ЗЛИТТЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Однією з форм припинення акціонерних товариств є злиття, під яким абз. 1 ч. 1 ст. 83 Закону розуміє виникнення нового акціонер­ного товариства-правонаступника з передачею йому згідно з переда­вальними актами всіх прав та обов'язків двох або більше акціонерних товариств одночасно з їх припиненням. Таким чином, при злитті відбувається універсальне правонаступництво, в результаті якого єдиним правонаступником акціонерних товариств, що припинилися, стає одне нове товариство. Загальне положення про універсальне пра­вонаступництво у випадку злиття закріплюється в ч. 5 ст. 83, де зазна­чено, що при злитті товариств усі права та обов'язки кожного з них пе­реходять до товариства-правонаступника відповідно до передаваль­ного акта, який, виходячи з буквального тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 83, має складатися та затверджуватися кожним товариством, що бере участь у злитті, окремо. Учасником (учасниками) злиття з акціонер­ним товариством може бути тільки інше акціонерне товариство (това­риства) (абз. 2 ч. 1 ст. 83); разом з тим, акціонерне товариство може бути створене шляхом злиття інших підприємницьких товариств, державних, комунальних та інших підприємств у акціонерне товари­ство (абз. 1 ч. З ст. 3).

Здійснення припинення акціонерного товариства шляхом злит­тя вимагає дотримання спеціальної процедури, послідовність дій у рамках якої представлена в ч. 6 ст. 83 Закону. Порівнюючи її з норма­ми п. 2.2 Положення про реорганізацію, де міститься послідовність дій, до яких вдаються товариства під час емісії акцій при реорганізації шляхом злиття, варто зазначити, що істотно змінилася не тільки послідовність таких дій, але і їх зміст, і компетенція органів акціонер­них товариств, і сам механізм створення нового акціонерного товари­ства в результаті злиття. На жаль, ми змушені констатувати недос­татній ступінь опрацювання зазначених положень нового Закону та невисокий рівень законодавчої техніки під час їх формулювання.

Як і раніше, базовими рішеннями, прийняття яких необхідне в рамках процедури злиття, є рішення про припинення товариства шля­хом злиття, про затвердження договору про злиття, статуту товарист­ва, створюваного в результаті злиття, про затвердження передаваль­ного акта. Наглядова рада кожного з акціонерних товариств, що бе­руть участь у злитті, виносить ці питання на затвердження загальних зборів кожного такого товариства (ч. 2 ст. 83); законодавець не перед­бачає можливості інших осіб, що в цілому уповноважені Законом на внесення пропозицій до порядку денного загальних зборів, вносити пи­тання, передбачені ч. 2 ст. 83. До ключових моментів процедури злиття, як і раніше, належить обмін акцій товариства, що припиняється, на акції товариства, створюваного в результаті злиття (п. 12 ч. 6 ст. 83). Розбіжності між новим і попереднім порядками проведення злиття акціонерних товариств можуть бути зведені до наступних моментів.

По-перше, змінилася послідовність прийняття рішень загаль­ними зборами акціонерів з питань, пов'язаних зі злиттям. Так, раніше пп. а) п. 2.2 Положення про реорганізацію відносив до компе­тенції вищого органу кожного товариства прийняття рішення про ре­організацію у формі злиття, про погодження проекту договору про злиття, про затвердження передавального акта (балансу), а також прийняття рішення про емісію акцій товариства, що створюється шляхом злиття. Новий Закон пропонує проводити двоє загальних зборів акціонерів, у компетенцію яких входить вирішення основних питань припинення шляхом злиття.

Спектр питань, що включаються до порядку денного перших за­гальних зборів, обмежується лише прийняттям таких рішень (п. 1 ч. 6 ст. 83):

про припинення товариства шляхом злиття;

про створення комісії з припинення товариства;

про обрання персонального складу комісії з припинення товариства.

Прийняття загальними зборами рішення про припинення товари­ства шляхом злиття надає можливість акціонерам — власникам прос­тих акцій, які зареєструвалися для участі в загальних зборах і голосу­вали проти прийняття такого рішення, вимагати обов'язкового вику­пу належних їм голосуючих акцій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 68 у порядку, передбаченому ст. 69 Закону (п. З ч. 6 ст. 83 містить помилкові поси­лання на ст.ст. 66-67, що регулюють порядок і обмеження на викуп то­вариством розміщених ним цінних паперів за власною ініціативою). Слід зазначити, що рішення про припинення товариства шляхом злит­тя є єдиним рішенням загальних зборів у рамках процедури злиття, що є підставою для виникнення права акціонера, який голосував проти його прийняття, вимагати обов'язкового викупу своїх акцій товарист­вом. На практиці можлива ситуація, коли акціонер у принципі згоден зі здійсненням припинення товариства шляхом злиття, але не згодний, скажімо, з умовами конвертації акцій, положеннями договору про злиття або зі змістом передавального акта. Однак його голосування проти затвердження договору про злиття або передавального акта на наступних загальних зборах вже не забезпечить йому права вимагати обов'язкового викупу належних йому голосуючих акцій товариством.

Прийняття рішення про припинення шляхом злиття загальними зборами останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, також обумовлює виникнення зобов'язань товариства щодо повідомлення кредиторів і права незабезпечених кредиторів на звер­нення до товариства з вимогою про здійснення дій, зазначених у абз. 1 ч. 2 ст. 82 (п. 2 ч. 6 ст. 83 Закону містить помилкове відсилання до ст. 89, що регулює розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між кредиторами та акціонерами). Після задоволення заявлених вимог кредиторів комісія з припинення акціонерного това­риства складає передавальний акт (п. 4 ч. 6 ст. 83), що підлягає схва­ленню наглядовою радою (п. 5 ч. 6 ст. 83) і затвердженню загальними зборами (п. 7 ч. 6 ст. 83). Обов'язкових положень, які повинні бути відображені в передавальному акті, Закон не містить.

Нарешті, завершальним етапом перед проведенням других загаль­них зборів є прийняття наглядовою радою кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, попередніх рішень з питань, які загалом належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів (п. 5 ч. 6 с г. 83), а саме:

про затвердження проекту статуту акціонерного товариства, створюваного в результаті злиття;

про затвердження проекту договору про злиття акціонерних то­вариств;

про затвердження пояснень до умов договору про злиття;

про схвалення передавального акта;

про затвердження умов конвертації акцій товариства, що припи­няється, в акції товариства, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств.

Оскільки порядок і коефіцієнти конвертації акцій та інших цінних паперів повинні обов'язково фігурувати в договорі про злиття (п. 2 ч. 1 ст. 81), не зовсім зрозуміло, навіщо законодавець окремо до компе­тенції наглядової ради відніс затвердження умов конвертації акцій. На наш погляд, якщо і варто спеціально включати подібне питання до порядку денного, то не наглядової ради, а загальних зборів, тому що таке питання прямо стосується прав акціонерів, які можуть бути ущемлені несправедливими умовами конвертації акцій.

У випадку, передбаченому ч. З ст. 81, наглядова рада також повин­на отримати висновок незалежного експерта (аудитора, оцінювача) щодо умов договору про злиття. Якщо у злитті беруть участь два або більше акціонерних товариств з кількістю акціонерів — власників простих акцій більше 100 осіб, висновок незалежного експерта, оче­видно, має отримуватися наглядовою радою кожного такого товариства.

На других загальних зборах приймаються рішення з питань, що без­посередньо стосуються проведення процедури злиття (п. 7 ч. 6 ст. 83):

про затвердження передавального акта;

про затвердження договору про злиття акціонерних товариств;

про затвердження статуту акціонерного товариства, створюва­ного шляхом злиття;

-- про обрання уповноважених осіб товариства на здійснення подаль­ших дій щодо припинення акціонерного товариства шляхом злиття.

Як бачимо, істотно змінився обсяг компетенції загальних зборів акціонерів товариства, що припиняється, у рамках процедури злиття за новим Законом. Якщо раніше, згідно з пп. д) п. 2.2 Положен­ня про реорганізацію, всі питання, пов'язані зі створенням шляхом злиття нового товариства, належали до компетенції його установчих зборів (зокрема, прийняття рішення про створення товариства, про затвердження статуту, про обрання органів управління, а також вирішення інших питань, пов'язаних з реорганізацією, якщо це було передбачено договором про злиття), то новий Закон взагалі не перед­бачає проведення установчих зборів створюваного акціонерного товариства, крім випадків його створення шляхом заснування! Пов­новаження, якими ч. 2 ст. 10 наділяє установчі збори, при створенні акціонерного товариства шляхом злиття розподіляються таким чином:

прийняття рішень про затвердження статуту нового акціонерно­го товариства та про призначення осіб, уповноважених на здійснення подальших дій (у Законі зазначено, що це дії щодо припинення това­риства шляхом злиття, але насправді, як випливає з подальших поло­жень ч. 6 ст. 83, вони спрямовані саме на створення нового акціонер­ного товариства), віднесено до компетенції загальних зборів кожно­го товариства, що припиняється (п. 7 ч. 6 ст. 83);

прийняття рішення про утворення органів акціонерного товариства-правонаступника здійснюється на «спільних загальних зборах» акціонерів товариств, що беруть участь у злитті (ч. З ст. 83);

затвердження результатів розміщення (обміну) акцій відбу­вається уповноваженими особами акціонерних товариств, що бе­руть участь у злитті (п. 13 ч. 6 ст. 83).

Про прийняття рішення про створення нового акціонерного това­риства законодавець взагалі не згадує, хоча це питання, як і затвер­дження статуту нового товариства, логічно було б віднести до компе­тенції спільних загальних зборів. Стосовно ж прийняття загальними зборами товариства, що припиняється, рішення про затвердження статуту створюваного товариства неминуче постає питання про те, яка кількість голосів необхідна для того, щоб це рішення вважалося прийнятим. Чи можна поширити на такий випадок затвердження ста­туту нового товариства в порядку аналогії закону дію ч. З ст. 10, згідно з якою рішення з такого питання на установчих зборах вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі засновники акціонерно­го товариства? Чи загальні збори мають затверджувати статут нового товариства більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості, так само як і приймати рішення з питання внесення змін до власного статуту (ч. 5 ст. 42)? Якщо відповісти ствердно на перше питання, ми будемо змушені дійти висновку, що якщо хоча б один акціонер хоча б одного акціонерного товариства, що беруть участь у злитті, проголосує проти такого рішення або навіть утримається, ста­тут нового товариства затверджений не буде і відповідно не буде за­вершена процедура злиття акціонерних товариств. На наш погляд, че­рез відсутність окремих приписів з цього питання у Законі немає підстав для застосовування спеціальної норми ч. З ст. 10, що стосуєть­ся виключно порядку прийняття рішень на установчих зборах під час створення акціонерного товариства шляхом заснування, до прийнят­тя рішень з подібних питань на загальних зборах при проведенні злит­тя. В цьому випадку мають застосовуватися загальні норми ст. 42 За­кону щодо порядку прийняття рішень загальними зборами, зокрема ч. З ст. 42, у якій зазначено, що рішення загальних зборів приймаєть­ся простою більшістю голосів акціонерів, крім випадків, коли цим За­коном не встановлено інше.

3. Про «спільні загальні збори» Закон згадує двічі: у ч. З ст. 83, яка відносить до його компетенції питання утворення органів товариства — правонаступника акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, і в ч. З ст. 84, де говориться про прийняття на спільних загальних зборах рі­шення про внесення змін до статуту акціонерного товариства, до якого відбувається приєднання, а також з інших питань, у разі потреби. Таким чином, під час проведення різних процедур припинення акціонерних товариств обсяги компетенції цього органу є принципово різними — у випадку злиття спільні загальні збори вправі вирішувати лише одне питання — про утворення органів нового товариства, а у випадку приєднання їх компетенція стає практично необмеженою — законода­вець навіть не говорить про те, що ці «інші питання» мають бути пов'язані із проведенням припинення шляхом приєднання. На наш погляд, більш доцільною була б однакова і водночас більш деталізова­на регламентація статусу та компетенції цього специфічного органу.

По суті, спільні загальні збори є органом, що наділяється Законом спеціальною компетенцією і складається з акціонерів всіх товариств, що беруть участь у злитті (приєднанні), крім тих, акції яких були ви­куплені такими товариствами; умовно можна сказати, що це «прооб­раз» загальних зборів акціонерного товариства, яке створюється шля­хом злиття або до якого здійснюється приєднання, після завершення відповідних процедур. Надзвичайна обмеженість сфери дії норм, де міститься згадка про цей орган, породжує цілий ряд питань практич­ного характеру, які неминуче виникають під час проходження такого етапу процедури припинення акціонерного товариства шляхом злит­тя. Зокрема, Законом не визначено:

у який строк після проведення загальних зборів акціонерів това­риств, що припиняються, мають проводитися спільні загальні збори? Незважаючи на те, що в ч. 6 ст. 83 Закону, яка встановлює послідовність дій при злитті, цей етап окремо не згадується, очевидно, що такі збори мають проводитися після других загальних зборів останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, оскільки на них зат­верджується, зокрема, договір про злиття, що встановлює порядок го­лосування на спільних загальних зборах (ч. З ст. 83), але до проведення обміну акцій товариств, що припиняються в результаті злиття, на акції створюваного товариства;

який порядок скликання та проведення спільних загальних зборів; зокрема, необхідно визначити, який орган і якого саме товари­ства уповноважений здійснити скликання спільних загальних зборів, хто і яким чином визначає дату складення переліку акціонерів, які ма­ють право брати участь у таких зборах, яким чином погоджується по­рядок денний, хто і в які строки здійснює надіслання письмових повідомлень про проведення спільних загальних зборів і їх порядок денний, який орган розглядає пропозиції акціонерів з питань порядку денного та приймає рішення про їх включення до порядку денного, яким чином визначається кількість голосів, які акціонер має на спіль­них загальних зборах, яким чином забезпечується право акціонерів на ознайомлення з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, хто призначає членів реєстраційної комісії і яким чином обираються члени лічильної комісії, хто головує на спіль­них загальних зборах? З огляду на той факт, що в спільних загальних зборах повинні браги участь акціонери щонайменше двох товариств, до всіх наведених питань не можна за аналогією повністю застосувати норми Розділу VII цього Закону;

— який порядок прийняття рішень на спільних загальних зборах; зокрема, чи можливе проведення кумулятивного голосування при об­ранні органів товариства, створюваного в результаті злиття, і яка кількість голосів необхідна для прийняття рішень?

З усіх сформульованих питань Закон окремо згадує лише про вре­гулювання порядку голосування на спільних загальних зборах. І у ви­падку злиття, і у випадку приєднання визначення порядку голосуван­ня на спільних загальних зборах належить до сфери регулювання до­говором про злиття (приєднання), з тією лише різницею, що в ч. З ст. 84 законодавець вживає імперативне формулювання («порядок голосу­вання на спільних загальних зборах акціонерів визначається догово­ром про приєднання»), а аналогічне за змістом положення ч. З ст. 83 є більш диспозитивним («порядок голосування на спільних загальних зборах акціонерів може бути визначений договором про злиття то­вариств»), Очевидно, що за відсутності в договорі злиття такої умови застосовується загальний порядок голосування, встановлений ч. 1 ст. 42 Закону. Разом з тим, у випадку проведення приєднання може виник­нути питання про наслідки відсутності в договорі про приєднання по­ложення, що визначає порядок голосування на спільних загальних зборах: чи може такий договір бути визнаний недійсним на підставі відсутності в ньому умови, передбаченої імперативною нормою Зако­ну, або ж, як і у випадку зі злиттям, відсутність спеціального до­говірного врегулювання порядку голосування означає лише застосу­вання загальної норми ч. 1 ст. 42 Закону? На наш погляд, розбіжності в зазначених формулюваннях свідчать швидше про законодавчу нед­балість, аніж про намір принципово по-різному врегулювати це пи­тання. Знов-таки, у цьому аспекті було б доцільно забезпечити одна­ковість законодавчих формулювань.

На наш погляд, в умовах існуючої законодавчої прогалини сторо­нам договору про злиття варто максимально повно врегулювати в та­кому договорі процедурні аспекти скликання та проведення спільних загальних зборів. Так, органом (органами), уповноваженим вчиняти дії щодо скликання та підготовки спільних загальних зборів, може бу­ти визначена як наглядова рада одного з товариств, що беруть участь у злитті (у випадку приєднання ці повноваження швидше за все бу­дуть покладатися на наглядову раду товариства, до якого відбуваєть­ся приєднання), так і наглядова рада кожного із товариств, що беруть участь у злитті (якщо в акціонерному товаристві наглядова рада не створювалася, повноваження з підготовки та проведення (участі в підготовці та проведенні) спільних загальних зборів, відповідно, бу­дуть покладатися на виконавчий орган такого товариства). Визначен­ня дати проведення спільних загальних зборів може як безпосередньо здійснюватися у договорі про злиття, так і покладатися на зазначений уповноважений орган. У текст договору про злиття також рекомен­дується включити формулювання порядку денного спільних загаль­них зборів, попередньо затвердженого зазначеними органами, або по­рядок його узгодження до формального затвердження. Водночас роз­силання письмових повідомлень акціонерам і порядку денного спільних загальних зборів слід покласти на наглядові ради відпо­відних акціонерних товариств (при цьому текст повідомлення про проведення спільних загальних зборів також слід включити до дого­вору про злиття). Перелік акціонерів, що мають право на участь у спільних загальних зборах, повинен включати всіх акціонерів това­риств, що припиняються, які після завершення процедури припинен­ня шляхом злиття стануть акціонерами створюваного акціонерного товариства; склад акціонерів такого товариства фактично стає відо­мим після завершення процедури обов'язкового викупу акцій акціонерів, які мають таке право і подали відповідні заяви своїм това­риствам. Дату складення такого переліку варто визначати в договорі про злиття, якщо рішення про скликання приймається наглядовими радами всіх товариств, що беруть участь у злитті; ири цьому необхідно дотримувати часових обмежень, встановлених абз. 1 ч. 1 ст. 35.

Кворум спільних загальних зборів буде дотриманий за умови реєстрації для участі в них акціонерів, які внесені в зазначений пе­релік акціонерів і які сукупно є власниками не менш як 60 % голосу­ючих акцій. Уявляється доцільним також передбачити, що пропозиції з питань порядку денного спільних загальних зборів повинні розгля­датися наглядовими радами відповідних товариств, які і приймають рішення щодо включення таких пропозицій до порядку денного; в цьо­му випадку діятимуть ті ж правила щодо включення пропозицій акціонерів до порядку денного, які передбачені ст. 38 Закону. Питан­ня організаційного забезпечення проведення спільних загальних зборів (порядок призначення реєстраційної комісії, обрання лічиль­ної комісії, призначення (обрання) голови та секретаря зборів) реко­мендується також визначати договірним шляхом.

Кількість голосів, які має акціонер, що бере участь у спільних за­гальних зборах, буде дорівнювати кількості голосуючих акцій, що підлягають розміщенню такому акціонеру товариства, що припи­няється, відповідно до визначеного в договорі про злиття коефіцієнту конвертації. Це правило випливає, зокрема, із загального принципу, який знайшов відображення в ч. 5 ст. 80 Закону, де сказано, що на збо- pax учасників підприємницького товариства-правонаступника кож­ний учасник отримує кількість голосів, що надаватимуться йому акціями (частками, паями) підприємницького товариства-правонас­тупника, власником яких він може стати внаслідок злиття, приєднан­ня, поділу, виділу або перетворення акціонерного товариства. Визна­чаючи в договорі про злиття порядок голосування на спільних загаль­них зборах, його сторони можуть передбачити обрання органів нового акціонерного товариства методом кумулятивного голосування; у цьо­му випадку кількість голосів акціонерів, розрахована зазначеним спо­собом, має бути помножена на кількість членів органу, що обирається. Нарешті, в договорі про злиття також доцільно передбачити мож­ливість і строки проведення повторних спільних загальних зборів акціонерів, у випадку, якщо перші такі збори за певних причин не відбулися (наприклад, через відсутність кворуму). Як бачимо, чим де­тальніше процедура скликання та проведення спільних загальних зборів буде прописана в тексті договору про злиття, тим менше питань і суперечок виникне в майбутньому під час організації їх проведення.

4. Наступним етапом процедури злиття є реєстрація випуску акцій створюваного акціонерного товариства. Закон у п. 8 ч. 6 ст. 83

покладає обов'язок з подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до ДКЦГІФР на уповноважених осіб акціо­нерних товариств, що беруть участь у злитті, обрання яких має відбу­ватися на других загальних зборах. Як не дивно, але про прийняття рішення щодо розміщення (випуску, емісії) акцій нового товариства в Законі не говориться зовсім (на відміну від пп. а) п. 2.2 Положення про реорганізацію, який відносить прийняття рішення про емісію акцій товариства, що створюється шляхом злиття, до компетенції ви­щого органу кожного товариства, що бере участь у злитті). Це питан­ня, очевидно, має прояснитися в новому підзаконному акті ДКЦПФР про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств.

Після подання зазначених документів відбуваються звичайні для здійснення нової емісії акцій події: реєстрація ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів, укладення з обраним депозитарієм договору про обслугову­вання емісії акцій (п.п. 9-11 ч. 6 ст. 83). Наступним етапом є «обмін акцій товариства, створюваного в результаті злиття, на акції това­риств, що припиняються» (п. 12 ч. 6 ст. 83) (з погляду законодавчої техніки цей пункт варто було б сформулювати як «обмін акцій товариств, що припиняються, на акції товариства, створюваного в резуль­таті злиття»). Це положення також є новелою коментованого Закону, оскільки раніше Положення про реорганізацію передбачало процес обміну акцій товариств, що припиняються, на акції нового товариства в два етагш: на першому етапі здійснювався обмін акцій товариств, що реорганізуються, на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій товариства, що створюється шляхом злиття (пп. ґ) п. 2.2 Положення про реорганізацію), після чого до ДКЦПФР необхідно бу­ло подавати звіт про наслідки обміну акцій на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій створюваного відкритого акціонерного товариства (пп. е). 2.2 Положення про реорганізацію), а на другому етапі, після реєстрації в ДКЦПФР випуску акцій, відбу­вався обмін письмових зобов'язань на акції товариства, створеного шляхом злиття. За новим Законом порядок проведення такого обміну акцій значно спростився.

Після завершення обміну акцій уповноважені особи акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, затверджують результати розміщення (обміну) акцій (п. 13 ч. 6 ст. 83) (раніше вимога такого зат­вердження в законодавстві не містилася). Звіт про результати розміщення (обміну) акцій товариства, що створюється в результаті злиття, подається до ДКЦПФР на реєстрацію (п. 15 ч. 6 ст. 83), після чого відбувається реєстрація ДКЦПФР звіту про результати розміщення (обміну) акцій та скасування реєстрації випуску акцій то­вариств, що припинилися (п. 16 ч. 6 ст. 83). На завершальному етапі злиття також відбувається державна реєстрація статуту акціонерного товариства, створюваного в результаті злиття, в органах державної реєстрації (п. 14 ч. 6 ст. 83), державна реєстрація припинення акціонер­них товариств, що припинилися шляхом злиття (п. 17 ч. 6 ст. 83), і ви­дача ДКЦПФР свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій то­вариства, створеного в результаті злиття (п. 18 ч. 6 ст. 83).

Датою державної реєстрації припинення юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення дер­жавної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, що відбувається після подачі головою комісії з припинення або упов­новаженою ним особою до органу, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, документів, передбаче­них ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб...»; подання таких документів може відбутися не раніше, ніж че­рез два місяці з дати публікації повідомлення в спеціалізованому дру­кованому засобі масової інформації (ч. 1 ст. 37 зазначеного Закону).

5. Як вже було зазначено вище, за певних обставин здійснення злиття та приєднання, що визнаються концентрацією (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), пов'язане з необхідністю попереднього отримання дозволу на здійснення таких дій від АМКУ або адміністративної колегії АМКУ. На підставі ч. 1 с г. 24 зазначеного Закону проведення злиття буде вимагати такого дозволу, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за ос­танній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, і при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) ре­алізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учас­ників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує су­му, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національно­го банку України, і вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України. Також отримання дозволу на концентрацію є не­обхідним незалежно від сукупної вартості активів або сукупного обся­гу реалізації товарів учасників концентрації, якщо частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, переви­щує 35 відсотків, і концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару. Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», до надання такого дозволу учасники кон­центрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану. Відповідно до п. 6.2 Положення про порядок подання заяв до АМКУ про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого роз­порядженням АМКУ від 19 лютого 2002 р. № 33-р, порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції шляхом здійснення концентрації без відповідного дозволу при злитті суб'єктів господа­рювання вважається вчиненим з моменту державної реєстрації суб'єкта господарювання, що виник у результаті злиття.