Розголошення державної таємниці

Відповідно до Закону «Про державну таємницю» до неї віднесено результати перевірок, здійснюваних, згідно з законом, прокурором у по­рядку відповідного нагляду за додержанням законів, і про зміст матері­алів дізнання, досудового слідства та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер.

Адвокат через особливості своєї професії має доступ до матеріалів, які законодавством віднесені до охоронюваної таємниці. Ю.П. Гармаєв справедливо ставить проблему, що в результаті такого доступу «кожен адвокат вправі мати у своєму особистому архіві у повному і безстроко­вому розпорядженні десятки і сотні томів копій кримінальних справ, в яких він брав участь як захисник»[70]. На відміну від адвокатів ні слідчий, ні прокурор після передачі справи до суду такої можливості не мають. Звичайно, вони можуть це собі зробити «на пам'ять», але враховуючи їх навантаження та можливості оргтехніки, яка є у розпорядженні про­куратури, їх реальне завантаження, вони щонайбільше дозволяють собі мати виписки, які містяться у прокурорському провадженні.

У справі можуть бути і дані, які містять державну таємницю. В ре­зультаті адвокати, не дотримуючись вимог про особливий характер до­пуску до державної таємниці, без усяких спеціальних дозволів можуть одержати доступ до таких даних. Мабуть, потрібно б було, щоб у кожній кримінальній справі адвокат давав принаймні підписку про нерозголошення даних слідства, і попереджати його про кримінальну відповідаль­ність за ст. 387 КК України.

Розголошення даних досудового слідства може нанести істотну шко­ду розслідуванню справи, оскільки особи, які не зацікавленні у розслі­дуванні справи, можуть вжити заходів, які ускладнять роботу органів слідства і дізнання.

Відповідно до ст. 121 КПК, дані досудового слідства можна оголоси­ти лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають це можливим. За змістом закону, ці правила стосовно досудо­вого слідства поширюються і на випадки проведення дізнання, про що в загальній формі сказано у ч. 1 ст. 104 КГІК.

З об'єктивного боку, злочин полягає у повідомленні кому-небудь да­них незакінченого досудового слідства без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка проводить дізнання. Розголошенням буде доведення та­ких даних хоча б одній сторонній людині, яка не має права на ознайом­лення з такою інформацією. Розголошення може бути зроблено усно, письмово, через пресу або телебачення.

Обсяг розголошеної інформації для кваліфікації діяння значення не має. Умовою кримінальної відповідальності за ст. 387 є необхідність по­передження особи прокурором, слідчим або особою, що провадила дізна­ння, про недопустимість розголошення без дозволу даних попереднього слідства або дізнання У ч. 2 ст. 121 КГІК зазначено, що в необхідних ви­падках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слід­ства. Розголошення може бути й усним. Злочин вважається закінченим з моменту ознайомлення з інформацією щодо досудового слідства або дізнання сторонніх осіб. З суб'єктивного боку, цей склад злочину вима­гає наявності прямого умислу.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Зокрема, суб'єктом вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 387, може бути лише свідок, потерпілий, цивільний позивач або відповідач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий та інша особа, присутня при провадженні слідчих дій, попереджена про не­допустимість розголошення даних попереднього слідства або дізнання.

Отже, суб'єктом такого злочину може бути адвокат, який, напри­клад, дав інтерв'ю, в якому повідомив про факти, що стали йому відомі у зв'язку з проведеними за його участю слідчими діями. Звичайно, ад­вокат може показати своє бачення справи та її перспективи, але тільки в тому разі, коли він не розголошує даних, які є матеріалами слідства й одержані в результаті проведення тих чи інших слідчих дій. Якщо ж адвоката не попередили належним чином, то відповідальність може і не настати. І все ж слід проявляти обережність. У ст. 121 ч. 1 КПК ствер­джується, що дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора. Отже, процесуальна норма забороняє взагалі розголошувати дані слідства. Стаття ж 387 КК України встановлює від­повідальність тільки за розголошення даних у тому випадку, якщо особа була попереджена у встановленому законом порядку. Чітко не визна­чено, в якому саме порядку таке попередження має бути здійснене. У коментарях стверджується, що таке попередження може бути усним. В РФ (ст. 139 УПК РФ) загальновизнаним є, що в цих випадках береться розписка про нерозголошення. Вважаю, що слідчі, прокурори, органи дізнання повинні або брати розписку про нерозголошення матеріалів слідства, або оголошувати про таку заборону під розписку в протоколі слідчої дії чи протоколі про попередження про недопустимість розголо­шення даних слідства. Адвокат М. дав інтерв'ю про обставини кримінальної справи, в якій він брав участь як захисник. Прокуратурою проти нього було порушено кри­мінальну справу за ч. 1 ст. 387 КК України, хоч він і не був попереджений про обов'язок не розголошувати даних слідства. Після порушення кримі­нальної справи, яка по суті не мала судової перспективи, адвоката було від­сторонено від справи на підставі п. 4 ст. 61 КПК як особи, щодо якої пору­шено кримінальну справу. Отже, з одного боку, адвокат начебто порушив вимоги ст. 121 КПК, бо не одержав дозволу слідчого або прокурора. З ін­шого боку, його дії не становлять складу злочину, передбаченого ст. 387 КК України, бо його не було попереджено про недопустимість розголошення даних досудового слідства. Таким чином, підстав для порушення кримі­нальної справи немає, але є можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії про притягнення адвоката до дисциплінарної від­повідальності за порушення процесуального закону (ст. 121 ч. 1 КПК).

Одним із способів одержання інформації про слідство є використан­ня процесуальних можливостей при оскарженні затримання особи, по­дачі скарги на постанову про порушення кримінальної справи. Кожен адвокат намагається якомога більше дізнатися про матеріали слідства, що може допомогти у виборі та розробці лінії захисту. Своєю чергою слідчий, прокурор намагаються приховати дійсні результати слідства та створити в уяві адвоката й обвинуваченого перебільшене або примен­шене значення досягнутих результатів. Закон же визначає, що дані до­судового слідства є таємницею.

В результаті слідчий при складанні процесуальних документів (по­станови про порушення кримінальної справи, протоколу пред'явлення обвинувачення та відповідної постанови) намагається подати неповну інформацію. До внесення змін до КПК України, якими зобов'язано слід­ство надавати постанову про порушення кримінальної справи особі, щодо якої порушено кримінальну справу, та її захиснику, такий проце­суальний документ не надавався.

У справі М. постанова для ознайомлення була надана адвокату тіль­ки для ознайомлення. Захисник сумлінно її переписав, переніс у свій комп'ютер та оскаржив у суді. В судовому засіданні виявилось, що по­станова у справі має зовсім інший текст, а також посилання на приводи і підстави, яких не було в постанові, наданій для ознайомлення89. При вирішенні питань про оскарження постанов про порушення криміналь­ної справи суди нерідко допускають помилки й вимагають усі матеріали справи, а не лише ту її частину, яка стала підставою для порушення спра­ви. Витребувавши такі матеріали, судді надають можливість адвокатам ознайомитися з цими матеріалами. У такий спосіб нерідко відбувається порушення таємниці слідства.

Слідчі нарікають на те, що дуже часто після передачі справи до суду для розгляду скарг на постанову про порушення справи до адвокатів надходить інформація з матеріалів справи, яку вони використовують для протидії слідству.

У справі М. була подана скарга на постанову про порушення кримі­нальної справи. Суддя наполіг на наданні йому всіх матеріалів слідства, яке велося вже два роки. Виконуючи вимогу судді, слідчий надав 8 томів справи. Адвокат звернувся з проханням надати йому можливість ознайо­митися з матеріалами затримання. В результаті адвокат зміг ознайоми­тись не тільки з матеріалами справи щодо свого підзахисного, а й інших осіб, а також із показаннями свідків і поясненнями інших обвинувачених. По суті це було порушенням таємниці слідства через недогляд суду.