3.5. Застосування мовних засобів

 

Коло питань: термін у діловому мовленні, вимоги до вживання термінів, використання професіоналізмів, причини впровадження суржику.

 

Ділові документи вирізняються особливими засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов’язані з особливостями різних специфічних стилів. Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загальновживані слова, терміни з різних галузей народного господарства, значення яких зафіксоване у словнику, поруч з якими існують також професіоналізми, що не мають відношення до вузького кола спеціалістів.

 

 

Термін у діловому мовленні

 

Термін — це слово в особливій функції: не лише назвати предмет чи поняття, а й дати їм точне визначення. Тому терміни вживаються лише в деяких сферах мовлення (наука, публіцистика, техніка, діловодство тощо). Характеризуються вони великою точністю значення, відсутністю образних, експресивних, суб’єктивно-оцінних відтінків.

Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичуються (бартинг) або «конструюються» з власномовних і запозичених складників (фототелеграма).

Вживаніуділовомустилімовленнятермінипідпорядковуються тим же законам, що й в інших стилях: вони з’являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними близькими за значенням словами, кодифікуються (тобто закріплюються в словнику), вибувають зі складу активних, переходячи в пасив (сьогодні цей процес актуалізується). Усе це, як підкреслює проф. Потелло Н.Я., ставить працівника сфери управління перед необхідністю змін у мові службової документації [152].

Змінність термінології діловодства пов’язують ще й з тим, що кожне управління, кожна галузь промисловості, торгівлі, культури, науки, освіти послуговується своєю термінологією. До того ж діловий стиль обслуговує ще й виробництво. Ці складні, взаємопов’язані стосунки й спричиняють строкатість термінології документів.

 

 

Вимоги до вживання термінів

 

1. Вживати термін треба лише у формі, зафіксованій у словнику. Так, якщо у словнику зафіксоване слово «діловодство», то слід користуватися тільки ним, уникаючи інших форм, таких як «діаоведення»,«справоведення» тощо. Поява таких нестандартних термінів у діловодстві пояснюється насамперед обставинами підготовки документа: укладанням нашвидкоруч, часом навіть без чернетки, вузьким колом людей-непрофесіоналів.

2. Застосовувати термін треба з одним значенням, закріпленим за ним у словнику. Так, терміном «циркуляр» позначають розпорядження, яке повинні виконувати всі підвідомчі установи та підприємства. Це означає, що циркуляр — це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу.

Загальне правило тут, як і скрізь, одне: економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний — у тому, в якому його використовують інженери, і так далі. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах, а також у спеціальних довідниках. Особливої уваги заслуговують терміни, які вживаються у двох або кількох галузях з неоднаковим значенням, а також багатозначні терміни. Так кілька значень має термін «справа»:

а)   класифікаційне поняття, вживане для позначення сукупності документів (або одного документа), які стосуються певного напряму або питання діяльності установи, вміщених в окрему обкладинку (папку, теку);

б) одиниця зберігання текстових документів в архіві;

в) різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).

3. Суворо дотримуватися правил утворення від терміна похідних форм, засвідчених у словниках чи довідниках. Як написати: підписання акту чи акта? Зі словника довідуємося, що загальновживане слово (дія) має закінчення -у, а термін діловодства (документ) -а. Ще дізнаємося, що від терміна «акт» можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Слів активування, активація в цьому ряду немає, значить, І користування ними — помилка.

4. Не вводити у процесі укладання документа в обіг слова, утворені кимось похапцем, на заміщення наявних у словнику, але рідко

вживаних, кодифікованих термінів. Наприклад, існують терміни «позаштатний фонд» і «несписочний фонд», проте дехто, порушуючи норму, вживає неправильний, некодифікований вислів «безлюдний фонд».

Якщо пам’ять не підказує укладачеві документа потрібного терміна, не слід відразу ж створювати свій, оскільки його доведеться потім тлумачиш усно або у пояснювальній записці. Такі «новотвори», зазначає проф. О.Б. Олійник, викликають плутанину, нечіткість, призводять до зайвого листування —* роз’яснення «темних місць» одержаного документа [125].

5. Уникати неоднозначного тлумачення терміна тим, хто писав діловий лист, й тим, хто його одержав, що виникає і внаслідок нечіткої диференціації терміна, його вживання у спрощеній формі, недосить зрозумілого контексту (найближчого словесного оточення), котре не дає змоги встановити, у якому саме значенні вжито термін.

Наприклад, слово вага вживається як складовий компонент термінів у багатьох галузях, тому без уточнюючого означення його не можна вживати в документі. Так, у механіці є вага, одинична, корисна (таких термінів немає в машинознавстві); у машинознавстві є вага насипна, зведена, робоча, службова, середня, зчіпна (цих термінів немає ні в механіці, ні в хімії); у хімії натомість є вага постійна, сполучна, часткова (їх немає у фізиці). Цей перелік можна продовжити.

6. Вибирати лише кодифіковані терміни. У термінології багатьох галузей науки існують терміни-дублети (нові й старі, власномовні й запозичені — для позначення одного поняття), терміни-неолоіїзми (нові, маловідомі), терміни, які вживає лише певна, досить вузька за складом наукова школа. Вибираючи серед цих термінів потрібний для ділового документа, слід орієнтуватися на вже кодифікований для цієї термінологічної системи, зафіксований у словнику, часто вживаний не лише у писемному, айв усному спілкуванні.

 

 

Використання професіоналізмів

 

Професіоналізми — це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше — соціальної) групи людей, поставлених в особливі умови життя та праці.

Виникають професіоналізми у двох випадках: коли та чи інша спеціальність або вид занять не мають розвиненої термінології (це, наприклад, полювання, рибальство, різні ігри тощо) або як розмовні неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів. Остання група велика й досить активно поповнюється. Такі професіоналізми, як правило, загальнозрозумілі, а часто й загальновживані, проте вони не належать до літературної мови (наприклад, пересадка замість трансплантація, вушник замість отоларинголог тощо).

Професійний жаргон — це теж замінники термінів, але слова або зіпсовані, скалічені, або знижені, а то й просто непристойні. Вживаються в повсякденному мовленні багатьох працівників підприємств, організацій, установ. Доки вони побутують лише в усному мовленні й не виходять за межі вузького кола мовців — шкода від них невелика: псується мова тільки тих людей, які вживають такі «професіоналізми» в усіх випадках життя, а не в окремих ситуаціях.

Професіоналізми-жаргонізми засмічують мову ділових паперів, утруднюють спілкування й знижують загальний рівень мовної культури документів.

Нові професіоналізми-жаргонізми постійно творяться за допомогою префіксів, суфіксів та словоскладання (в межах колективу, підприємства, відомства). Серед творних префіксів, проф. А.П. Коваль [102] виділяє найпопулярніші до- (доукомплектувати, дообстежити, дооформити, дообладнати), недо - (недопромисел, недовнесок, недополив), за- (залозунгувати, запроцентувати), над-(надплановий); серед суфіксів особливо продуктивні -ість (плинність, стрибучість, бойовитість), -аж (типаж, листаж), -ція (маршрутизація, декваліфікація) та інші.

Для утворення нових слів, професіоналізмів-жаргонізмів широко використовуються частини слів, основи слів та цілі слова. З’являються словосполучення і слова досі не відомі в літературній мові, наприклад: маловісна корова («корова некондиційної ваги»), тонно-кілометр-брутто (поєднані непоєднувальні слова) тощо. Сюди ж можна віднести неграмотні скорочення слів. Коли в тексті документа зустрічається кілька таких слів, складається враження, що весь він написаний не українською мовою, а «рубаним» жаргоном (ветогляд, облтранс, райветлікарня, санепідстанція, молзавод та ін.).

Терміни визначаються своєю емоційною нейтральністю, відсутністю образності. Професіоналізми-жаргонізми, навпаки, зберігають емоційність (часто іронічну або негативну, образливу), іноді виразно передають якийсь образ: проектувати з чистою місця, екстраполювати стелю (жаргон проектувальників); дебет кредит обганяє, липовий баланс, заморозити рахунки, збити в купу рахунок (бухгалтерський жаргон).

 

 

Причини впровадження суржику

 

Деякі документи пишуться відразу трьома мовами: загальнонародною українською, професійною й почасти російською — в тих місцях тексту, де автор документа не знаходить українських аналогів російських слів. Це і є суржик (пшениця, в якій є трохи жита, а решта — кукіль, сажка і дикий мак).

Споконвіку слова переходили з однієї мови до іншої, збагачуючи її. Запозичення вважається правомірним, коли з’являється нове поняття й разом з ним нова, іншомовна назва, а також тоді, коли іншомовне слово має дещо інше значення, ніж близьке до нього, але тотожне з ним, власномовне. Коли ж слово з таким самим значенням є в українській мові, запозичення стає неправомірним. Наприклад, немає підстав уживати русизми справкадовідка), рішитивирішити), уміснийдоречний), появитисяз’явитися), міроприємство (є захід), слідуючийнаступний), сводказведення), вопроспитання), ошибкапомилка) тощо [104].

Суржик з’являється, якщо документ пишеться похапцем, а його автор не досить добре володіє українською мовою й не має часу користуватись словником. Часто трапляються помилки через збіг у вимові українських та російських слів, що мають різні значення.

На жаль, у внутрішній поточній кореспонденції, яка не виходить за межі підприємства, мішанина слів двох мов зустрічається досить часто (вважається, що «вдома» можна розмовляти й писати усіма відомими мовами відразу: і російською, і українською, і літературною, і нелітературною, а сьогодні ще й іноземною, проте необхідно боротися за культуру мовлення, а ділових паперів — особливо.