Перефразування повідомлених обвинуваченим або свідком даних і наступне викривлення їх змісту

Закон вимагає, щоб допит свідка проводився у відсутності інших свідків. Як виняток допускається присутність прокурора (див. ст. 227 КПК), начальника слідчого відділу органів внутрішніх справ, органів безпеки, податкової міліції (див. ст. 114-1 КПК), якщо вони вважають це за потрібне. У допитах можуть брати участь експерт (див. ст. 77 КПК), спеціаліст (див. ст. 128-1 КПК), захисник (див. ст. 48 КПК), а у допитах неповнолітнього свідка також особи, названі в ч. 1 ст. 168 КПК. Одно­часний допит двох свідків у одній кімнаті (навіть різними слідчими) не допускається. Під час першого допиту відомості про особу обвинуваче­ного бажано заносити до протоколу не з його слів, а на підставі доку­ментів, пред'явлених слідчому або витребуваних ним до початку допиту. При наступних допитах дані про особу обвинуваченого записуються в протоколі лише тоді, коли вони уточнюються.

У судовому засіданні під час допиту адвокатом свідок М. визнав, що дружина допитувалася у його присутності. Показання цих свідків були покладені в основу обвинувачення. Ні апеляційний суд, який вирішував справу по першій інстанції, ні Верховний Суд не дали належної оцінки цьому факту, який, по суті, підривав довіру до цих показань. Не була виконана й вимога адвоката у суді першої інстанції про виклик до суду цього свідка й усунення суперечностей між показаннями, які виникли у судовому засіданні154. Отже, порушення правил допиту свідків є пере­шкодою правосуддю.

Показання обвинуваченого заносяться до протоколу від першої осо­би і за можливості дослівно, без зайвої натуралізації та ненормативної лексики. У протоколі необхідно фіксувати індивідуальні особливості мови обвинуваченого, що допоможе підтвердити достовірність запису показань. Якщо обвинувачений вживав якісь специфічні слова і вирази, у протоколі слід пояснити їх зміст. Лайливі слова до протоколу не за­носяться. Показання глухих або німих, які даються за допомогою знаків, доцільно зафіксувати за допомогою кінозйомки або відеозапису (див. ст. 85-2 КГІК), якщо ці показання важливі. Дуже часто слідчі, складаючи протокол допиту, перефразовують показання в обвинувальному руслі. І тут адвокат повинен проявляти пильність, оскільки навіть незначна неточність викладу пояснення може призвести до перекручення змісту показань. Отже, перефразування пояснень свідка з подальшим викрив­ленням їх змісту є перешкодою правосуддю. У більшості випадків слідчі такі спроби роблять, і тільки пильність адвоката дозволяє уникнути не­безпеки викривлення показань. Ось зразок такого перефразування: об­винувачена пояснила, що сплата прострочених відсотків за кредит була допущена із запізненням через брак коштів на підприємстві. Слідчий пе­рефразував її показання і записав, що сплата відсотків за прострочений кредит була допущена із запізненням через брак коштів на підприємстві. Родзинка тут у тому, що прострочені відсотки за відносились на витра­ти, а проценти за прострочений кредит на витрати відноситись не могли. І це дало підстави для обвинувачення в ухиленні від сплати податку155.До речі, про ненормативну лексику. Окремі слідчі використовують ненормативну лексику як засіб тиску на свідка чи обвинуваченого. Є приклади і протилежного. Кожний візит слідчого для допиту обвину­вачений, який перебував під арештом, зустрічав нецензурною лайкою. Слідчому так і не вдалося вступити у психологічний контакт із об­винуваченим, і врешті-решт він відмовився від спроб одержати його пояснення. Всі обставини справи так і не вдалося з'ясувати. Слідчий просив адвоката вплинути на підзахисного, аби той надав пояснення. Однак обвинувачений не зважав на рекомендації адвоката у присутнос­ті слідчого. Що стосується зустрічей з адвокатом наодинці, то адвокат не настоював на зміні ставлення до слідчого. Тут мала місце й ще одна обставина. Саме цей слідчий арештував матір обвинуваченого, яка на третій день перебування в ІТТ за загадкових обставин загинула. Об­винувачений вважав слідчого винуватцем у смерті матері, яка пізніше посмертно була виправдана вироком суду. В результаті, незважаючи на тяжке звинувачення, вирок для обвинуваченого був м'який і звівся до покарання по фактично відбутому в СІЗО строку156.

Обвинувачений має право в присутності слідчого власноручно, письмо­во викласти свої показання, про що робиться позначка у протоколі допиту. Запитання, які ставляться обвинуваченому, і відповіді на них заносяться до протоколу повністю, бо формулювання запитань і відповідей на них має зна­чення для оцінки показань. Це важливо і для того, щоб перевірити, чи не були ці запитання навідними. Нерідко слідчі намагаються перешкодити реалізації права на власноручне написання тексту показань, оскільки це позбавляє їх можливості перефразовувати показання в обвинувальному напрямі.

Після закінчення допиту слідчий пред'являє протокол обвинувачено­му для прочитання. На прохання обвинуваченого протокол допиту може бути прочитаний йому слідчим. Але доцільніше, щоб протокол був зачи­таний захисником чи іншою особою, яка була присутня на допиті (пере­кладач, спеціаліст, експерт тощо) і має з ним ознайомитися. Цей факт по­винен бути відображений у протоколі допиту. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу та внесення до нього поправок. Ці до­повнення та поправки підлягають обов'язковому внесенню до протоколу. Кожна сторінка протоколу допиту підписується обвинуваченим.

Протокол допиту складається і тоді, коли обвинувачений відмовив­ся від давання показів. У ньому присутні при допиті особи засвідчують факт відмови обвинуваченого від показань і час, коли слідчий мав намір здійснити допит. Це буде підтвердженням забезпечення права обвину­ваченого на давання показань і дотримання вимог закону про проведен­ня допиту не пізніше доби з часу пред'явлення обвинувачення.

Якщо слідчому вдалося перефразувати пояснення свідка чи обвинува­ченого у потрібному йому руслі, він вживає заходів щодо закріплення цього тексту за допомогою різних психологічних прийомів. Наприклад, скоро­мовкою зачитує текст і пропонує підписати протокол, поглядає на годин­ник і заявляє, що його терміново викликають на нараду, і пропонує підписа­ти протокол, потім, мовляв, при наступному допиті ще раз будуть уточнені показання тощо. Адвокат не повинен піддаватись такому психологічному тиску і має ознайомитись із протоколом з особливою ретельністю.