Розслідування злочинів - поле протиборства сторін

Досвідчений адвокат, знаючи обов'язкові вимоги, які ставляться до слідчого, враховує їх у своїй діяльності та протиборстві. Можливос­ті слідчої влади обмежені, строго регламентовані законом, що створює істотні труднощі при розкритті злочинів. Встановлюючи обмеження, законодавець балансує між вимогами забезпечення прав людини та інтересами суспільства у розкритті злочинів. Золотої середини у цих співвідношеннях не знайдено. Навіть питання затримання особи сфор­мульовані у чинному законодавстві так, що інколи майже неможливо не порушити закон при затриманні.До міліції надійшла інформація про розбійний напад на квартиру. Злочинці, скориставшись тим, що жінка у квартирі залишилась сама з однорічною дитиною, погрожуючи зброєю дитині, вимагали видачі цін­ностей. Начальник слідчого відділу Т. і його заступник 3. організували пошукові заходи по гарячому сліду. Була опитана потерпіла. Вона розпо­віла, що перед нападом їй кілька разів дзвонила далека родичка і повідо­мила, що прийде до жінки з якимось питанням. Особу жінки встановили і затримали. Розгублена жінка під час допиту зізналася, що квартирою цікавився її знайомий М. Жінку затримали, щоб вона не повідомила М. про надану нею інформацію. Тобто її затримали для того, щоб уникну­ти витоку важливої оперативної інформації. Був затриманий і М., який поступив до міліції з пошкодженням носа, що було зафіксовано у від­повідному журналі. Однак освідчення затриманого не було проведено, хоч наявність подряпини на носі давала підстави для такої дії. Оскільки територіально подальше розслідування справи повинен був проводити інший підрозділ, М. затримали до ранку (затримання М. відбулося о пів на третю ночі). Це було необхідно для того, щоб М. не втік, а також щоб не допустити витоку інформації, оскільки розбійний напад вчинили 4 осіб. Після передачі М. працівникам іншого територіального підрозді­лу його побачили в камері тимчасового тримання під вартою, і він на­віть встиг передати через знайомих, що до нього застосовують тортури. Вмить з'явились працівники уповноваженого Верховної Ради України, і була порушена кримінальна справа щодо перевищення влади началь­ником слідчого відділу Т. та його заступником 3. В результаті пошуки трьох інших злочинців було зупинено, а щодо Т. і 3. проводилось до- судове слідство. Потерпілий М. тим часом був визнаний винним у роз­бійному нападі (його впізнала консьєржка та потерпіла). Він зайшов у під'їзд з букетом квітів і в такий спосіб відволік увагу консьєржки, поки до будинку зайшли інші учасники розбійного нападу.

Що стосується його пояснень, то вони разюче змінювалися протя­гом слідства. Спочатку він твердив, що його били шість чоловік, пізніше почав стверджувати, що це були тільки Т. і 3., і хоча слідство не вста­новило, де знаходився М. від 22 години до пів на третю, коли він був затриманий, а також не з'ясувало походження травми носа й у справі не було виявлено жодного протоколу або пояснення, які б указували на те, що М. допитувався начальником слідчого відділу, обвинувачення зу­пинилося на цих двох особах і передало справу до суду. Таким чином, Т. і 3. за лічені години «по гарячому сліду» виявили підозрюваного, а проведене іншим територіальним підрозділом досудове слідство було підтверджено вироком суду. Але їх було звинувачено в тому, що вони тримали затриманого Т. і 3. у кабінеті й у такий спосіб перевищили свої повноваження. І хоча жодних доказів проведення ними допитів не було знайдено, а потерпілий М. (він же учасник розбійного нападу) давав плутані пояснення, Т. і 3. були засуджені. Тільки в результаті тривалих зусиль захисту вирок суду вдалося скасувати, а справу направити на до­даткове розслідування через численні порушення процесуальних норм і порушення права на захист166. Дії «по гарячому сліду», на жаль, належ­ним чином не врегульовані в процесуальному законі, не визначено, який час таких оперативних заходів може вважатися вчиненим по гарячому сліду. Передбачено тільки, що у разі виникнення невідкладних обста­вин, якщо особа не може одержати той чи інший дозвіл, відповідна дія (наприклад, обшук) проводиться без відповідного дозволу з наступним повідомленням прокурора протягом доби. Затримання може проводи­тись відповідно до Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 р.

Згідно з Положенням особу може бути затримано:

коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця осо­ба намагалася втекти або коли вона не має постійного місця проживан­ня, або коли не встановлено особу підозрюваного.

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають у ка­мерах для затриманих, а в окремих випадках - і в інших приміщеннях, які спеціально обладнані для цих цілей і відповідають вимогам Положення.

Т. і 3. формально порушили цю вимогу, бо тримали М. у кабінеті. У цій ситуації вони вправі були його тримати у кабінеті для проведення допиту і складання протоколу. Але допит вони не проводили, в усякому разі не зна­йдено жодних об'єктивних свідчень цієї дії (пояснень, явки з повинною, протоколу допиту), не виявлено і того, що Т. і 3. передали будь-яку інфор­мацію особам, що проводили досудове слідство щодо М. І хоча протокол затримання дійсно був складений у кабінеті, ні слідство, ні обвинувачення так і не з'ясували, протягом якого часу і де був складений протокол.

Чинне Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та КПК не узгоджені з вимогами Кон­ституції. Розглянемо ці положення на прикладі одного резонансного за­тримання.