Про психофізіологічні реакції допитуваного на окремі запитання

Психофізіологічні реакції на окремі запитання використовуються слідчим для контролю за правдивістю показань. І хоч по таким реак­ціям неможливо з певністю засвідчувати те, чи правду говорить свідок або обвинувачений, чи ні, самі реакції мають об'єктивний характер. Сьогоднішній стан науки не дає можливості виділити причини тих чи інших реакцій, а тому важливо побачити не стільки ці реакції, скільки переміни стану допитуваного, зміну настроїв і комплексу ознак пове­дінки. Це, так би мовити, тактична діагностика, і аналіз її дає підстави для певних висновків.

Так, підозрювана на допиті на запитання: «Як пройти до села?» до­кладно і з бажанням розповіла про те, як можна пройти до села, але про­мовчала про одну з доріг. Коли слідчий нагадав про цю дорогу підозрю­ваній, вона розгубилась, а потім заявила, що забула про неї. Описуючи дорогу, підозрювана не згадала про глибокий напівзавалений окоп, через який проходить дорога. Тобто підозрювана двічі ухилилася від теми, що дало підстави слідчому запідозрити, що труп потерпілої знаходиться у цьому окопі. Перевірка це підтвердила. Таким чином, для неправдивих показань (і слідчі це відчувають) характерні певні психологічні реакції, емоційна блідість показів, ухилення від теми, застрягання в темі. Від­чуваючи це, слідчі посилюють тиск на допитуваного, знову і знову по­вертаються до тих питань, які призвели до зміни стану допитуваного, намагаючись підтвердити свої підозри.