового ринку, повідомлення про фінансову діяльність партнерів і конкурентів, фінансова звітність суб’єктів господарювання тощо.

Стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення фінансового механізму. Найважливішими напрямами його удосконалення є: дотримання раціональних пропорцій розподілу І перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу; забезпечення необхідних темпів економічного зростання; науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів фінансових ресурсів, їх розподілу і використання; підвищення результативності фінансового контролю; вдосконалення механізму дії фінансових важелів; належне правове, нормативне та інформаційне забезпечення функціонування усього фінансового механізму. Стан та ступінь довершеності фінансового механізму залежать від удосконалення господарського механізму в цілому та окремих його елементів, зокрема, механізму ціноутворення, механізму кредитування, механізму економічного стимулювання тощо.