ВСТУП

У світлі демократизації суспільних відносин в Україні відбува­ється оновлення кримінального процесу, метою якого є гарантуван­ня кожній людині та громадянинові додержання й охорони прав і свобод, а також їх ефективного захисту у випадках порушення.

Охорона й захист законних прав та свобод людини є головним завданням здійснення правосуддя. Цей захист, проголошений Кон­ституцією нашої держави, має бути чітко реалізований в інших за­конах.

Для успішного здійснення цих завдань необхідно, щоб кожна кри­мінальна справа, що розглядається судом, була вирішена правильно, щоб прийняте у ній рішення було правомірним. Та, на жаль, часто трапляються випадки, коли суб'єкти розслідування і навіть суди, при­ймаючи від імені держави судове рішення, припускаються помилок. Набравши законної сили, таке помилкове рішення може бути фаталь­ним не тільки для засудженого, а й для інших членів суспільства.

Тому кожна правова держава світу, в тому числі й Україна, має закріпити у своєму законодавстві ефективні норми, які б надавали можливість негайного виправлення такої помилки.

Здійснення цього можливе завдяки наявності в кримінальному процесі України інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, який, не дивлячись на свою актуальність, є най­менш дослідженим в Україні з теоретичного погляду, а також законо­давчо закріпленим, а тому потребує ґрунтовних наукових розвідок.

Недостатнє теоретичне опрацювання інституту перегляду судо­вих рішень за нововиявленими обставинами та його недосконала про­цесуальна регламентація може призвести, як свідчить практика, до ігнорування цього способу перегляду судових рішень, які набрали за­конної сили, а також застосування інших способів перегляду. Такий напрям в роботі є грубим порушенням закону, прав і законних інтер­есів громадян.

Цілком зрозуміло, що його недооцінку пояснюють незначною кількістю справ, які переглядаються за нововиявленими обставина­ми, але це не дає підстави стверджувати, що проблеми у цій галузі не існує, оскільки нині не визначено надійного правового механіз­му його застосування. Окрім цього проблема полягає не в кількості справ, а в тому, що кожна з них є важливою для правосуддя, тому, що доля кожного громадянина є не менш значимою, ніж інтереси держави. З огляду на проблему, виникає необхідність забезпечення функціонування цього інституту без істотних перешкод. Саме наяв­ність у кримінальному процесі інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами відповідає природі цього справедли­вого процесу.

За даними судової статистики про перегляд судових рішень, що набрали законної сили за нововиявленими обставинами, прокурора­ми до суду у 2001 р. було подано 13 подань, у 2002 р. - 44, у 2003 р. - 78, у 2004 р. - 97, у 2005 р. - 106, у 2006 р. - 127, у 2007 р. - 189, у 2008 р. - 201 подання [12]. Збільшення кількості клопотань про пе­регляд судових рішень за нововиявленими обставинами свідчить про демократизацію кримінального процесу нашої держави, але не про досконалість цього інституту у кримінальному судочинстві.

Про наявність значних суперечностей між нинішньою реальною дійсністю у системі суспільних відносин цієї сфери і нормами про­цесуального законодавства свідчать факти неодноразових несправед­ливих судових рішень, відповідно до яких засуджено громадян до тривалих термінів ув'язнення.

Власне, дослідження інституту відновлення провадження та про­ведення розслідування у справі актуальне й має важливе теоретичне й практичне значення. Оскільки це дозволяє не тільки зміцнити одне з слабких місць правової системи, але й запропонувати для цього кон­кретні правові й організаційні заходи прогресивного удосконалення інституту як частини правоохоронної системи в демократичній пра­вовій державі.

Значна частина дисертаційних та інших досліджень щодо пере­гляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами в межах СНД представлена переважно російськими вченими. Значний внесок в удосконалення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами внесли науковці В. Б. Алексеев, В. Д. Арсеньєв, Г. 3. Анашкін, В. І. Банін, В.

І. Басков, М. К. Бєлобабченко, В. М. Блінов, М.О. Громов, В. В. Демідов, А. С. Кобліков, М. Г. Коршик, П. О. Луганська, І. Б. Михайловська, Я. О. Мотовіловкер, П. Ф. Пашкевіч, І. Д. Перлов, В. С. Поснік, Р. Д. Рахунов, А. Л. Рівлін, М. С. Строгович, Б. С. Тетерін, О. П. Тьомушкін та інші вчені-юристи.

Проте ці праці ґрунтуються на застарілих наукових позиціях і нормах або лише на законодавстві Російської Федерації.

Опрацюванням окремих науково-теоретичних та практичних проблем стосовно інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами займалися вітчизняні науковці Р. О. Куйбіда, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, Г. М. Омельяненко, В. О. Попелюшко, В. М. Тертишник, В. Д. Фінько, В. І. Шишкін та інші, у зв'язку з чим формува­лися різні погляди та судження.

Науковий доробок вітчизняних дослідників дозволив нам зорієн­туватися у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосуєть­ся тогочасних періодів розвитку кримінального судочинства нашої держави, в основу якого покладено застарілі теоретичні принципи вчень та законодавство, а також слідча, прокурорська й судова прак­тика. Тому вони не відповідають вимогам сьогодення і, на жаль, у цих наукових працях не знайшли комплексного відображення та розв'язання чимало питань, які, зокрема, стосуються самого процесу розслідування нововиявлених обставин вчинення злочину тощо.