Робота у «команді»

У кримінальних справах все відбувається не так прямолінійно, і до впливу на експертів, суддів, прокурорів, слідчих залучаються посередни­ки (це можуть бути й адвокати), які у кримінальному процесі участі не беруть. Вони володіють знанням про обставини справи і її перспективи, а відтак корегують діяльність експерта, слідчого, прокурора в певному на­прямі. Тобто захист здійснюється за допомогою команди: група адвокатів діє офіційно, бере участь у процесуальних діях, знайомиться з матеріалами справи, розробляє тактику і стратегію слідства, хтось із цих адвокатів здій­снює координацію всіх дій та підтримує контакти з тими адвокатами і спе­ціалістами, які участі у справі безпосередньо не беруть, але підтримують контакти зі слідчими, експертами, свідками, захисниками інших осіб.

Така робота може виявитись ефективною, і доказом цього є низка безплідних спроб у резонансних злочинах довести справу хоча б до суду. По окремих із них адвокати навіть займали активну, наступальну по­зицію, виступали на телебаченні, давали численні інтерв'ю. За їхньою спиною відчувалася команда спеціалістів, ладна протистояти слідству на всіх рівнях, включаючи й політичний.

Звичайно, для оплати «команди» потрібні неабиякі кошти, й очіку­вати такої роботи від адвокатів, які виступають у звичайних дрібних справах, не доводиться. Але якщо справа резонансна, порушена проти публічних осіб або бізнесменів, які володіють чималими коштами, то такі схеми захисту можуть мати місце. До участі в такій команді можуть залучатися народні депутати (для виконання окремих доручень по одер­жанню інформації, контактів із керівництвом силових структур тощо). У таких справах, де беруть участь кілька адвокатів, про існування ко­манди, як правило, знає тільки один адвокат, керівник групи. Інші ж задіяні адвокати про існування такої команди можуть і не знати.

До такої команди можуть залучатися колишні оперативники та слідчі, які володіють навичками роботи із спеціальними засобами по прослуховуванню телефонних розмов, проникненню до баз даних комп'ютерів, да­них електронних карток тощо. До участі у роботі за певну плату можуть залучатися хакери, працівники банківських установ тощо. За їхньою до­помогою збирають факти, які компрометують майбутнього свідка, суддю, слідчого. Потім ці дані можуть бути використані для тиску на цих осіб.

У СШ А було викрито групу осіб, які за допомогою установки банкоматів відомих банків, фактично не підключених до банківської мережі, дізнавалися про вихідні дані платіжної картки VISA, а потім за допомо­гою фальшивих карток знімали гроші з цих рахунків. Тобто навіть такі захищені електронні системи, як банківські, можуть бути об'єктом про­никнення спеціалістів.

Саме у такій команді можливе підкидання слідству завідомо фаль­шивих доказів (наприклад, сфабрикованих відео-й аудіо записів, листів з підробленими підписами, які вказують на особу, яка підозрюється у вчиненні злочину тощо). Згодом за допомогою експертиз ці «підробки» спростовуються, й у такий спосіб підривається довіра до слідства, а та­кож і до інших обвинувачень, які є обгрунтованими. В результаті суди змушені направляти справу на додаткове розслідування, закривати про­вадження у справах тощо.

Може так статися, що захисник, який веде захист у суді (як правило, це відомий і авторитетний адвокат), навіть не здогадується про існуван­ня «команди», яка працює на нього. У цих випадках він тільки «візит­на картка» захисту, й успіх у справі преса (з чиєїсь подачі або з власної ініціативи) подає як успішну роботу цього адвоката, хоча насправді це результат роботи команди, яка так і залишається в тіні.

Зустрічаються й інші ситуації. Відомий адвокат, який бере за роботу високі гонорари, має у своєму розпорядженні групу адвокатів, які ро­блять для нього чорнову роботу, готують виступи, добувають матеріали, які можуть бути використані як докази, працюють зі свідками, вступа­ють у контакти з правоохоронними органами і судами, тобто виконують роль «юридичних рабів». У більшості випадків така діяльність є закон­ною, хоч іноді й тут зрізаються гострі кути законності. Така співпраця може бути продуктивною. Висококласний адвокат не витрачає часу на «чорнову» роботу і може зосередитись на виступах у судах. Саме таку співпрацю ми зустрічаємо в інтелектуальних детективах Рекса Стаута, де роль тяглової конячки виконує Арчі Гудвін для свого шефа геніаль­ного Ніро Вулфа.

Якщо члени команди не допущені до участі у справі, а їм для виконан­ня тих чи інших функцій довіряють інформацію про матеріали слідства, то сама така дія є незаконною, оскільки стороннім людям розголошують дані судового слідства. Виявити такі порушення дуже важко.

В окремих потужних фірмах є свої охоронні відділи, служба безпеки та спецпідрозділи «зачистки». Наприклад, просуваючи свій товар, фір­ма надає його авансом без попередньої оплати. Для дрібного виробника це ризик. Адже покупець (супермаркет, інше торгівельне підприємство) може ухилятись від подальшої оплати, стверджувати, що товар ще не реалізовано тощо. І тоді вступають у справу спецпідрозділи. Як прави­ло, це колишні члени «спецназів» та інших силових структур, які ве­дуть «переконливі» перемовини з такого роду боржниками. Однак такі спецпідрозділи потребують легального прикриття та консультацій про те, як поводитись у випадку критичних ситуацій. Юрисконсульти, які працюють у фірмах, не завжди мають належну підготовку саме з таких питань. І тоді запрошують досвідчених адвокатів - спеціалістів у сфері кримінального права і процесу для консультування та розробки системи легалізації приватних силовиків. ГІо суті це робота під прикриттям при­ватних силових груп, які виступають як представники фірми-стягувача. Досить часто буває так, що до суду звертаються тільки для того, щоб за­безпечити роботу «силової» групи.

Таке консультування межує з незаконною адвокатською діяльністю. Досвідчений адвокат не може не усвідомлювати ролі та призначення та­ких силових іруп і можливих незаконних дій з їхнього боку. Притягнути до відповідальності адвоката за такі консультації практично неможливо. Адже він консультує, наголошуючи на легальні кроки (переговори в якос­ті представників, участь у проведенні виконання судового рішення тощо). Організація роботи таких силових служб і служб безпеки потребує окре­мого і серйозного дослідження фахівців саме цієї справи. Але не секрет, що всі ці групи діють у контакті з юристами й адвокатами цих бізнесових структур, розробляючи тактику і стратегію своєї діяльності з урахуван­ням тих реальних можливостей, які надає чинне законодавство.

У статті «Погляд цивіліста на проблеми КПК» професор Борислава Ромовська наголосила на недоліках кодексу. Ось виклад основних за­уважень маститого вченого:

«1. Почну з назви кодексу. Так сталося, що повна назва лише в КГІК писалася через риску. В інших процесуальних кодексах її немає. Вва­жаю, що назва кодексу підлягає уточненню: Кримінальний процесуаль­ний кодекс України.

2. При розробці проекту Кримінального кодексу каменем спотикання була презумпція невинуватості, яку автори наполегливо викладали не так, як написано у статті 62 Конституції. Не пощастило цій презумпції і в Проекті КПК. Як записано в ст. 48 проекту, «обвинувачений має право вважатися невинуватим у вчиненні злочину до вступу обвинувального вироку в законну силу». А хіба засуджений за обвинувальним вироком не може вважати себе невинуватим? І хіба мало було випадків, коли за­суджений згодом був виправданий?

Насторожує, звичайно, не це. Викликає здивування хід думок автора цього антиконституційного шедевра: ми направляємо до тебе «орлів», ми викручуємо тобі в буквальному розумінні руки, а ти, будь ласка, вважай себе невинуватим. І це до проголошення вироку. Абсурд. Бо хто може за­боронити засудженій людині й надалі вважати себе невинуватою? Цього права у неї ніхто забрати не може. Відповідно до статті 62 Конституції України, «особа вважається невинуватою». Тобто до винесення обвину­вального вироку всі повинні поводитись з нею як з невинуватою. Споді­ваюся, що читачі газети усвідомлюють різницю.

Відповідно до статті 54 проекту КПК захисником можуть бути спе­ціалісти у галузі права, які за законом мають право надавати юридичну допомогу. Але такого закону немає і, мабуть, не буде.

Прокурорським винаходом був законопроект про внесення змін у КПК, в якому було заборонено брати участь у справі захиснику, проти якого порушено кримінальну справу. Відповідні зміни були проголосовані народними депутатами, я певна, «під шумок». Але така заборона супере­чить все тій же основоположній презумпції невинуватості. Така норма, по суті, є забороною на професію. Практика вже знає випадки, коли кримі­нальні справи порушувались проти адвоката тільки з однією метою - від­сторонити його від участі у певній справі. Дивно, що таке зневажання пре­зумпції невинуватості хтось знову намагається протягнути у закон.

Як записано у проекті, захисник може бути відсторонений від учас­ті у справі, якщо він затягує розслідування або судовий розгляд справи. Але що це означає? Якщо захисник наполягає про призначення додат­кової або повторної експертизи, на допиті нових свідків, то хто має пра­во вважати його таким, що затягує судовий процес? Адже, врешті-решт рішення про задоволення клопотання адвоката приймає суд.

Змагальність процесу, в якому приймають участь дві сторони - дер­жавний обвинувач і підсудний, - дає підстави для питання: чому сторо­на обвинувачення має право допитувати підсудного, а підсудний не має права ставити запитання особі, яка підтримує обвинувачення? Особли­во якщо обвинувачення незрозуміле. Кажуть, що такого нема ніде в сві­ті. Але і такого, як у нас, також немає ніде у світі. Мені доводилось брати участь у якості захисника у кримінальних справах, і я мала можливість переконатись, що поставлене запитання не є результатом правового не­вігластва. Якщо б прокурори знали, що обвинувачені зможуть ставити їм запитання, на які належить відповісти, то багато справ, я впевнена, до суду би не дійшло.

7. За статтею 298 чинного КПК на головуючого покладено обов'язок роз'яснити підсудному суть обвинувачення. Хоча давати такі роз'яснення - це не може вважатися обов'язком суду. В проекті КПК (стаття 385) суддя запитує підсудного, чи зрозуміло йому обвинувачення, але не за­значено, хто має пояснювати, якщо йому щось незрозуміло. Ця ситуація мусить бути законодавчо доведена до кінця: пояснювати звинувачення має прокурор.

За сьогоднішньої ситуації говорити про змагальність у кримінально­му процесі у повному обсязі не доводиться.

Розумні люди кажуть: поспішайте повільно. Ці слова мені хотілося б сказати тим, хто форсує прийняття КПК, багато статей якого є відсту­пом від Конституції».