Виклик особи податковою службою, або дослідна перевірка при порушеннях податкового законодавства

Найчастіше керівника і головного бухгалтера викликають до податко­вої служби для вручення акта про результати перевірки, одержання по­яснень або з інших обставин, пов'язаних зі сплатою податків. Варто мати на увазі, що нині законодавство щодо відповідальності за ухиляння від сплати податків значно лібералізоване, хоча й у досить дивний спосіб.

З 1 січня 2004 року Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» установлено, що, згідно з п. 22.5 Закону, норми відповідних статей Кримінального кодексу і Кодексу про адміністративні правопорушення, що містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для потреб юридичної кваліфікації діяння, використовується сума подат­кової соціальної пільги, встановленої для визначеного року. У 2007 році розмір соціальної пільги становить 200 грн. Це означає, наприклад, що за частиною 1 статті 212 КК (ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) відповідальність у 2007 році настає при ненадходженні податків державі, починаючи зі (1000 х 200 гри.) = 200 тис. гри. і більше, замість 17 тис. гри., яка існувала до прийняття цього закону.

Змушений розчарувати тих, хто вважає, що цей закон, який пом'якшує відповідальність, має зворотну силу. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що норми зазначеного закону не застосовуються для випад­ків, коли діяння мало місце до 1 січня 2004 року. Дивна часом логіка у суддів. Стаття 58 Конституції України і ст. 5 Кримінального кодек­су зазначають: якщо закон скасовує кримінальну відповідальність або пом'якшує її, то він має зворотну силу. Якщо з 1 січня 2004 р. для осіб, які ухилилися від сплати податків на суму понад 17 тис. грн. і аж до од­нієї тисячі розмірів соціальної пільги, кримінальна відповідальність скасована, то це, на думку Верховного Суду України, ще не означає, що зазначений закон має зворотну силу. Нам, пересічним громадянам, цієї вищої логіки Верховного Суду не зрозуміти.

Звичайно, настирні адвокати та їхні клієнти можуть ще звернутися за роз'ясненням до Конституційного суду України. Може, судді цього суду згадають, що вони стали небожителями тільки з певної дати, й оці­нять Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» з погляду звичайної людської логіки і принципу розумності.

Таким чином, наявність несплати в бюджет до 175 тис. гри. у 2006 році або 200 тис. грн. у 2007 р. практично не дає підстав для порушення кримінальної справи по ухилянню від сплати податків Отже, керівник, який одержав виклик до податкової, повинен проаналізувати разом із головним бухгалтером становище на підприємстві та можливі небез­пеки з цього боку. Звичайно, не тільки несплата податків несе загрозу кримінального переслідування. Тому слід проаналізувати всі можливі загрози, бажано разом із адвокатом.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожний має право на пра­вову допомогу. Тому цілком доречно прийти до податкової служби зі своїм адвокатом. Зрозуміло, податковики зроблять усе можливе, аби не допустити адвоката, посилаючись на те, що від вас потрібні тільки пояс­нення, що при допиті свідка присутність адвоката не передбачена тощо. Особливо опиратись не потрібно, адвокат може почекати й у коридорі. Але після складання протоколу допиту свідка чи складання письмових пояснень допитуваного попросять підписати протокол або пояснення. І тоді знову виникне питання про консультації з адвокатом. Змусити вас поставити підпис не можуть. Волею-неволею вам дозволять перегово­рити з адвокатом, і після консультації ви самі вирішите: підписувати протокол або письмові пояснення чи вносити доповнення і зміни. Не­залежно від того, допитують вас як свідка чи відбирають пояснення, ви можете писати відповіді власноруч. У цьому випадку легше себе контр­олювати, щоб не допустити неточність. Це ваше право. Для того щоб до­вести провину керівника, наприклад, в ухилянні від сплати податків, не­обхідно доводити прямий умисел на таке діяння. Як правило, умисел на­магаються довести за допомогою визнання цього факту керівником або головним бухгалтером. Для цього попередньо розробляється сценарій допиту, щоб «підловити» особу на визнанні умислу. Використовуються й інші методи. Наприклад, пропонують визнати факт діяння, обіцяючи відразу закрити справу, або кажуть: нам однаково, головний бухгалтер уже зізнався, а ви підете як «паровоз», тобто організатор тощо.

Для осіб, які проводять допит, важливо вступити в психологічний контакт із допитуваним. Тому співробітник, що допитує, демонструє люб'язність і симпатію, але ось, мовляв, начальство взяло справу під контроль, і виголошуються різні імена аж до міністра.

Якщо запис пояснень здійснює слідчий або оперативник (звичайно це робиться на комп'ютері), то відповіді формуються під кутом, потріб­ним тому, хто допитує. Перечитуючи протокол і ставлячи свій підпис, допитаний може й не помітити підступу в тексті та підписати документ. Потім у суді, якщо особа заперечуватиме викладене, їй скажуть: «Ви ж підписалися під документом» і нагадають про відповідальність за давання помилкових показань. I суд, як правило, візьме за основу ті, неточно викладені показання.

Приклад. В одній із кримінальних справ головний бухгалтер М. визнала, що не подавала платіжних документів на сплату податків, оскіль­ки на рахунку підприємства не було коштів, а банки одержали вка­зівку не приймати такі платіжні документи в зв'язку з ліквідацією картотеки № 2. У протоколі допиту посилання на відмову банків приймати платіжки загадково зникло. У кінцевому рахунку саме з цієї причини головний бухгалтер була засуджена. Згодом Верхо­вний Суд України, відмовляючи у задоволенні скарги, посилався на те, що М. сама визнала свою провину. От так, зовсім невинувата М. залишилася з плямою судимості. Зауважимо, що й на досудовому слідстві, й у суді першої інстанції М. не мала захисника.

Варто мати на увазі, що всі компроміси, поступки, домовленості, або навпаки, тверда позиція слідчого або прокурора - все це здебільшого тільки тактичні хитрощі, спрямовані на досягнення результату - одер­жання вдячних показань. Для досягнення своєї мети слідчі використо­вують прийоми, що несуть у собі елемент обману (ілюзії, легенди), ство­рюють помилкове уявлення про поінформованість слідчого та зібраних ним доказів, шифрують мету допиту тощо.

Приклад. У кримінальній справі проти директора С. і головного бухгалте­ра Д. обвинувачених в ухилянні від сплати податків і ще півдесятка статей Кримінального кодексу, податковики, що проводили перевірку, впрохали надати їм оригінали документів за умови, иір через кілька годин копії цих документів будуть повернуті. Ані через дві години, ані через два роки, незважаючи на прохання, скарги та звер­тання, ні копій документів, ні оригіналів отримано не було. Зараз ці документи фігурують як докази в кримінальній справі. У зв'язку з відсутністю документів підприємство не змогло подати податкову декларацію за IVквартал 2002року. Тепер ця обставина використо­вується для того, иірб довести намір на ухиляння від сплати подат­ків. Працівники податкової служби заприсягаються в суді, що вони надавшій копії, та от невдача, директор відмовився їх прийняти.

Молодий, ще недосвідчений головний бухгалтер знайшла помилку в податковому обліку й звернулася за порадою до податкової служби. Там сказали: нічого, наприкінці року відкоригуємо. Тепер, коли справа в суді, про цей епізод у податковій геть-чисто забули й обвинувачують бухгалтера у навмисному перекрученні даних обліку за попередньою змовою з директором. У справі С. умисел в ухилянні від сплати подат­ків доводили тим, що директор, мовляв, знав дійсний стан податкового обліку і навмисне вносив у декларації неправильні дані. При цьому як дійсні називалися дані, встановлені актом перевірки, складеним через рік після подання декларацій у податкову службу, і зовсім ігнорувався той факт, що декларації складав не директор, а працівники бухгалтерії. Після того як адвокат довів у суді, що в акті допущені грубі помилки і справа пішла на додаткове розслідування, нове обвинувачення назвало як правильні дані вже зовсім інші цифри, про які директор, знову ж таки начебто знав, але свідомо їх спотворював.

Отже, при наданні пояснень помилятися не можна. Уточнити ті чи інші дані, змінити показання буде дуже складно, і до того ж вам у суді можуть елементарно не повірити. Обвинувачення ж таку зміну показань кваліфікуватиме як спробу ухилитися від відповідальності.

Приклади, наведені з реального життя, - ще не доказ, що так поводи­тимуться силові структури в кожній справі, а тому їх слід сприймати як пересторогу про таку можливість.