ВИДІЛ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Виділом акціонерного товариства, згідно з ч. 1 ст. 86 нового За­кону, визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства; при цьому з акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Виділ має зворотній ефект, у порівнянні з приєднанням, і відрізняється частко­вим, а не універсальним правонаступництвом: якщо приєднання харак­теризується передачею існуючому акціонерному товариству всіх прав і обов'язків особи (осіб), що припиняється, то при виділі відбувається сингулярне (часткове) правонаступництво — передача частини прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, одному або кільком створюваним акціонерним товариствам. Хоч виділ і не є однією з форм припинення юридичної особи, проте, відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦКУ, до нього застосовуються за аналогією положення ч. 1, 2 і 4 ст. 105, а також ст.ст. 106 і 107 ЦКУ (зокрема, положення про не­обхідність повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення про виділ, положення про призначення комісії з виділу та встановлення порядку і строків проведення такої процедури, про необхідність публікації комісією з виділу повідомлення про виділ та про порядок і строки заявления кредиторами своїх вимог, про пред'явлення вимог кредиторів, про необхідність складення та належ­ного оформлення розподільного балансу, що містить положення про правонаступництво щодо частини прав та обов'язків товариства, з яко­го здійснюється виділ тощо). В принципі того самого ефекту, що й при виділі, який супроводжується придбанням акцій створюваного товари­ства товариством, з якого здійснюється виділ, можна досягти при ство­ренні шляхом заснування акціонерним товариством іншого акціонер­ного товариства, без необхідності дотримання в такому випадку спеціальних вимог Закону щодо процедури виділу.

Як і поділ, виділ може здійснюватися як на добровільній основі, так і примусово. Добровільний виділ акціонерного товариства відбу­вається на підставі рішення загальних зборів, до виключної компетенції яких Законом віднесене це питання (п. 21 ч. 2 ст. 33). Примусовий виділ може здійснюватися у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних державних органів (абз. 2 ч. 1 ст. 80). Незважаючи на те, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» перед­бачає лише примусовий поділ суб'єкта господарювання, вважається, що наведені положення цього Закону щодо примусового поділу також охоплюють і примусовий виділ, тому що за його допомогою також мож­на досягти мети розукрупнення акціонерного товариства, яке зловжи­ває своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

3. Процедура виділу акціонерних товариств здійснюється аналогіч­но порядку, визначеному ч. 6 ст. 83 Закону (ч. 6 ст. 86). Для здійснення виділу наглядова рада акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, відповідно до Закону, має винести па затвердження загальних зборів акціонерів наступні питання (ч. 2 ст. 86):

про виділ;

про порядок і умови виділу;

про створення нового товариства (товариств);

про конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюєть­ся виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюва­ного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання);

про затвердження розподільного балансу.

Рішення з кожного з перерахованих питань повинні прийняти за­гальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ (абз. 1 ч. З ст. 86).

Законом також передбачається (але, як і у випадку з поділом, не пов­торюється в спеціальній статті) вимога про складення та затвердження плану виділу, який розробляється наглядовою радою (ч. 1 ст. 81), пови­нен містити відомості, передбачені ч. 1 ст. 81, і має супроводжуватися поясненнями, підготовленими наглядовою радою для акціонерів з еко­номічним обґрунтуванням доцільності виділу та переліком методів для оцінки вартості майна та обчислення коефіцієнта конвертації акцій та інших цінних паперів (ч. 2 ст. 81). План виділу повинен виноситися на затвердження загальними зборами акціонерів за поданням наглядової ради (абз. 1 ч. 5 ст. 81). На наш погляд, загальні збори акціонерного то­вариства, з якого здійснюється виділ, мають окремо затверджувати як план виділу, так і порядок і умови виділу.

Прийняття рішень про затвердження статуту кожного створювано­го акціонерного товариства та про утворення його органів Закон відно­сить до компетенції загальних зборів акціонерів кожного такого това­риства (абз. 2 ч. З ст. 86). Вище ми критикували подібне положення ч. З ст. 85 щодо затвердження статуту та утворення органів товариства, яке створюється шляхом поділу, загальними зборами такого товариства; виходячи з тих самих міркувань, можна припустити, що і у цьому ви­падку формулювання абз. 2 ч. З ст. 85 варто сприймати як умовне і го­ворити про прийняття таких рішень зборами учасників кожного ство­рюваного акціонерного товариства, у яких будуть брати участь акціонери товариства, з якого здійснюється виділ, які отримують у ре­зультаті проведення конвертації акції новоствореного товариства. Па таких зборах кожний учасник отримує таку кількість голосів, що нада­ватимуться йому акціями акціонерного товариства, власником яких він стане в результаті виділу акціонерного товариства. Порядок прове­дення, голосування та прийняття рішень на таких зборах варто визна­чати в плані виділу. На наш погляд, також було б доцільно передбачи­ти віднесення цих питань до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, принаймні, у тому випадку, ко­ли відповідно до порядку та умов виділу єдиним акціонером створюва­ного шляхом виділу товариства стає товариство, з якого здійснюється виділ, що придбаває 100 % акцій нового товариства.

4. Виходячи з положень абз. 4 ч. 2 ст. 80, ч. 2 та 3 ст. 86 Закону, мож­на виділити наступні способи розміщення акцій акціонерних това­риств, що створюються шляхом виділу:

конвертація акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції цього товариства та акції товариства, що виділилося;

розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів това­риства, з якого здійснюється виділ;

придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ.

Конкретний спосіб розміщення акцій нового товариства, як прави­ло, залежить від способу формування його статутного капіталу та виз­начає склад акціонерів такого товариства. Статутний капітал товари­ства, що створюється шляхом виділу, може бути сформований як за рахунок зменшення статутного капіталу товариства, з якого здійснюється виділ, так і за рахунок інших коштів такого товариства (наприклад, його нерозподіленого прибутку). В першому випадку акціонери товариства, з якого здійснюється виділ, можуть ставати акціонерами нового товариства внаслідок конвертації акцій, що суп­роводжується зменшенням статутного капіталу товариства, яке прий­няло рішення про виділ, та внесенням відповідних змін до його стату­ту. В другому випадку, коли зменшення статутного капіталу такого то­вариства не відбувається, як правило, має місце розподіл акцій нового товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, або можливе придбання акцій створюваного товариства самим това­риством, з якого здійснюється виділ.

Досить неоднозначно в новому Законі врегульоване питання кон­вертації акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції товари­ства, яке виділяється. Раніше в пп. в) та д) п. 5.2 Положення про реор­ганізацію передбачалося проведення обміну акцій товариства, що реор­ганізовується, на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій товариств, що створюються шляхом виділу, з наступним обміном таким письмових зобов'язань на самі акції; при цьому в Поло­женні не говорилося, що мова йде про обмін лише частини акцій това­риства, з якого здійснюється виділ. Разом з тим, проведення конвер­тації всіх розміщених акцій товариства, з якого здійснюється виділ, виключно в акції товариства, яке виділяється, неможливо, тому що пер­ше товариство, яке не припиняється, залишиться без розміщених акцій.

В абз. 4 ч. 2 ст. 80 Закону сказано, що при виділі акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції цього акціонерно­го товариства й акціонерного товариства, що виділилося, та розміщуються між акціонерами товариства, з якого здійснюється виділ. За відсутності спеціальних вказівок можна дійти висновку, що тут мова також йде про всі акції та всіх акціонерів товариства, що прийняло рішення про виділ. Проте в ч. 2 та абз. 1 ч. З ст. 86 говорить­ся вже про конвертацію частини акцій товариства, з якого здій­снюється виділ, в акції тільки створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства това­риством, з якого здійснюється виділ). Результатом такої конвертації є зменшення кількості розміщених акцій товариства, з якого здій­снюється виділ, та відповідне зменшення розміру його статутного капіталу; при цьому акціонери, акції яких були конвертовані, стають акціонерами новоствореного товариства. У цьому зв'язку не може не виникнути питання про те, як визначається та частина акцій, що підлягає конвертації — як пропорційна частина всіх розміщених това­риством акцій, або ж як визначена кількість акцій, що перебуває у во­лодінні певної категорії акціонерів; останній варіант, очевидно, може бути пов'язаний з порушенням інтересів акціонерів і не забезпечує дотримання умови абз. 1 ч. 4 ст. 86 щодо збереження співвідношення між акціонерами у статутному капіталі.

При конвертації визначеної частини акцій, що належать всім акціонерам, порядок розміщення акцій можна проілюструвати нас­тупним прикладом. Припустимо, що рішення про виділ прийнято акціонерним товариством, статутний капітал якого поділений на 120 акцій, якими в рівних частках володіють чотири акціонери; в резуль­таті конвертації половини всіх розміщених акцій такого товариства в акції товариства, яке виділяється, у першому товаристві зменшений статутний капітал буде поділений на 60 акцій такої самої номінальної вартості, які також у рівних частках будуть розподілені між вказани­ми акціонерами, і статутний капітал товариства, що виділилося, буде поділений на 60 акцій відповідної номінальної вартості, власниками яких будуть акціонери першого товариства із збереженням співвідно­шення обсягів володіння акціями.

При другому варіанті конвертації, що передбачений абз. 4 ч. 2 ст. 80, акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції но­вої емісії цього ж товариства меншої номінальної вартості та акції ство­рюваного товариства (товариств); ири цьому процес конвертації пови­нен охоплювати всі розміщені таким товариством акції, в результаті чо­го всі акціонери товариства, з якого здійснюється виділ, крім тих, що голосувати проти рішення про виділ та скористалися правом вимоги обов'язкового викупу, стають одночасно й акціонерами товариства, яке виділилося, і товариства, з якого здійснено виділ. Тут також відбуваєть­ся зменшення статутного капіталу товариства, яке прийняло рішення про виділ, ате, на відміну від попереднього варіанта проведення конвер­тації, не за рахунок зменшення загальної кількості розміщених акцій, а за рахунок зменшення їх номінальної вартості. Повертаючись до нашо­го прикладу, можна вказати, що в результаті проведення другого варіан­та конвертації статутний капітал товариства, з якого відбувся виділ, бу­де поділений на 120 акцій зменшеної номінальної вартості і статутний капітал нового товариства буде поділений на 120 акцій такої самої номінальної вартості, при цьому зберігатиметься співвідношення обсягів володіння акціями, що було між акціонерами товариства, з яко­го відбувся виділ. Конкретні умови та порядок конвертації повинні формулюватися в плані виділу (порядку та умовах виділу).

Як альтернативу здійсненню конвертації Закон називає розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ (ч. 2 та абз. 1 ч. З ст. 86), у результаті чого вони, та­кож залишаючись акціонерами цього товариства, стають одночасно і акціонерами товариства, яке виділилося. На відміну від попереднього способу розміщення, товариство, з якого здійснюється виділ, не змен­шує свій статутний капітал шляхом зменшення загальної кількості акцій чи їх номінальної вартості, тут не відбувається випуску акцій з обміном акцій старої номінальної вартості на акції нової номінальної вартості, й акціонери залишаються власниками акцій існуючої номінальної вартості в існуючій кількості, додатково отримуючи акції нового товариства. Оскільки в цьому випадку має місце приріст у формі акцій нового товариства, обумовлений фактом володіння акціями товариства, з якого відбувається виділ, по суті, такий роз­поділ являє собою своєрідний спосіб виплати дивідендів акціонерам.

У будь-якому випадку, коли акціонерами товариства, яке створене шляхом виділу, стають акціонери товариства, з якого здійснено виділ, розміщення акцій першого товариства має здійснюватися із збережен­ням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ (абз. 1 ч. 4 ст. 86). У випадку про­ведення конвертації акцій план виділу повинен містити коефіцієнт конвертації для визначення кількості нових акцій товариства, з яко­го здійснюється відділ, та кількості акцій товариства, що створюється шляхом виділу, які отримає власник акцій товариства, що прийняло рішення про виділ; під час розподілу акцій у плані виділу доцільно визначити коефіцієнт розподілу, що вказує, на яку кількість акцій товариства, з якого відбувається виділ, розподіляється одна акція створюваного товариства.

Іншою альтернативою конвертації акцій є придбання акцій ство­рюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ. В цьому випадку акціонерне товариство, що прийняло рішення про виділ, стає єдиним акціонером товариства, що створюється шляхом виділу, з усіма правовими наслідками існування такого акціонерного товариства з єдиним акціонером, встановленими Законом. Результату, аналогічного такому виділу, можна досягти при створенні шляхом зас­нування акціонерного товариства, єдиним засновником якого виступа­тиме це товариство. Оскільки при такому варіанті розміщення акцій нового товариства ризик порушення інтересів акціонерів мінімальний, то, на наш погляд, вирішення питань, пов'язаних з таким виділом, мож­на було б віднести цілком до компетенції наглядової ради товариства.

5. Оскільки, як зазначалося вище, виділ, як і поділ, можуть вико­ристовуватися товариствами для уникнення виконання зобов'язань перед кредиторами, Закон містить спеціальну норму, спрямовану на захист кредиторів при виділі акціонерних товариств. Частина 5 ст. 85 передбачає, що акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, не­се субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. У свою чергу, товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо ж товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно не­суть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товари­ством, з якого здійснено виділ. На наш погляд, законодавцю варто бу­ло б окремо вказати на непоширення цього принципу субсидіарної відповідальності на випадок, коли товариство, з якого було здійснено виділ, стає акціонером товариства, що виділилося, тому що в іншому випадку порушується один з основних принципів акціонерного права, відповідно до якого ні акціонерне товариство не відповідає за зо­бов'язаннями акціонерів, ні акціонери не відповідають за зобов'язан­нями товариства.

6. Особливості проведення державної реєстрації акціонерного то­вариства, створюваного шляхом виділу, встановлюються ст. 32 Зако­ну України «Про державну реєстрацію юридичних осіб...». Виділ вва­жається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, ут­ворених у результаті виділу (ч. 6 ст. 32 зазначеного Закону).