«Колізійний захист» в Україні

В Україні, як і в Росії обмова використовується як різновид «колі­зійного захисту». Здійснити таку обмову без узгодженої позиції важко. На допомогу можуть прийти адвокати, які мають можливість безпере­шкодно зустрічатися з особами, яких тримають під вартою. Узгоджена позиція, передана через адвокатів, дозволяє створити видимість прав­дивих доказів. За допомогою адвокатів можуть бути проведені репетиції показань, чітко узгоджені тексти пояснень, визначені та погоджені ролі кожного обвинуваченого. Іноді на роль цапа відбувайла призначають особу, яка хоча й не вчиняла цих дій, але скоїла кілька тяжких злочинів, тому одним злочином більше чи менше - це вже не має істотного зна­чення для цієї особи.

У відомому бестселері «Хрещений» саме у такий спосіб було звіль­нено від відповідальності Майкла Корлеоне за вбивство поліцейського офіцера і представника мафії, який організував напад на Дона Корле­оне. Для організації таких комбінацій адвокати виступають як «лис­тоноші», у справу можуть бути посвячені підкуплені слідчі, розгляд справи здійснюють відповідним чином підготовлені судді. На широку публіку не виплила в Україні жодна така справа, але потенційно по­дібна можливість не виключається. Цьому, до речі, сприяє недоско­налість кримінального процесу України, відсутність суду присяжних і належного контролю вищестоящих судів над рішеннями судів ниж­чого рівня. Звалювання вини на відсутнього не завжди може дати по­зитивний результат, оскільки веде до колізії інтересів. Узгодження ж позиції з одним із членів злочинної групи створює істотні труднощі для виявлення такої «змови».

Іноді у далекосяжні плани «захисту» входить і нейтралізація май­бутнього вироку, коли особа, яка бере на себе відповідальність, має не­заперечне алібі або інші незаперечні докази відсутності своєї вини, які використовують для пом'якшення вироку або навіть для звільнення від відповідальності, після того як основні фігуранти процесу вийшли на свободу, вкрилися від слідства чи в інший спосіб уникли відпові­дальності. Такі операції під силу добре організованому злочинному угрупованню, що має у своєму розпорядженні кількох адвокатів, які вже давно спрацювалися, мають досвід такої «співпраці», виходи на суддів, експертів.

Можна стверджувати, що маємо порушення законності при про­веденні захисту з боку адвокатів або в усякому разі порушення норм адвокатської етики. Оскільки на широкий загал в Україні такі справи не засвітилися, можна навіть стверджувати, що таких справ і не було, в усякому разі не було випадків успішного притягнення до відповідаль­ності таких адвокатів.

Відомий анекдотичний, на перший погляд, випадок з підміною під­судного. В одному з судів обвинувачений Н. перебував на підписці про невиїзд. На досудовому слідстві його захищав адвокат Ц. Перед засі­данням суду гр-на Л. умовили зіграти роль підсудного, який на той час виїхав за кордон. Л. запевнили, що все, що від нього вимагається, так це визнати себе винним. Суд же застосує штраф, і на цьому роль Л. за­кінчиться. У судовому засіданні захист здійснював уже інший адвокат, дружина адвоката Ц. Суддя, встановлюючи особу підсудного, не розі­брався, що перед ним підставна особа. Афера розкрилася завдяки тому, що суд при оголошенні вироку застосував не штраф, а позбавлення волі. Л„ почувши, що йому оголосили позбавлення волі, а не штраф, підняв лемент, і все з'ясувалося. Адвокатів притягнули до відповідальності, але і в цьому випадку не вдалося довести їхню вину. Дружина адвоката Ц. заявила, що підсудного вперше побачила у судовому засіданні, а тому не знала, що це інша особа.

І хоч у адвокатів України склалася негативна точка зору на створення колізій між обвинуваченими, оскільки це ускладнює у більшості випад­ків захист, випадки захисту шляхом обмови учасника, який укривається від правосуддя, не поодинокі.

На відміну від Росії процесуальні можливості адвоката в Україні зна­чно звужені, а відсутність суду присяжних зумовлює обвинувальний ухил суду. Розумні й досвідчені адвокати в цих умовах (і хто їм це забо­ронить?) можуть зустрітись і обговорити спільні питання захисту.

Безумовно, що у разі успіху, наприклад, «угоди про визнання вини» спільники або ж спільник, а за певних умов і особа, яка взяла на себе вину, може істотно пом'якшити своє покарання у зв'язку з від­сутністю таких кваліфікуючих ознак, як вчинення злочину за попере­дньою змовою групою осіб або організованою групою. Якщо вдається перенести відповідальність на неповнолітнього, стосовно якого закон передбачає знижений рівень відповідальності, то за певних умов це також використовується. Такі випадки є, організувати їх без участі адвоката непросто. Тому з боку слідчих можна почути скарги на «сва­волю» адвокатів.

Н. вчинив крадіжку з участю двох спільників. Був затриманий. Після допиту з «притиском» вказав, де знаходяться вкрадені речі, але заявив, що ці речі він випадково знайшов у підвалі. Свою участь у кра­діжці Н. заперечував. Оперативні працівники не без підстав вважали, що самостійно вчинити цей злочин затриманий не міг, і продовжували його допитувати, застосовуючи побої та вимагаючи видати спільни­ків. Адвокат, який вступив у справу, з метою припинення незаконних дій вступив у діалог з прокурором і слідчим і поставив вимогу при­пинити побої. Своєю чергою адвокат пообіцяв, що його підзахисний визнає вину. В результаті визнання вини та «щирого і дійового» розка­яння були знайдені та повернуті всі викрадені речі. Про спільників Н. не сказав ані слова. Адвокат роз'яснив йому різницю між крадіжкою групою осіб і однієї особи. У судовому засіданні не виникло трудно­щів з обвинувальним вироком і застосуванням відстрочки покарання. Можна заявити претензії до адвоката, який хоч і не в прямій формі, але рекомендував визнати вину і заперечувати участь спільників у крадіжці. Не було до кінця послідовним і слідство, яке погодилось пе­редати справу до суду, хоч і було переконане, що крадіжка вчинена групою осіб. Прокурор погодився замінити запобіжний захід з три­мання під вартою на підписку про невиїзд. Що стосується суду, то він погодився з аргументами адвоката, який наголошував на тому, що під­судного призивають до армії, що він визнав свою вину, розкаявся і обі­цяє ніколи більше не вчиняти таких дій. Задоволені потерпілі, яким повністю повернули речі, і самі висловлювали побажання не карати суворо підсудного.

Як бачимо, дороги правосуддя звивисті та непрості. Можна мати пре­тензії і до адвоката, і до слідства, і навіть до прокурора.