§ 3- Функції прокуратури

Прокуратура, як і інші державні органи, виконує специфічні, притаманні тільки їй функції. Функції прокуратури визначаються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру по­кладаються такі функції:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді у ви­падках, визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої сво­боди громадян;

Функції прокуратури можуть бути розподілені на наглядові і ненаглядові. Відповідно, перші дві — ненаглядові. Вони передба­чають участь прокурора при розгляді справ у судах, а також у про­цесі досудового розслідування по справам. Дві наступні відносять­ся до наглядових функцій прокуратури. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом «Про прокуратуру».

Основний Закон нашої держави серед функцій прокуратури, передбачених ст. 121, не називає такі види прокурорської діяльнос­ті як нагляд за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд) і досудове слідство. Поряд із цим, у п. 9 розділу XV Кон­ституції «Перехідні положення» зазначається: «Прокуратура про­довжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію за­конів, що регулюють її функціонування».

Надання Перехідними положеннями означеним двом функці­ям статусу тимчасових було обумовлене тим, що Україна, взявши курс на вступ до Ради Європи, взяла на себе зобов'язання змінити роль та функції прокуратури шляхом перетворення її в орган, який відповідатиме принципам цієї міжнародної організації (Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи, Страсбург, 26 вересня 1995 року). Прийнята у червні 1996 року Конституція України врахувала за­стереження Ради Європи щодо прокуратури, передбачивши по­збавлення її функцій загального нагляду (нагляду за додержанням і застосуванням законів) та досудового слідства.

Проте, норми Перехідних положень, які відразу викликали за­стереження Ради Європи і тому передбачались як тимчасові, про­довжують діяти і донині та не мають чітко визначеного обмеження у часі.

Розглянемо кожну із прокурорських функцій детальніше.

Підтримання державного обвинувачення в суді передбачає, що прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додер­жуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ, а також постановленню судових рі­шень, що ґрунтуються на законі. Всією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це осо­бливими засобами з урахуванням принципів правосуддя: змагаль­ності, рівноправності сторін тощо.

Так, реалізуючи одну з основних засад судочинства — змагаль­ність сторін, прокурор виступає в процесі, представляючи одну зі сторін — обвинувачення. Підтримка державного обвинувачення в суді — службовий обов'язок кожного прокурора. Персональний склад державних обвинувачів затверджується відповідними на­казами Генерального прокурора України, прокурора Автономної республіки Крим, прокурорами областей, міст, районів. Керівни­цтво й контроль за якістю підтримки державного обвинувачення такими працівниками покладається на заступника прокурорського органу, що відповідає за цю ділянку роботи.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може вступити в справу в будь якій стадії процесу, якщо цього ви­магає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, ким би вони не допускалися. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Підтримуючи державне обвинувачення в суді, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у допиті підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він бере участь у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промовою, в якій аналізує докази, що досліджувались під час судового слід­ства; подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону, міри покарання підсудному, вирішення цивільного позову та інших питань, що мають значення при винесенні судом рішен­ня по справі. При цьому прокурор керується вимогами закону й об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. Як і будь-який учасник процесу, прокурор має право робити перед судом відповід­ні заяви і вносити клопотання, а в разі незгоді із судовим рішен­ням — направляти апеляційні чи касаційні скарги у встановлений законом строк до апеляційної чи касаційної інстанції. Гарантією об'єктивності та незалежності прокурора в суді є встановлений для нього законом обов'язок відмовитися від під­тримання обвинувачення у разі, коли при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинува­чення підсудного. Відмова від обвинувачення означає, що на думку прокурора підсудний має бути виправданий. Крім того, під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

Важливими повноваженнями прокурор наділений і у цивіль­ному судочинстві. Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, прокурор сприяє суворому додержанню матеріального за­конодавства та норм цивільного судочинства. Для цього він наді­лений низкою повноважень:

правом звертатися до суду із заявою про захист прав і інтер­есів інших осіб;

вступати у справу в будь-якій стадії процесу;

ознайомитися з матеріалами цивільної справи, навіть якщо він не брав участі у процесі, тощо.

Таким чином, підтримання державного обвинувачення в суді за своєю суттю є діяльністю прокурора, яка складається з аналізу матеріалів справи і доказування вини особи в суді, а також сприян­ня винесенню законного, обґрунтованого та справедливого рішення по справі.

Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом полягає у здійсненні прокуро­рами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Отже, проку­рор у межах своєї компетенції діє як представник держави, маючи при цьому усі процесуальні права суб'єкта, якого він представляє.

Термін «інтереси» не має конкретного, законодавчо закріпле­ного змісту і визначається прокурором самостійно у кожному кон­кретному випадку необхідності їх захисту. Поряд з цим, конкрет­ні інтереси (права, свободи) громадян і держави сформульовані і закріплені в Конституції та Законах України. Саме необхідність захисту інтересів громадянина або держави від неправомірних за­зіхань і є передумовою виконання прокурором дій, спрямованих на реалізацію другої функції прокуратури.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а підставою представництва інтересів держави — наявність пору­шень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визна­ння незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ. Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає за­хист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апе­ляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами спра­ви в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, перед­баченому процесуальним законом.

Таким чином, під функцією представництва інтересів громадя­нина або держави в суді слід розуміти діяльність прокурора щодо своєчасного і повного використання передбачених законодавством повноважень для захисту прав та законних інтересів громадян і держави, перегляду незаконних судових рішень, а також відшко­дування шкоди, заподіяної державі, підприємствам, установам, організаціям тощо.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство має

своїм предметом додержання законів названими органами у їх ді­яльності.

Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство має своїм завданням сприяти:

розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;

здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю.

Таким чином, виконуючи ці завдання, прокурор вживає заходів для того, щоб органи дізнання та досудового слідства:

додержували передбаченого законом порядку порушення кри­мінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування техніч­них засобів, припинення та закриття справ, а також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою;

при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відпо­відальність;

виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Повноваження прокурора в цій галузі встановлюються кримі­нально-процесуальним законодавством. Так ст. 227 Кримінально- процесуального кодексу України наділяє прокурора наступними повноваженнями:

1) вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевір­ки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про об­рання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію зло­чину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини, у тому числі щодо видачі особи (екстрадиції);

перевіряє перед направленням вищому прокуророві документи органу досудового слідства про видачу особи (екстрадицію), повер­тає їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо вважає їх необґрунтованими або такими, що не відповідають вимогам між­народного договору України чи іншого акта законодавства України;

погоджує доручення органів дізнання та досудового слідства про міжнародну правову допомогу і перейняття кримінального переслідування або з власної ініціативи звертається з такими до­рученнями;

доручає органам дізнання та досудового слідства виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу, перевіряє повноту і законність про­ведених слідчих та інших процесуальних дій;

доручає органам дізнання виконання постанов про затриман­ня, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочи­нів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

доручає органам дізнання проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваче­ного від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством;

продовжує строк розслідування у випадках і порядку, вста­новлених кримінально-процесуальним законодавством;

дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту, а також про продо­вження строку тримання під вартою в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством;

повертає кримінальні справи органам досудового слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства ін­шому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від даль­шого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допус­тили порушення закону при розслідуванні справи;

порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено кримінально-процесуальним законодавством; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримі­нальні справи до суду;

вирішує питання про допущення захисника до участі в справі.

Вказівки прокурора, адресовані органу дізнання і досудового

слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними криміналь­них справ, подані у порядку, передбаченому КПК України, є для цих органів обов'язковими. У необхідних випадках прокурор має право доручати керівникам органів досудового слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та за­безпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Особливої уваги з боку прокурорського нагляду вимагають ор­гани, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. ОРД — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. При цьому слід вра­ховувати, що саме при здійсненні оперативно-розшукових заходів найбільшою мірою можуть бути обмежені чи порушені права та сво­боди громадян щодо, наприклад, таємниці листування, телефонних розмов, недоторканності житла тощо. Поряд з цим, при здійсненні нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю прокурор не втру­чається безпосередньо в цю діяльність, а лише зобов'язаний забез­печувати законність і обґрунтованість заходів, що проводяться.

Повноваження прокурора по здійсненню нагляду за додержан­ням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності визначені у ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Прокурор в межах своєї компетенції:

безперешкодно входить в усі приміщення органів, які про­водять оперативно-розшукову діяльність;

вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів;

доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідо­мчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;

дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні;

дає згоду на продовження строку проведення оперативно-роз­шукової діяльності;

отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадо­вих осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

перевіряє скарги на порушення законів органами, які про­водять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необ­хідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;

скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;

вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності;

опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або від­мову на проведення оперативно-розшукових заходів.

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших захо­дів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян має своїм предметом додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом; додержання встановленого кримінально-ви­конавчим законодавством порядку та умов тримання або відбуван­ня покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків. Отже, основним завданням діяльності прокурату­ри в цьому напрямку є не припустити порушення прав і законних інтересів громадян, засуджених до позбавлення волі, а також осіб, обмежених у свободі і внаслідок цього не здатних повною мірою реалізувати своє право на захист.

Прокурор при виконанні обов'язків у цій галузі нагляду має наступні права та обов'язки:

у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, по­переднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адмі­ністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротесто­вувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, ви­магати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка неза­конно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для ви­конання заходів примусового характеру.

Безпосередньо формами виявлення порушень закону при вико­нанні цієї функції є наступні: розгляд заяв і скарг засуджених, за­триманих та інших громадян і організацій щодо порушення закону, який визначає умови і порядок виконання вироку або затримання; ознайомлення з документами, на підставі яких цих осіб засуджено або затримано; відвідування установ, у яких тримаються засуджені чи затримані особи, та їх опитування; участь у судових засіданнях, на яких суддя розглядає питання, пов'язані із виконанням вироку тощо.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановле­них законодавством порядку і умов тримання затриманих, зааре­штованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд), як функція прокуратури, передбачений п. 9 Перехідних положень до Конституції України, а також ст.ст. 19, 20 Закону «Про прокуратуру». Відповідно до п. 9 Перехідних положень за­гально наглядова діяльність підлягає вилученню із компетенції прокуратури лише після створення правових та організаційних умов для виконання цієї функції іншими державними органами. Окремими кроками у цьому напрямку стали створені за останні роки такі інституції як Уповноважений Верховної Ради з прав лю­дини, Рахункова палата, Антимонопольний комітет, органи, що забезпечують захист прав споживачів тощо. Проте, існує також думка, що функція нагляду за додержанням і застосуванням за­конів із розряду тимчасових для прокуратури, залишиться і надалі та буде визнана на конституційному рівні за цим органом.

Наразі предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

відповідність актів, які видаються всіма органами, підпри­ємствами, установами, організаціями та посадовими особами, ви­могам Конституції України та чинним законам;

додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціо­нальних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають проку­рорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Крім того, ще раз зазначимо, що прокуратурі не надано право відміняти чи змінювати рішення (накази, ухвали, розпорядження, інструкції тощо), які є незаконними чи необґрунтованими. Повноваження прокурора полягають у тому, що він зобов'язаний своєчасно ви­являти порушення закону і вживати заходів щодо усунення ви­явлених порушень, причин та умов, що їм сприяли, а також при­тягувати порушників до певного виду відповідальності.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і за­стосуванням законів прокурор має право:

безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану по­саду, входити у приміщення органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємни­цю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахун­ків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, ви­конавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

вносити подання або протести на рішення місцевих Рад за­лежно від характеру порушень;

порушувати у встановленому законом порядку кримінальні справи, дисциплінарні провадження або провадження про адмі­ністративні правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

вносити подання до державних органів, громадських органі­зацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтер­есів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Досудове слідство в органах прокуратури відповідно до кон­ституційних Перехідних положень, з 1996 року є тимчасовою функ­цією, яку прокуратура «продовжує виконувати ... до сформування системи досудового слідства та до введення в дію законів, що регу­люють її функціонування».

Сутність цієї функції полягає у досудовій підготовці певної категорії кримінальних справ для їх подальшого розгляду у суді по суті. Відповідно до ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України «Підслідність», прокуратура провадить досудове розслі­дування, як правило, в особливо складних та резонансних спра­вах у сферах порушення виборчих, трудових та інших особистих прав та свобод людини і громадянина; господарської діяльності; режиму охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; встановленого по­рядку відправлення правосуддя, а також у всіх справах про зло­чини, вчинені службовими особами, які займають особливо відпо­відальне становище тощо.

Реорганізація прокуратури у руслі здійснюваної в Україні дер­жавно-правової реформи і приведення її статусу до конституцій­ного взірця передбачала скорочення числа функцій цього органу, у тому числі, за рахунок слідчої функції. Отже, зараз прокуратура фактично продовжує виконувати функцію досудового слідства всу­переч Конституції України. Проблемність питання полягає у від­сутності позавідомчого контролю за виконанням і застосуванням закону слідчими органами прокуратури. А відомчий контроль з боку самої прокуратури зводиться, найчастіше, до захисту «честі мундира» і замовчування помилок і порушень закону. І взагалі, концентрація в одних руках функції досудового слідства, а також функції нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство, є споконвічно абсурдним рішенням та тупиковим шляхом розвитку у напрямку забезпечення та захисту прав, свобод і законних інтересів як окремих громадян, так і держави в цілому.

Спроба створити в Україні Національне бюро розслідувань, якому були б передані повноваження усіх нині діючих слідчих структур, виявилася невдалою. І тому, незважаючи на те, що з часу прийняття Конституції, де функція досудового слідства про­куратури була названа тимчасовою, минуло вже 14 років, ця функ­ція за прокуратурою залишається і донині, і жодних перспектив у кардинальному розв'язанні цього питання не вбачається.

Разом із цим, 1 липня 2007 року вступив у силу Закон «Про внесення змін до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України», згідно з яким значну частину підслідності прокурор­ських слідчих підрозділів передано слідчим органів внутрішніх справ. Це справи про всі види вбивства, у тому числі — доведення до самогубства, зґвалтування, порушення прав пацієнта, насиль­ницьке донорство, незаконне позбавлення волі або викрадення людини тощо. А це, за повідомленням прес-служби Генеральної прокуратури України — близько 14000 тяжких і особливо тяжких справ, які були враз передані з одного відомства до іншого. Такі перетворення обов'язково мають підкріплюватися змінами у кадро­вих складах обох відомств, наприклад, — збільшення чисельності слідчого апарату МВС за рахунок, можливо, слідчих прокуратури, які раніше виконували ці функції.