§ 1. Основні завдання та принципи діяльності Служби безпеки України

Відповідно до ст. 1 Закону «Про службу безпеки України», який був прийнятий 25 березня 1992 року, Служба безпеки України — це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Вона підпорядкована Президенту України.

Цей орган забезпечує захист життєво важливих інтересів особис­тості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх посягань. До життєво важливих інтересів відносяться всі потреби, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливість прогресивного роз­витку кожної конкретної особистості, суспільства і держави в цілому.

Об'єктами захисту органами безпеки є права, свободи та законні інтереси громадян; матеріальні й духовні цінності суспільства; кон­ституційний лад держави, її суверенітет і територіальна цілісність.

До суб'єктів, які підлягають захисту органами безпеки відно­сяться держава, об'єднання громадян, суспільні та інші організації, а також громадяни. Характер внутрішньої і зовнішньої безпеки визначається реальною і потенційною загрозою об'єктам безпеки, яка виходить від внутрішніх і зовнішніх джерел.

Держава покликана забезпечувати безпеку суб'єктів захисту на території України, а за її межами вона гарантує опіку і захист їх прав та свобод. Забезпечення безпеки здійснюється через органи за­конодавчої, виконавчої і судової влади.

Для того щоб на достатньому рівні була забезпечена безпека в Україні розробляється система правових норм і приписів, які регулюють відносини в сфері безпеки, визначаються основні на­прямки діяльності органів державної виконавчої влади, формуєть­ся механізм системи контролю і нагляду за їх діяльністю.

Наразі основними завданнями, що покладені державою на ор­гани СБУ по забезпеченню безпеки в Україні є:

захист державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності;

захист економічного, науково-технічного і оборонного по­тенціалу України;

захист законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, по­сягань з боку окремих організацій, груп та осіб;

забезпечення охорони державної таємниці;

попередження, виявлення, припинення та розкриття зло­чинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки, та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Для досягнення мети забезпечення безпеки необхідно здійсню­вати проведення єдиної державної політики в області забезпечення безпечного існування держави і суспільства, реалізовувати систе­му заходів економічного, політичного, організаційного та іншого характеру, які співвідносилися б з можливими загрозами життєво важливим інтересам держави, суспільства і особистості. Вся ця ді­яльність органів і посадових осіб СБУ здійснюється на основі пев­них принципів, які закріплені у ст. З Закону «Про Службу безпеки України». Розглянемо кожен з них детально:

Законність — один з основних принципів, на якому базується діяльність всіх судових і правоохоронних органів. Органи безпеки України також не є виключенням. Правову основу діяльності цих органів складає Конституція України, Закони України «Про Служ­бу безпеки України», «Проконтррозвідувальну діяльність», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про загальну структуру і чи­сельність Служби безпеки України», а також інші, які регулюють відносини в сфері безпеки та міжнародні договори і угоди з питань забезпечення безпеки.

Повага до прав і гідності особистості відображена в ст. 5 Зако­ну «Про службу безпеки України». Цей принцип характеризується тим, що діяльність по охороні і захисту безпеки України здійсню­ється на основі дотримання прав і свобод людини. Тобто, при ви­конанні своїх обов'язків посадові особи і працівники органів СБУ повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне став­лення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя громадян. Лише у виключних випадках, при необхідності припи­нення або розкриття державних злочинів, органами СБУ можуть бути тимчасово обмежені в межах, передбачених законодавством, окремі права і свободи громадян. Неправомірне обмеження закон­них прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою перед­бачену законом відповідальність.

Позапартійність, як принцип діяльності Служби безпеки, ви­значається виключенням впливу на органи і посадових осіб СБУ любих партійних організацій, рухів і об'єднань громадян, які пере­слідують політичну мету. Також не дозволяється використовува­ти органи безпеки в партійних, групових чи особистих інтересах. Отже, діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, в Службі безпеки України забороняється. На період служби чи роботи за трудовим договором членство співро­бітників Служби безпеки України у таких об'єднаннях зупиняєть­ся. Виключення складають лише співробітники органів СБУ, які уклали трудовий договір зі службою, і, як виняток, можуть бути членами профспілкових організацій.

Відповідальність перед народом України може наступити за скоєння неправомірних дій по обмеженню прав і свобод особис­тості зі сторони співробітників органів СБУ. Ця відповідальність передбачена чинним законодавством і полягає у тому, що орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітника­ми при виконанні своїх службових обов'язків прав чи свобод лю­дини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, а також до відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди та притягнення винних до відповідальності. Служба без­пеки на вимогу громадян України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.

Поєднання гласності і конспірації в організації і діяльності органів безпеки відображено в ст. 7 Закону «Про Службу безпеки України». З однієї сторони, діяльність СБУ включає елемент глас­ності, який проявляється в наданні через засоби масової інформації та в інших формах відомостей про діяльність органів СБУ в межах, які визначаються законодавством України. Ця інформація може містити відомості про загальний бюджет СБУ, компетенцію цих органів та основні напрямки їх діяльності, а також про випадки скоєння протиправних дій працівниками Служби безпеки. З іншого боку, забороняється розголошувати відомості, що становлять дер­жавну, службову, військову чи комерційну таємницю, а також ін­формацію конфіденційного характеру, якщо її розголошення може спричинити шкоду національній безпеці України, честі і гідності особи або порушити її законні права і свободи. Виключення скла­дають випадки, коли розголошення цієї інформації передбачено законодавством і здійснюється в інтересах правосуддя і досягнення істини по судовій справі.

Поєднання єдиноначальності і колегіальності проявляється в тому, що з однієї сторони, керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки Укра­їни. Він несе персональну відповідальність за виконанням завдань і функцій, які покладені державою на цей орган. З іншого боку, в СБУ створений і діє колегіальний дорадчий орган — колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на органи безпеки завдань і функцій, приймає рішення з основних напрямків і проблем опе­ративно-службової діяльності, а також роботи з кадрами.

До інших положень, які конкретно не сформульовані в Законі «Про Службу безпеки України», але логічно випливають з аналізу законодавчої бази, що врегульовує діяльність Служби, та суттєвим чином впливають на формування статусу органів безпеки можна віднести:

Принцип несу місництва, який полягає у тому, що працівники Служби безпеки України не можуть займатися будь-якою підпри­ємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю крім викладацької, наукової та творчої.

Принцип незалежності, зміст якого полягає у тому, що при здійсненні своїх оперативно-службових функцій органи Служби безпеки України незалежні від органів державної влади, місце­вого самоврядування, партій, рухів, окремих посадових осіб чи громадян.