ПРИЄДНАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Приєднання, поряд зі злиттям, виступає одним із способів ук­рупнення акціонерних товариств. Абзац 1 ч. 1 ст. 84 визначає приєднання акціонерного товариства як припинення товариства (кількох товариств) з передачею ним (ними) згідно з передавальним актом усіх його (їх) прав та обов'язків іншому акціонерному товари­ству — правонаступнику. Акціонерне товариство може приєднатися лише до іншого акціонерного товариства (абз. 2 ч. 1 ст. 84). Така фор­ма припинення, на відміну від злиття, поділу, виділу, перетворення, не призводить до створення нового акціонерного товариства, а лише пов'язана з припиненням одного або кількох акціонерних товариств, що супроводжується передачею всіх прав та обов'язків такого товари­ства (товариств) існуючому акціонерному товариству, що стає його (їх) правонаступником.

Наглядовою радою кожного акціонерного товариства, що бере участь у приєднанні (в абз. 1 ч. 2 ст. 84 законодавець помилково гово­рить лише про «товариство, що приєднується», хоча рішення за наве­деними питаннями мають прийматися і товариством, до якого здійснюється приєднання), виносяться на затвердження загальними зборами питання про приєднання і про затвердження договору про приєднання (абз. 1 ч. 2 ст. 84). Крім того, наглядова рада акціонерно­го товариства, що приєднується, також виносить на розгляд загальних зборів акціонерів питання про затвердження передавального акта (абз. 2 ч. 2 ст. 84). Таким чином, до основних рішень, які повинні бу­ти прийняті загальними зборами акціонерів товариства, до якого здійснюється приєднання, належать:

рішення про приєднання акціонерного товариства;

рішення про затвердження договору про приєднання.

Загальні збори акціонерів кожного товариства, що приєднується,

мають прийняти:

рішення про припинення шляхом приєднання;

рішення про затвердження договору про приєднання;

рішення про затвердження передавального акта.

Оскільки, згідно з ч. 6 ст. 84, процедура приєднання акціонерних то­вариств здійснюється аналогічно порядку, визначеному ч. 6 ст. 83 цього Закону, то питання про приєднання має включатися до порядку денно­го перших загальних зборів, а питання про затвердження договору про приєднання та передавального акта — до порядку денного других за­гальних зборів акціонерних товариств, що беруть участь у приєднанні.

Водночас у ч. 4 ст. 84 Закону сформульовано виняток із загально­го правила про виключну компетенцію загальних зборів щодо прий­няття зазначених рішень. У цій нормі говориться, що якщо акціонер­ному товариству, до якого здійснюється приєднання, належить більш як 90 відсотків простих акцій товариства, що приєднується, і приєднання не спричиняє необхідності внесення змін до статуту това­риства, до якого здійснюється приєднання, пов'язаних зі змінами прав його акціонерів, від імені товариства, до якого здійснюється приєднання, рішення про приєднання, затвердження передавального акта та умов договору про приєднання може прийматися наглядовою радою такого товариства. У такому разі підготовка пояснень до умов договору про приєднання та отримання висновку незалежного екс­перта стосовно договору не вимагаються. Спеціально для цього ви­падку п. 21 ч. 2 ст. 33 Закону передбачив відповідний виняток з вик­лючної компетенції загальних зборів акціонерів. До такого приєднан­ня (а точніше — до договору про приєднання), відповідно до п. З ч. З ст. 71, не застосовуються положення ст. 71 щодо порядку розкриття інформації та прийняття рішення про вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість.

Цей підхід, варто зауважити, загалом відповідає ст. 27 Третьої Ди­рективи Ради ЄС, де зазначено, що у разі злиття[22], коли одне чи більше товариств набуваються іншим товариством, яке володіє 90 % чи біль­ше акцій у кожному з таких товариств, володіння якими надає право голосу на загальних зборах, держави-члени можуть не вимагати ухва­лення рішення про злиття загальними зборами товариства, що прово­дить придбання. Однак така можливість Директивою пов'язується із обов'язковим забезпеченням товариством, що здійснює набуття, на­лежного оприлюднення умов такого приєднання не пізніше ніж за місяць до дати проведення загальних зборів товариства, що набувається, які ухвалюють проект умов злиття, забезпеченням акціонерам това­риства, що проводить придбання, права перевіряти документи, які ма­ють надаватися для ознайомлення до проведення загальних зборів, а також забезпеченням акціонерам, що володіють мінімальної часткою підписного капіталу, права вимагати скликання загальних зборів това­риства, що проводить придбання, для ухвалення рішення про злиття. Вітчизняний Закон подібних обмежень не передбачає.

Не можна не звернути увагу на очевидну неузгодженість у тексті коментованої статті: ч. 4 ст. 84 говорить про затвердження наглядовою радою товариства, до якого здійснюється приєднання, передаваль­ного акта, хоча цей документ, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 84 і його сутністю як документа, що свідчить про передачу прав та обов'язків від товариства-правопопередннка до товариства-правонаступника, підлягає зат­вердженню компетентним органом виключно товариства, що приєднується.

Як і у випадку зі злиттям, Закон вимагає проведення спільних загальних зборів[23], до компетенції яких віднесене ухвалення рішення про внесення змін до статуту, а також, у разі потреби, з інших питань (ч. З ст. 84); раніше рішення про затвердження змін до статуту, а також вирішення інших питань, пов'язаних з реорганізацією, якщо це було передбачено договором про приєднання, пп. д) п. 3.2 Положення про реорганізацію відносилися безпосередньо до компетенції загальних зборів товариства, до якого відбувається приєднання. Зазначені зміни у статуті насамперед пов'язані зі збільшенням розміру статутного капіталу товариства, до якого відбувається приєднання, і кількості йо­го розміщених акцій.

Процедура приєднання може бути поєднана з необхідністю по­переднього отримання дозволу АМКУ на концентрацію.