Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

Стаття 345 КК України передбачає відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу в зв'язку з його службовою діяльністю. Вчиненням такого злочину порушується або може бути порушена нормальна робота правоохоронного органу, ство­рюються перешкоди для виконання працівниками зазначених органів своїх службових обов'язків, підривається їхній авторитет, заподіюєть­ся шкода їх здоров'ю або здоров'ю близьких родичів. Такі дії можуть викликати у працівника правоохоронного органу почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє життя, здоров'я і майно, а також за жит­тя, здоров'я і майно своїх близьких родичів, що може завадити йому успішно виконувати службові обов'язки. Об'єктом злочину є особиста недоторканність та (або) майнові інтереси працівників правоохорон­них органів як необхідні умови для належного виконання ними своїх службових обов'язків.

З об'єктивного боку, цей злочин альтернативно передбачає вчинення одного з таких діянь: погрозу вбивством; погрозу насильством; погрозу знищенням або пошкодженням майна; заподіяння потерпілому побоїв; заподіяння легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень.

Ч. 1 ст. 345 передбачає відповідальність за погрозу вбивством, на­сильством або знищенням чи пошкодженням майна працівника правоо­хоронного органу, а також його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Підлягають захисту і близькі родичі працівника правоохоронного органу.

Погроза є видом психічного насильства над вказаними у статті осо­бами і може виявлятися у висловлюванні (усно, із застосуванням тех­нічних засобів), а також жестах або інших діях, за допомогою яких ви­нний залякує потерпілого вчиненням убивства, застосуванням до нього насильства чи знищенням його майна.

Для кваліфікації дій винної особи за ст. 345 достатньо встанови­ти лише факт погрози працівнику правоохоронного органу або його близьким родичам у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. На відміну від ст. 129, для кваліфікації дій за ст. 345 наяв­ність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погроз не є обов'язковою (див. абз. 1 п. 10 постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохорон­них органів» від 26 червня 1992 р. № 8).

За ч. 1 ст. 345 під погрозою вбивством слід розуміти виражений зо­вні та доведений до потерпілого намір позбавити його життя. Кваліфі­кація дій винної особи за ч. 1 ст. 345 додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 129 не потребує.

Під погрозою насильством слід розуміти доведений до потерпілого намір заподіяти йому різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, по­бої чи інше фізичне насильство, при цьому ступінь небезпечності насиль­ства для здоров'я потерпілого на кваліфікацію вчиненого не впливає.

Під погрозою знищенням або пошкодженням майна слід розуміти виражений зовні та доведений до потерпілого намір призвести його майно (рухоме чи нерухоме) в стан, при якому його неможливо буде ви­користати за цільовим призначенням, або намір погіршити чи знизити його цінність, що спричинить додаткові витрати для потерпілого для відновлення пошкодженого майна.

Погроза може бути висловлена безпосередньо потерпілому або через інших осіб. В останньому випадку обов'язково має бути встановлено, що винний бажав, щоб погроза була доведена до відома потерпілого.

Якщо погроза є складовою частиною вчинення опору (примушуван­ня) працівника правоохоронного органу (ч. З ст. 342), то такі дії кваліфі­куються тільки як опір (примушування). Не утворює самостійного зло­чину і погроза, висловлена під час вчинення насильницьких дій щодо працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 345).

Під майном слід розуміти як рухоме (гроші, цінні папери, одяг, ав­томобілі, мотоцикли, худобу тощо), так і нерухоме (житловий будинок, дача, плодово-ягідні та інші насадження, посіви тощо) майно, яке є влас­ністю працівника правоохоронного органу чи його близького родича або перебуває у його відповідальному володінні. Знищення майна означає доведення його будь-яким способом до повної непридатності для вико­ристання за цільовим призначенням. Пошкодження майна - це погір­шення його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, не придатний для використання за цільовим призначенням.

У статті 345 термін «у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків» означає, що передбачені статтею діяння мо­жуть бути вчинені не обов'язково під час безпосереднього виконан­ня працівником правоохоронного органу службових обов'язків, а й у зв'язку з попередньою його службовою діяльністю. Дії суб'єкта, які були лише реакцією на незаконні діяння працівника правоохорон­ного органу або викликані особистими неприязними стосунками і не пов'язані з виконанням потерпілим службових обов'язків, слід квалі­фікувати як злочини проти особи чи власності або за іншими стаття­ми КК. На практиці дуже рідко суди оцінюють таку реакцію на неза­конні дії саме у спосіб, який тут рекомендується. Хоча є очевидним, що посадова особа, в якої виник конфлікт з особою через неприязні стосунки з нею, або у зв'язку з незаконними діями самої посадової особи, повинна втрачати підвищений захист з боку держави та пев­ний імунітет. Така позиція є водночас і захисним ресурсом, але далеко не завжди адвокати відповідним чином моделюють ситуацію у такий спосіб для захисту інтересів свого підзахисного. Така позиція - це і вимога справедливості, яка є невід'ємною частиною принципу верхо­венства права. Норми справедливості мають загальний, засадничий характер. Найчастіше використовуваною формулою справедливості для авторів, які стоять на позиціях позитивного права (а серед пред­ставників науки кримінального права та практиків їх більшість), є ві­домий вираз «виит cшque» («кожному своє») - та норма, що кожному слід віддавати його власне, себто йому належне... Тут легко перекона­тися, що вирішальне для застосування цієї норми запитання: чим же, власне, є те «своє», кожному належне»?111

Відповідальність за ч. 2 ст. 345 настає при умисному заподіянні вка­заним у цій статті особам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Тобто насильство передбачене як у діянні - побоях, так і в наслідках - заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

З іншого боку, під насильством слід розуміти заподіяння мук, мор­дування, катування, якщо це не призвело до заподіяння тілесних ушко­джень, незаконне позбавлення волі, викрадення, насильницьке введення в організм потерпілого наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, посягання на статеву недоторканність потерпілого тощо.

Нанесення побоїв, що мають характер катування, належить кваліфі­кувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст. 127.

Ч. З ст. 345 передбачає відповідальність за умисне заподіяння праців­никові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого ті­лесного ушкодження і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 121 не потребує.

Якщо суб'єкт усвідомлював суспільно небезпечний характер побоїв або інших насильницьких дій, передбачав і бажав настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але ці наслідки не настали з при-

1,1 Кельзен Ганс. Чисте правознавство. - К.: Юніверс, 2004. - С. 391.

132 чин, що не залежали від його волі, вчинене необхідно розглядати як за­мах на злочин і кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 345.

Необережне вбивство потерпілого ст. 345 не охоплюється, а тому по­требує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених даною нор­мою і ст. 119. Умисне вбивство або замах на вбивство працівника пра­воохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків кваліфікується за ст. 348 і до­даткової кваліфікації за ст. 345 не потребує.

Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження працівнику правоохоронного органу чи його близькому родичу у зв'язку з ви­конанням цим працівником службових обов'язків, яке спричинило смерть, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 345 та ч. 2 ст. 121.

Відповідальність за ч. 4 ст. 345 настає за дії, передбачені ч. 1-3 цієї статті, вчинені організованою групою. Злочин вважається закінченим: за ч. 1 ст. 345 - з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим (це правило стосується і випадків, коли погроза була висловлена близь­ким родичам такого працівника, оскільки відповідальність за ст. 345 настає лише за умови протидії службовій діяльності працівника пра­воохоронного органу); у випадку нанесення побоїв (ч. 2) — з моменту вчинення відповідної дії; у разі заподіяння легких, середньої тяжкості (ч. 2) або тяжких тілесних ушкоджень (ч. 3) - з моменту фактично­го спричинення потерпілому таких ушкоджень. Для наявності складу злочину не має значення, вдалося особі домогтися того, щоб працівник правоохоронного органу не належним чином виконував свої службові обов'язки, чи ні.

Із суб'єктивного боку, злочин є умисним. При цьому діяння, пе­редбачене ч. 1, а також нанесення побоїв (ч. 2) вчиняється лише з прямим умислом. Заподіяння легких, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень може бути вчинене як з прямим, так і з непря­мим умислом. У всіх випадках обов'язковим елементом змісту умислу є усвідомлення особою специфічних ознак потерпілого, пов'язаності протиправного діяння з виконанням ним службових обов'язків і наяв­ність мети перешкодити виконанню потерпілим своїх обов'язків або домогтися прийняття неправомірного рішення чи помститися йому за службову діяльність.Суб'єкт злочину - загальний (фізична осудна особа), але вік, з якого особа може нести відповідальність, залежить від характеру вчинених дій і тяжкості наслідків. За дії, передбачені ч. 1 ст. 345, та за умисне заподі­яння побоїв чи легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 345) відповідаль­ність настає з 16-річного віку. Якщо ж особа умисно заподіяла потерпі­лому середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 і 3 ст. 345), відповідальність настає з 14-річного віку (ст. 22).112

Звичайно, що подібне діяння, якщо воно вчинене адвокатом, не може вважатись «адвокатським» злочином, оскільки це може зробити будь- яка фізична осудна особа. Адвокати ж користуються принципом: ніколи не погрожуй - це ознака слабості.