Про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину

Стаття 1. Завдання Положення

Це Положення покликане забезпечувати додержання прав громадян сприяти зміцненню законності при здійсненні короткочасного затри­мання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

Положення має своїм завданням установлення порядку коротко­часного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, з метою ви­яснення причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Стаття 2. Підстави затримання особи за підозрінням у вчиненні злочину

Відповідно до статті 32 Основ кримінального судочинства Союзу PCP і союзних республік орган дізнання або слідчий вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, тільки при наявності однієї з та­ких підстав:

коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця прожи­вання, або коли не встановлено особу підозрюваного.

Стаття 3. Протокол затримання

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання або слідчий зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів дня і години, року і місяця, місця затри­мання, пояснень затриманого і часу складення протоколу.

Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затри­маним.

Строк затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обчислю­ється з моменту доставлення цієї особи в орган дізнання чи до слідчого, а якщо затримання зазначеної особи провадиться на підставі постанови про затримання, винесеної органом дізнання або слідчим, то з моменту фактичного її затримання.

Стаття 4. Повідомлення прокуророві про затримання

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання або слідчий зобов'язаний протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове повідомлення прокуророві. Протягом сорока восьми годин з моменту одержання повідомлення про здійснене затримання прокурор зобов'язаний дати санкцію на взяття під варту або звільнити затриманого.

Стаття 5. Сповіщення сім'ї про затримання

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган ді­знання або слідчий сповіщає її сім'ю, якщо місце її проживання відоме. При затриманні за підозрінням у вчиненні тяжкого злочину сповіщення сім'ї провадиться, якщо це не перешкоджатиме встановленню істини в кримінальній справі.

Про затримання неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх заміняють.

Стаття 6. Підстава поміщення в місця тримання затриманих

Підставою для поміщення в місця тримання осіб, затриманих відпо­відно до кримінального і кримінально-процесуального законодавства Союзу PCP і союзних республік за підозрінням у вчиненні злочину, є протокол затримання.

Військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, направляють на гауп­твахту з постановою органу дізнання або слідчого.

Стаття 7. Місця тримання затриманих  

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають у ка­мерах для затриманих, а в окремих випадках і в інших приміщеннях, які спеціально обладнані для цих цілей і відповідають вимогам цього По­ложення.

Військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають у камері для затриманих або на гауптвахті. Порядок тримання на гауптвахті військо­вослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, визначається цим Положенням і Статутами Збройних Сил СРСР, затверджуваними Президією Верхо­вної Ради СРСР.

Стаття 8. Правове становище затриманих

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, несуть обов'язки і мають права, встановлені законодавством для громадян СРСР, з обме­женнями, передбаченими цим Положенням, а також такими виплива­ють з режиму в місцях тримання затриманих.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, визначається цим По­ложенням, іншими актами законодавства Союзу PCP, що передбачають права та обов'язки цих осіб під час перебування їх на території СРСР, а також міжнародними угодами Союзу PCP з іншими державами.

Стаття 9. Режим у місцях тримання затриманих

Осіб затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, піддають особис­тому обшуку, а при необхідності - дактилоскопіюванню і фотографуван­ню, про що складається протокол. Наявні у затриманих речі підлягають оглядові. Затриманим забороняється мати при собі гроші цінні речі, а також предмети і документи, які не дозволяється зберігати в місцях три­мання затриманих. Вилучені у них гроші, цінні речі, згадані предмети і документи здаються на зберігання, про що складається протокол.

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, розміщують у камерах для затриманих з додержанням таких вимог ізоляції:

чоловіків тримають окремо від жінок;

неповнолітніх - окремо від дорослих; у виняткових випадках за санкцією прокурора в камерах, де тримають неповнолітніх, допускаєть­ся тримання дорослих;

особливо небезпечних рецидивістів - окремо від інших осіб.

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні одного й того ж злочи­ну, за письмовою вказівкою особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокурора тримають роздільно. За письмовою вказівкою особи яка про­вадить дізнання, слідчого або прокурора затриманих можуть тримати роздільно і на інших підставах.

Стаття 10. Права та обов'язки затриманих

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, мають право:

знати, в чому їх підозрюють;

вимагати перевірки прокурором правомірності затримання; про заявлену вимогу адміністрація місця тримання затриманих негайно по­відомляє прокурора;

оскаржити дії особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокуро­ра, давати пояснення і заявляти клопотання;

звертатися зі скаргами і заявами в державні органи, громадські ор­ганізації і до службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Положення;

користуватися своїм одягом і взуттям, а також іншими необхід­ними предметами і речами, перелік яких визначається Правилами вну­трішнього розпорядку в місцях тримання затриманих.

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, зобов'язані до­держувати вимог цього Положення і Правил внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих.

Затриманим роз'яснюються їх права та обов'язки.

Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування затриманих

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним правилам, визначеним Міністер­ством внутрішніх справ СРСР і Міністерством охорони здоров'я СРСР.

Затриманим надаються безплатно за встановленими нормами харчу­вання, спальне місце та інші види матеріально-побутового забезпечен­ня, а в необхідних випадках - одяг і взуття за сезоном.

Медичне обслуговування затриманих, лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях тримання затриманих організуються і проводяться відповідно до законодавства Союзу PCP і союзних респу­блік про охорону здоров'я.

Порядок подання особам, затриманим за підозрінням у вчиненні злочину, медичної допомоги, використання для цієї мети лікувальних закладів органів охорони здоров'я і залучення їх медичного персоналу визначається Міністерством внутрішніх справ СРСР і Міністерством охорони здоров'я СРСР.

Стаття 12. Надання побачень затриманим

Побачення з родичами та іншими особами надаються затриманим за підозрінням у вчиненні злочину адміністрацією місця тримання затри­маних тільки за письмовим дозволом слідчого чи особи, що провадить дізнання, у провадженні яких перебувають матеріали про затримання. Тривалість побачення встановлюється до однієї години.

Стаття 13. Порядок направлення скарг і заяв затриманих

Скарги і заяви осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, адресовані прокуророві, слідчому чи особі, що провадить дізнання, пе­редаються їм негайно.

Скарги і заяви, адресовані іншим особам та органам, передаються та­кож негайно слідчому чи особі, що провадить дізнання, переглядаються ними і направляються за належністю.

Скарги і заяви, що містять відомості, передача яких може перешко­дити встановленню істини в кримінальній справі, за належністю не на­правляються, про що сповіщають особу, котра подала скаргу чи заяву, а також повідомляють прокурора.

Стаття 14. Матеріальна відповідальність затриманих

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, несуть матері­альну відповідальність за шкоду, заподіяну ними державі під час пере­бування в місцях тримання затриманих, у порядку і розмірах, установ­лених законодавством Союзу PCP і союзних республік.

Стаття 15. Забезпечення порядку в місцях тримання затриманих. Заходи безпеки

Забезпечення порядку в місцях тримання затриманих покладається на адміністрацію місць тримання затриманих, яка здійснює свою діяль­ність відповідно до цього Положення та інших актів законодавства Со­юзу PCP і союзних республік.

До осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, якщо вони виявляють буйство, чинять фізичний опір працівникам місць триман­ня затриманих або інші насильницькі дії, з метою запобігти заподіян­ню ними шкоди оточуючим чи самим собі допускається застосування наручників, про що складається протокол. При необхідності таких осіб може бути поміщено окремо від інших затриманих у порядку, що ви­значається Правилами внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих. Як крайній захід у разі вчинення особою, затриманою за підозрінням у вчиненні злочину, нападу чи іншої умисної дії що безпо­середньо загрожує життю працівників місць тримання затриманих або інших осіб, якщо іншими заходами неможливо припинити ці дії, та в інших виняткових випадках відповідно до діючого законодавства до­пускається застосування зброї. Про кожний випадок застосування зброї адміністрація місць тримання затриманих зобов'язана скласти протокол і негайно повідомити прокурора.

Стаття 16. Підстави і порядок звільнення затриманих

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, звільняють, якщо:

не підтвердилось підозріння у вчиненні злочину;

немає необхідності застосування до затриманого запобіжного за­ходу у вигляді взяття під варту;

скінчився встановлений законом строк затримання.

Звільнення затриманого провадиться начальником місця тримання

затриманих за постановою особи, що провадить дізнання, слідчого або прокурора. Постанова про звільнення виконується негайно по її надхо­дженні в місце тримання затриманих.

Встановивши відсутність підстав для дальшого затримання, особа, що провадить дізнання, або слідчий зобов'язані негайно звільнити за­триманого.

Встановивши незаконність затримання, прокурор зобов'язаний не­гайно звільнити затриманого.Якщо у встановлений законом строк затримання постанова прокуро­ра, слідчого чи особи, що провадить дізнання, про звільнення затрима­ної особи або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в місце тримання затриманих не надійшла, начальник місця тримання затриманих звільняє цю особу і направляє повідомлення про її звільнення прокуророві, слідчому чи особі, яка провадить дізнання, про що складає протокол.

У разі необхідності адміністрація місця тримання затриманих за­безпечує звільнених осіб безплатним проїздом до місця проживання; на їх просьбу видає довідки про час перебування в місці тримання за­триманих.

Стаття 17. Тримання осіб, взятих під варту, в місцях тримання затриманих

Відповідно до статті 4 Положення про попереднє взяття під варту осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано зняття під варту, можуть тримати в місцях тримання затриманих.

Підставою для поміщення осіб, щодо яких обрано запобіжним захо­дом взяття під варту, в місця тримання затриманих є постанова слідчого чи особи, що провадить дізнання, санкціонована прокурором, постанова прокурора або вирок, ухвала чи постанова суду про обрання запобіжним заходом взяття під варту.

У тих випадках, коли осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, тримають до трьох діб у місцях тримання затриманих, на них поширюються правила, встановлені цим Положенням. Ці особи поряд з правами, передбаченими іншими статтями цього Положення, вправі також:

мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

з моменту допущення захисника до участі в справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи чи органу, в провадженні яких пере­буває справа, мати побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості і тривалості цих побачень;

вести листування і звертатися зі скаргами і заявами відповідно до статті 13 Положення про попереднє взяття під варту.

Порядок тримання осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взят­тя під варту, в місцях тримання затриманих по скінченні трьох діб ви­значається Положенням про попереднє взяття під варту.

Осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, трима­ють, як правило, окремо від осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину.

Звільнення з-під варти осіб, щодо яких взяття під варту обрано за­побіжним заходом, провадиться на підставах, встановлених статтею 18 Положення про попереднє взяття під варту.

Стаття 18. Прокурорський нагляд за додержанням законності в міс­цях тримання затриманих

Нагляд за додержанням законності в місцях тримання затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, здійснюється Генеральним Про­курором СРСР і підлеглими йому прокурорами відповідно до законо­давства про прокурорський нагляд в СРСР.

Секретар Президії

Верховної Ради СРСР М.ГЕОРГАДЗЕНауково-практичне видання

Зейкан Ярослав Павлович

ПЕРЕШКОДИ ПРАВОСУДДЮ, або ХТО ПОПЕРЕДЖЕНИЙ - ТОЙ ОЗБРОЄНИЙ

Практичний посібник

Керівник видавничих проектів Кривенко O.A.

Комп'ютерна верстка — Марчишин P.O. Художнє оформлення обкладинки — Роїна I.A. Відповідальний за випуск Пашутинський Є.К.

Підписано до друку 01.08.2008 р. Гарнітура КсЬооІВоокАС. Формат 60x84/16 . Папір офсетний. Друк офсетний. Обл.-видав, арк. 12,19. Умов. друк. арк. 11,34. Тираж 1000 пр. Замовлення №51

Видавництво «КНТ» 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 8, корпус 8, оф. 1. Тел./факс (044) 581-21-38, 331-91-53. E-mail: knt2003@ukr.net Свідоцтво: ДК№ 581 від 03.08.2001.

Друкарня ФОП Корж К.В.

Свідоцтво: ХК №204 від 2.07 2007 р10 Великий енциклопедичний юридичний словник. - К.: Юридична думка, 2007. - С. 318.

11 Гармаєв Ю.П., Зейкан Я.П. Адвокат у кримінальному судочинстві. - Харків, 2007. - С. 85.

15   Зашляпин Л.А. Основные компоненты теории адвокатского мастерства в уголовном судопроизводстве. - Екатеринбург, 2007. - С. 17.

47   Див.: Василий Брынцев. Большие проблемы малой судебной реформы // Юри­дическая практика. - 2001. - № 36.

39 Правило Міранди у правовій системі США - норма кримінального процесу, створена

Верховним судом США у 1966 р. У рішенні по справі Міранди було вказано, що перед

допитом обвинувачений повинен бути попереджений, що він має право мовчати, а

також право давати показання тільки у присутності адвоката. Обвинувачений може

вимагати виключення будь-яких зізнань, одержаних, наприклад, за допомогою

незаконного стеження. Правило Міранди не поширюється на підозрюваних, якщо

під час допиту вони не перебувають під арештом або якщо добровільно дають поліції

викривальні для себе показання замість того, щоб давати їх у вигляді відповідей на

запитання.

99 Саме так образно, в позитивному ключі називав адвокатів P.C. Бєлкін. Див.: Белкин P.C. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. - М., 2001. - С. 195-202.

163  Див.: Баев О .Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 242.



[1] Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1999.-С. 452.

[2] Рішення Європейського суду з прав людини щодо України, 2002 р.

[3] Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Риторика для юристов. - Ростов-на-Дону, 2003. - С. 450.

[4] 3 архіву автора.

[5] Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 7.

[6] Там само.

5 Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. М„ 2003. - С. 8.

[8]  Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. - К.: Вища школа, 2002. - С. 38.

[9]  Див.: Барак Аарон. Судейское усмотрение. - С. 13.

[10] Юридичний словник. - К.: УРЕ, 1983. - С. 474.

[11]             3 архіву автора.

[12]             Див.: Лившиц A.B., Зашляпин Л.А. Некоторые тактические аспекты профессиональной защиты подозреваемых в убийстве. - Екатеринбург, 2001. - С. 101; Княгинин К.Н. Юридическое технологическое знание. - С. 61; Л.А.Зашляпин. Основные компоненты теории адвокатского мастерства в уголовном судопроизводстве. - Екатеринбург, 2007. - С. 17,30,31.

[13] Див.: Моритани М. Современная технология и экономическое развитие Японии. - М„ 1986. - С. 32.

13 Див.: Адвокат. Навыки профессионального мастерства. - М., 2006. - С. 27; Я.П. Зейкан. Адвокат. Навички професії. - К.: КНТ, 2008.

[15] Див.: Баранов В.М. Предисловие // Проблемы юридической техники. - Новгород, 2000. - С. 13.

[16] Адвокат-воин. Принципы и техника уголовной защиты. - М., 2007. - С. 6.

[17]             Ллойд Л. Уайнреб. Отказ в правосудии. Уголовный процесс в США. - М., 1985. - С. 28.

[18] Там само. - С. 33.

[19] Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності. - К.: Юридична практика, 2003. - С. 173.

23 Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності. - К.: Юридична практика, 2003. - С. 173.

[21] Аликперов Х.Д., Зейналов М.А. Компромисс в борьбе с преступностью. - М„ 1999. - С. 66-70.

[22] Про цей новий правовий інститут див., напр., Лазарева В. Новый УПК: особый порядок принятия судебного решения при согласии обвиняемого с предъявленным ему обвинением // Уголовное право. - 2002. - № 2. - С. 67-69.

[23] Автор має на увазі побачення затриманого (заарештованого) з родичами та іншими особами, оскільки побачення адвоката не можуть бути обмежені в часі.

[24] Європейська конвенція з прав людини: Основні положення, практика застосування. Український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. - К.: ВІПОЛ, 2004. - С. 347.

[25] Там само. - С. 349.

[26] Європейська конвенція з прав людини: Основні положення, практика застосування. Український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. - К.: ВІПОЛ, 2004. - Є. 351.

[27]   Європейський суд з прав людини (матеріали практики (2005-2006 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. Вип. 7. - К.: Фенікс, 2007. - Є. 132-133.

[28] Там само.- Є. 85.

[29] Там само. - Є. 128-129.

[30]  Див.: Європейська конвенція з прав людини: Основні положення, практика засто­сування. Український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. - К.: ВІПОЛ, 2004. - Є. 359.

[31] Європейський суд з прав людини (матеріали практики (2005-2006 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. Вип. 4. - К.: Фенікс, 2004. - Є. 299.

[32] Маляренко В.Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 7. - С. 4.

33 Філатов В.М., Солоткий С.А. Застосування норм міжнародних договорів і рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 7. - С. 47.

[34] Маланюк А. Допустимість доказів, переданих органами іноземної держави, у кримінальному процесі України / Збірник: Проблеми державотворення й захисту прав людини в Україні. — Львів, 2003. - С. 517.

[35] 3 архіву автора.

[36] Автор ґрунтує цей висновок на публікаціях із російських видань і приватних бесідах з працівниками міліції.

[37] 3 архіву автора.

[38] Защита по уголовному делу. - М., 1998. - С. 32-33.

[39] Там само. - С. 33.

[40]             Див.: Джордж Сорос. Криза глобального капіталізму. - К.: Основи, 1999. - С. 41.

[41] Там само. - С. 47.

[42] 3 архіву автора.

[43] 3 архіву автора.

[44]             Див.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. -К.: Юрінком,1997. - С. 87.

[45] Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К, 2002. - С. 201.

34 Див.: Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора. - М., 1975. - С. 193.

[47] 3 архіву автора.

[48] Арбатский Олександр. Ожидали - веселились, прочитали - прослезились // Юридическая практика. - 2001. - № 33р.

[49] Іноді слідчі робили перепони в допуску захисника до участі у справі й у побаченні з затриманим. Були випадки, коли, тільки оскарживши в суд неправомірні дії посадових осіб, адвокат добивався побачення з підзахисним. Крім того, у КК передбачена кримінальна відповідальність за недопуск або несвоєчасний допуск захисника. Все це викликало потребу в процесуальному оформленні допуску особи, яка вступала у справу як захисник. Відчуваю певну відповідальність за не зовсім вдале вирішення цього питання через те, що готував таку пропозицію депутатам, які працювали над поправками до Кримінально- процесуального кодексу. Раціональне зерно з поданих пропозицій було виключене і залишено тільки обов'язок допускати адвоката на підставі постанови (ухвали).

[50] Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 1. - С. 44.

[51]  Белкин P.C. Избранные труды. - М., 2008. - С. 740.

[52] Там само. - С. 741.

[53] Там само. - С. 741.

[54] Белкин P.C. Избранные труды. - М„ 2008. - С. 746.

[55] Журналистское расследование. Агентство журналистских расследований А. Констатинова. - Санкт-Петербург, 2001. - С. 14.

[56] Уоррен Р.П. Вся королевская рать. - М., 1998. - С. 142.

[57]  Проблема адвокатського дослідження тільки поставлена. Практика неминуче поставить питання про спеціалізацію адвокатів, які працюють у цьому напрямі, як це має місце в окремих країнах Європи й Америки. Специфіка дослідження визначає і ті методи, які може на законних підставах використати адвокат. Подібні «дослідження» балансують на межі законності й вимагають особливо делікатного підходу.

[58] Кузнецов Н., Дадонов С. Право защитника собирать доказательства: сущность и пределы // Рос. юстиция. - 2002. - № 8. - С. 32.

[59]  Інформація одержана шляхом опитування слідчих.

[60] За матеріалами семінару за участю швейцарських суддів.

7/ Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. голови Верховного Суду України В.Т. Маляренка, академіка Академії правових наук України В.Г. Гончаренка. - К., 2006. - С. 198.

[62] Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі // Юридическая практика. - 2004. - С. 58.

74 Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К., 2002. - С. 318.

811 Ця проблема потребує окремих теоретичних досліджень.

[65] Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. - К„ 1979. - С. 24-25.

[66] Прокопенко О. Недопустимо, но возможно // Юридическая практика. - 2000. - № 48. - ЗО ноября.

[67] Стаття 21.1 Закону «Про державну таємницю».

[68]  Елизаров Н., Кузяев О. Силовой орган всегда прав? // Юридическая практика. - 2004. - № 5. - 3 февраля.

[69] 3 архіву автора.

[70] Ю.П. Гармаев. Незаконная деятельность адвокатов в уголовном судопроизводстве. - М„ 2005. - С. 39.

00 Баев М.О., Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2005. - С. 152.

[72] Український співавтор не належить до «молодих пенсіонерів», але саме від них одержав таку інформацію про конкретного прокурора.

[73] Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Риторика для юристов. - Ростов-на-Дону, 2003. - С. 378.

85 На відміну від Росії, де Конституційний суд РФ прийняв відповідне рішення, забо­роняє вимагати від адвокатів такий дозвіл.

[75] Див.: Зорин Г.А. Вказана робота. - С. 547, 548.

37 Детально про протидію розслідування з боку працівників правоохоронних органів див.:КарагодинВ.Н. Преодолениепротиводействияпредварительному расследованию. - Свердловск, 1992. - С. 155-169.

[77] Такі випадки щодо суддів і поширення їх в Інтернеті або у пресі в Україні мали місце неодноразово. Вони у всіх на слуху.

,0° Справа розглядалась у 1989 році. На сьогодні суд не може вийти за межі вимог прокурора про покарання в бік збільшення.

[79]  Резник Г.М. Спасите адвокатуру // Рассказывают адвокаты / Отв. ред. Резник Г.М. - М„ 2000. - С. 169.

[80]    Точніше, співучасниками у формі підбурювання або пособництва в одержанні хабара (ст. 33 ч. 4, 5 та відповідна частина й пункт ст. 290 КК РФ) та інші злочини.

[81] Інформація про цю справу, а також і деякі інші приклади одержані у результаті конфіденційних розмов із адвокатами, а отже, не можуть бути доведені як істинні. Автор наводить їх для ілюстрації тих проблем, про які в адвокатському співтоваристві адвокати відверто говорять між собою.

[82] Судова практика. Науково-практичний журнал. - 2006. - Вип. 3. - С. 43-44.

Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 2. - С. 22.

[84]   Див.: Кримінально-процесуальний кодекс. Науково-практичний коментар. - К.: КНТ, 2006. - С. 263-264.

[85]    Див.; Кримінально-процесуальний кодекс. Науково-практичний коментар. - К.: КНТ, 2006. - С. 264.

[86] 3 архіву автора.

га АВТор змушений уточнити свою позицію, оскільки раніше він не оспорював позицію авторів, які вважають, що особи, які ведуть розслідування справи, одночасно виконують і певні функції захисту обвинуваченого. Формальне покладання такого обов'язку є не чим іншим, як тим фіговим листочком, яким прикривається сутність досудового слідства як слідства інквізиційного.

[88] Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 5.

[89] Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К, 2002. - С. 461.

131 3 архіву автора. Це відбулося при слуханні справи відомого в Україні судді 3., проти якого було порушено кримінальну справу.

[91]     Добре підготовлений адвокат, який має певний рівень знань, нерідко і сам використовує такі бесіди з суддями та слідчими для встановлення «норми», еталону їхньої звичної поведінки, виявлення особливостей усної мови, емоційних проявів при розмовах на «звичайні теми», які не стосуються безпосередньо теми основної розмови, і на їх основі робить висновки щодо «психологічного портрету» судді або слідчого. У свою чергу і адвокат нерідко є об'єктом подібної розвідки з боку слідчого та судді.

[92]    Використання поліграфу намагаються впровадити деякі фірми. За застосування поліграфу висловлювався мер міста Києва.

130 Становить інтерес та обставина, що й у книзі «Ера милосердя», іі у поставленііі на її основі кінокартині «Місце зустрічі змінити не можна» так і не знайшлося місця для адвоката, хоча б для одного епізоду. Жодному із затриманих не роз'яснюється, що він має право на допомогу захисника.

[94]  Див.: Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 195-196.

[95]  дВТОру доводилося брати участь у допитах за участю американських слідчих. За процедурою допит вівся співробітником Генеральної прокуратури. Американські слідчі ставили запитання через прокурора, який вів допит. Адвокату надали можливість ставити додаткові запитання допитуваному, а також американським слідчим. Протокол допиту був оформлений за правилами КПК України.

[96] Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 225.

Там само. - С. 226.

[98] Див.: Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М., 2003. - С. 234.

[99]  Див.: Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 239.

[100] Див.: Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 241-242.

[101] 3 архіву автора.

1115 Див.: Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. - М„ 2003. - С. 243.