Фальсифікація доказів (український аспект), підкуп свідків, вплив на експертів

Найбільш поширеними випадками фальсифікації доказів є органі­зація алібі, спрямування слідства хибним шляхом в результаті надання фіктивних доказів, підроблення, підчистки та виправлення у документах, підкидання фальшивих документів, підкуп експертів для надання неправ­дивого висновку. Ці злочини не можна називати суто адвокатськими. На­впаки, адвокати самі не беруться за такі дії. Вони можуть висловлювати поради, розробляти певні плани і доводити їх до відома обвинувачених, залишаючись осторонь від безпосереднього вчинення таких дій.

В Україні, як і в Росії, існує тенденція до незаконного впливу на екс­пертів. Можливо, що Україна не є дзеркальним відображенням стано­вища, яке склалося у Росії. Експерти в Україні піддаються впливу як з боку правоохоронних органів, так і з боку обвинувачених, їхніх ро­дичів і представників за допомогою звичайного підкупу. Оскільки ад­вокати працюють на професійній основі і мають налагоджені зв'язки з експертами й експертними установами, то окремі слідчі вважають, що підкуп експертів здійснюється через адвокатів, за допомогою яких мож­на одержати «потрібний висновок». На практиці кримінальних справ, пов'язаних з впливом на експертів, практично немає.

При проведенні експертиз за участю адвоката без дозволу слідчого (що саме по собі є порушенням) адвокати намагаються ставити запитан­ня, коментують дії експерта, ставлять під сумнів його компетентність, шукають контактів з експертами на не процесуальній основі з метою впливу на них. Слід мати на увазі, що адвокат має право одержати ви­сновок спеціаліста з тих чи інших питань, і це полегшує йому можли­вість непроцесуальних контактів із експертами, які за відповідну плату можуть дати певний попередній висновок, що може бути підставою для призначення експертизи.

Проте, як правило, це входить до звичайної адвокатської діяльності, і тому немає підстав у кожному випадку контактів адвокатів з експерта­ми вважати це незаконною адвокатською діяльністю. Звичайно, адвокат, що спеціалізується на певних категоріях справ, які постійно пов'язані з проведенням експертиз, зав'язує серед експертів знайомства та й сам на­буває певних специфічних навичок у роботі (наприклад, у справах про ДТП). Адвокати в процесі такої співпраці, використовуючи знайомства з експертами, можуть скористатися своїми зв'язками для певної корек­ції експертного висновку. І ось тоді маємо порушення. Крім того, одна з перших вимог до експерта - його незацікавленість у справі та неуперед­женість. Якщо ж експерт перебуває у певних дружніх стосунках з адво­катом, то його неупередженість може бути поставлена під сумнів