Класифікація адвокатів і характеристика правопорушень, що допускаються

Запропонована Ю.П. Гармаєвим класифікація адвокатів цілком при­йнятна і для України. Розділ про класифікацію адвокатів та узагаль­нену характеристику правопорушень, що допускаються адвокатами, є визначальним для книги. Однак така класифікація є поняттям віднос­ним, оскільки визначається залежно від ситуації. «Тактика захисту має виразний ситуаційний характер. Вибір тактичного рисунку захисту, конкретних тактичних засобів багато в чому, якщо не в більшості ви­падків, визначається ситуацією, яка складається у справі. По аналогії зі слідчими ситуаціями, ситуації захисту можна йменувати захисними ситуаціями»[71]. Залежно від певної захисної ситуації в одного і того са­мого адвоката можуть проявлятися характеристики, типові для різних типів класифікації. І крім того, на адвокаті ж не написано, до якого типу класифікації його можна віднести.

Тим не менше запропонована класифікація має непересічну цінність, оскільки охоплює основні характерні типи адвокатів. Але розглядатись вони повинні тільки як можлива модель і орієнтуюча інформація.

Адвокат «з попереднім досвідом». Все, що сказано про адвокатів Росії «з попереднім досвідом», може бути перенесено на таких же адвокатів України. І дійсно, в Україні успішно практикують і беруть участь у про­цесах адвокати, які в органах внутрішніх справ посідали генеральські посади, або колишні заступники Генерального прокурора України. Свій досвід і набуті під час роботи у відповідних органах знання вони з успі­хом використовують у практичній роботі як адвокати.

Професійні якості та досвід спілкування з людьми дозволяють їм умі­ло впливати на свідків, потерпілих та інших учасників процесу та вести успішний захист. З одного боку, це еліта адвокатури, а з іншого, їх зна­ння, досвід і зв'язки відкривають їм широкі можливості для незаконної діяльності, якщо вони готові стати на таку стезю. Знання оперативної обстановки, методів ОРД, знайомство з експертними установами, зна­ння осіб, завербованих для сприяння суб'єктам оперативно-розшукової діяльності, визначають специфіку їх незаконної адвокатської діяльності (якщо така має місце).

Значна частина таких адвокатів поповнилась особами, які скомпро­метували себе на попередній роботі, що відкладає певний відбиток і на всю їхню діяльність як адвокатів. Правильним є і висновок, що робота «в системі» відкладає незгладимий відбиток на психологію такої люди­ни, і їй важко перейти «по інший бік барикад».

Адвокат «молодий пенсіонер». Дійсно, певна частина колишніх пра­цівників правоохоронних органів, яка в Україні звільнилася з тих чи інших міркувань, іде в адвокати. Але адвокат в Україні для таких лю­дей - професія малопрестижна. До того ж вона вимагає серйозної під­готовки, і «молодий пенсіонер» дуже швидко усвідомлює, що той багаж знань, який ним був набутий у прокуратурі, міліції, СБУ, є недостатнім для успішної роботи в адвокатурі. Більшість «молодих пенсіонерів» намагаються влаштуватися на роботу у банках, бізнесових структурах, державних органах.

Знаючи з власного досвіду про нечесні та недобросовісні прийоми досудового слідства, про обвинувальний ухил і характер взаємовідносин слідчих з керівництвом, «молоді пенсіонери» дійсно нерідко вважають допустимими для захисту своїх клієнтів будь-які методи, в тому числі й незаконні. «Діагностика» слідчого у «молодих пенсіонерів» ґрунтується на глибокому знанні того, наскільки слідчий є людиною залежною від керівництва, які типові вказівки він одержує, які фактичні взаємовід­носини у нього з наглядаючим прокурором тощо. Це величезний пласт незвіданих для більшості адвокатів відносин, які «молодий пенсіонер» може використати. Наприклад, він може знати, що прокурор міста К. у справах, де обвинувачений не заарештований, не любить продовжувати строки слідства. Затягуючи ознайомлення зі справою, «молодий пенсі­онер» добивається того, що справа направляється до прокурора або до суду сирою, недопрацьованою, а відтак повертається на додаткове слід­ство. За наявності такої «сирої» справи легше схилити суд до певного компромісу або домогтися полегшення долі підзахисного[72].

Адвокат «без попереднього досвіду». Звичайно, за загальним прави­лом, адвокатів «без попереднього досвіду» не буває. Адже в Україні перш ніж стати адвокатом, потрібно мати стаж юридичної роботи. Але йдеться про досвід роботи оперативником, міліціонером, слідчим, прокурором. Цей досвід у певних ситуаціях може допомогти, але він же і обмежує можливості захисника, який ставить себе на місце слідчого і намагається передбачити ті чи інші його кроки. Прогнозуючи реакцію слідства, такий адвокат часом сам себе лімітує у здійсненні тих чи інших кроків.

Крім того, адвокат «з попереднім досвідом» слідчого або оперативни­ка не завжди правильно прогнозує наслідки тих чи інших кроків у суді, задля якого, власне, і здійснюється досудове слідство.

У справі Т. захисників було кілька, в тому числі колишній слідчий і колишній прокурор досить високого рангу. Т. тривалий час відмовляли у побаченнях з родичами. Один із адвокатів запропонував оскаржити таку відмову до суду та до уповноваженого з прав людини обмеження, посилаючись на те, що закон передбачає, що такі побачення можуть надаватись, як правило, «один раз на місяць». Колишній прокурор від­мовився підписати таку заяву, прогнозуючи, що це нічого не дасть. Так само скептично він поставився до написання скарги в суд на дії слідчого і начальника СІЗО, які вимагали в кожному випадку надавати дозвіл на побачення на конкретний день. «Попередній досвід» домінував над ним. «Я не хочу, щоб мої колишні колеги сміялися з моєї некомпетент­ності та невміння прогнозувати дії слідства», - заявив колишній проку­рор. Красномовний приклад. Залишається лише додати, що побачення з родичами були надані, а начальник СІЗО в судовому засіданні визнав свою помилку. Від адвокатів більше не вимагали спеціального дозволу з Генпрокуратури у кожному випадку побачень адвокатів із підзахисним.

Робота адвоката ґрунтується на здоровому глузді, глибокому знанні права, на судовій практиці та специфічних навичках професії, і саме вони відіграють вирішальну роль в успіху або невдачі адвоката у конкретній справі. ТІ То стосується встановлення «дружніх контактів» із суб'єктами розслідування, то цей досвід швидко набувається. На сьогодні адвокати «без попереднього досвіду» оперативника чи слідчого складають явну більшість адвокатського корпусу України. Висновок, що в середовищі адвокатів виникає стійкий «протест» і непримиренна позиція до проце­суальних супротивників, у цілому має певні підстави. Незаконні методи дійсно часом морально виправдовуються принципом «око за око».

Разом з тим для адвоката найважливішою сферою контактів є вза­ємовідносини з суддями. І хоч би як ставився адвокат до конкретного судді особисто, за будь-яких умов він намагатиметься не вступати в конфронтацію з суддею, і навіть дрібні порушення з боку судді поста­рається «не побачити» задля майбутнього успішного результату. І ось у таких ситуаціях адвокати «без попереднього досвіду» нерідко мають перевагу перед захисниками «з оперативним досвідом». Що стосується інших характеристик «молодих фахівців», то особливої різниці в цьому плані між Україною та Росією немає.