Обов'язки і права захисника: український акцент

У Росії адвокат може застосовувати будь-які засоби та способи за­хисту, що не суперечать закону, тобто застосовано формулу «дозволе­но все, що не заборонено даним законом» замість «дозволено все, що не суперечить закону». Суть цієї різниці вбачають у тому, що встановлено обмеження, передбачені тільки УГІК РФ. Хоча неприпустимими є й ті засоби захисту, що порушують й інше законодавство.

Можливо, це тільки термінологічна неточність, бо зрозуміло, що адвокати Росії не можуть застосовувати ті засоби і методи, які пору­шують норми кримінального й іншого законодавства. Дійсно тактика й методика захисту, тобто коли і як застосувати ті чи інші засоби і ме­тоди, нормами права не врегульовані. Адвокат керується при захисті здоровим глуздом і реальною ситуацією. Висловлено побажання, що принаймні на рівні методичного забезпечення, доктринального тлума­чення закону необхідно більш чітке визначення меж правомірності за­собів і способів захисту.

Що стосується України, то стаття 48 КПК встановлює, що захисник зобов'язаний використовувати передбачені в цьому Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту та надавати їм необхідну юридичну допомогу. Таке формулювання є більш точним і не створює тих спірних ситуацій, на яких наголошують російські вчені. Але це не означає, що адвокати України не припускаються помилок або зловживань, реалізу- ючи свої права.

Приклад. Проти С. було порушено кримінальну справу. С. не тільки не визнавав своєї вини, а й був переконаний, що це зведення рахунків з ним. Запрошений адвокат ще до ознайомлення зі справою і до одержання пояснень запропонував: «Визнай свою вину. Так тобі обійдеться дешевше». Залишається додати, що цього адвоката порекомендував для С. прокурор.

У конкретній ситуації адвокат не тільки не захищав, а ще й підігрував обвинуваченню. Така діяльність є протизаконною, і це також перешкода у правосудді, яке неможливе без ефективного та кваліфікованого захис­ту. Якщо ж мова йде про межі правомірності способів і засобів захисту, то у будь-якому випадку і за жодних обставин адвокат не повинен діяти на шкоду інтересам свого підзахисного. Тому принцип «не зашкодити» (пе посеге) є категоричним імперативом адвоката, а в Україні - й вимо­гою закону.