ПРИДБАННЯ ЗНАЧНОГО ПАКЕТА АКЦІЙ

1. Під значним пакетом акцій Закон розуміє пакет із 10 і більше відсотків простих акцій товариства (п. 5 ч. 1 ст. 2, абз. 1 ч. 1 ст. 64). Во­лодіння подібним пакетом акцій, хоч і не дає можливості безпосе­редньо впливати на прийняття рішень у товаристві (блокувати прий­няття рішень, які в силу закону або статуту повинні прийматися кваліфікованою більшістю голосів), проте воно пов'язане з певними перевагами щодо участі в управлінні акціонерним товариством, що передбачаються Законом для акціонерів, які володіють 10 і більше відсотками простих акцій. До таких переваг належать наступні:

акціонери (акціонер), які на дату складення переліку акціонерів, які мають право участі у загальних зборах акціонерного товариства, су­купно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій, можуть приз­начати своїх представників для нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків (абз. 1 ч. 4 с г. 40);

акціонери (акціонер), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства, можуть вимагати скликання позачергових загальних зборів акціонерів (п. 4 ч. 1 ст. 47), а у випадку неприйняття наглядовою радою рішення про їх скликання протягом обумовленого в Законі строку, — самостійно скликати такі збори (ч. 6 ст. 47);

акціонери (акціонер), які є власниками більше ніж 10 відсотків акцій товариства, мають право вимагати проведення аудиторської пе­ревірки діяльності акціонерного товариства, самостійно укладати до­говір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарсь­кої діяльності акціонерного товариства з визначеним ними аудитором (аудиторською фірмою) (абз. 1 ч. 5 ст. 75);

акціонери (акціонер), які на момент подання вимоги є власника­ми не менше ніж 10 відсотків простих акцій товариства, можуть вима­гати проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства ревізійною комісією (ревізором), а у випадку її відсутності — аудитором (ст. 76).

Крім того, пропозиції такого акціонера підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів, без прийняття відповідного рішення наглядовою радою (таким правом наділені всі акціонери (акціонер), які сукупно є власниками 5 або більше відсотків простих акцій (абз. 1 ч. 4 ст. 38).

2. Придбання значного пакета акцій є подією, яка свідчить про зацікавленість певної особи у набутті у власність істотного пакета акцій цього товариства, який би давав можливість здійснювати вплив на процес управління акціонерним товариством. У цьому контексті забезпечення прозорості при здійсненні правочинів з придбання знач­них пакетів акцій виступає однією з важливих вимог акціонерного за­конодавства України. Так, відомості про зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій товариства, відне­сені до категорії особливої інформації про емітента, що підлягає опри­людненню шляхом опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або ДКЦПФР і розміщення в загальнодоступній інформаційній базі да­них ДКЦІІФР (абз. 2 ч. 1 та ч. З ст. 41 Закону України «Про цінні па­пери та фондовий ринок»). Крім того, емітент, який здійснив відкри­те (публічне) розміщення цінних паперів, у силу ст. 39 зазначеного Закону, зобов'язаний розкривати інформацію, зокрема про власників великих (10 відсотків і більше) пакетів акцій; гака інформація по­дається ДКЦПФР особою, яка веде облік права власності на акції емітента у депозитарній системі України в строки, порядку та за фор­мою, що встановлені ДКЦПФР, вона є відкритою і оприлюднюється шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів.

Новий Закон також містить норму про розкриття інформації щодо набуття у власність значних пакетів акцій. Однак, згідно зі ст. 64 нового Закону, обов'язок з розкриття такої інформації покла­дається не на саме товариство, а на особу (осіб, що діють спільно), яка має намір придбати значний пакет акцій, і виконання такого обов'яз­ку повинне неодмінно передувати вчиненню правочину з придбання значного пакета акцій з дотриманням визначеного Законом часового інтервалу (на відміну від обов'язку, що покладається ч. 2 ст. 118 ЦКУ на господарське товариство, яке вже придбало або іншим чином набу­ло двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товари­ства, оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому зако­ном). Як випливає з абз. 1 ч. 1 ст. 64, обов'язок з розкриття інформації виникне за таких обставин:

а)    особа (особи, що діють спільно) має намір у результаті здійснен­ня єдиного правочину купівлі-продажу стати власником 10 і більше відсотків простих акцій товариства; або

б)    особа (особи, що діють спільно) має намір здійснити правочин з придбання певного пакета акцій, у результаті якого така особа (особи) стане власником сукупного пакета в 10 і більше відсотків простих акцій товариства, з урахуванням кількості акцій, які вже належать такій особі (особам) та її (їх) афілійованим особам.

Іншими словами, незважаючи на назву ст. 64 («Придбання значно­го пакета акцій товариства»), вона поширюється не тільки на кожний випадок одноразового придбання десятивідсоткового пакета простих акцій товариства, що визначається Законом як значний, а на кожний випадок набуття особою (особами, що діють спільно) у власність па­кета акцій, що становлять 10 або більше відсотків простих акцій, як шляхом одноразового його придбання, так і шляхом поступового фор­мування такого пакета. Скупка протягом певного часу незначних за обсягом пакетів простих акцій, зокрема і через афілійованих осіб, при досягненні зазначеного граничного показника обсягу володіння акціями також призведе до необхідності дотримання законодавчих вимог щодо розкриття інформації, незалежно від величини пакета акцій, придбання якого обумовлює закінчення формування значного пакета акцій (досягнення чи перевищення встановленого деся­тивідсоткового бар'єра у володінні акціями). З огляду на це вказівку законодавця на дату придбання значного пакета акцій при встанов­ленні строку для здійснення повідомлення слід розуміти як досить умовну в контексті приписів цієї статті, оскільки умовним є саме по­няття значного пакета акцій — вимоги ст. 64 необхідно виконувати й особі, яка має намір придбати одну акцію, що у сукупності з раніше придбаними акціями становитиме пакет у 10 відсотків простих акцій, і особі, яка має намір придбати 100 відсотків простих акцій товарист­ва. При цьому слід зазначити, що встановлені ст. 64 вимоги висувають­ся лише для випадку досягнення (перевищення) особою десятивідсот­кового показника володіння простими акціями товариства; наступні правочини, які вчиняються цією ж особою щодо придбання кожних наступних пакетів у 10 і більше відсотків простих акцій, виходячи з буквального тлумачення ст. 64, не пов'язані з обов'язками щодо попе­реднього повідомлення такою особою товариства та інших осіб.

Поняття «особи, що діють спільно» розкривається в п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону; під ними розуміються фізичні та/або юридичні особи, які діють на підставі правочину між ними і узгоджують свої дії для досяг­нення спільної мети. Як зазначалося, це поняття не рівнозначне понят­тю «афілійовані особи», що розкривається в п. 1 ч. 1 ст. 2 — взаємодія зазначених осіб ґрунтується на ігравочині між ними, але не на відно­синах контролю-підпорядкування чи здійсненні спільної господарсь­кої діяльності. При цьому факт формування значного пакета акцій бу­де визначатися з урахуванням також і тих пакетів акцій цього товари­ства, які вже перебувають у власності не тільки особи, яка безпосе­редньо вчиняє правочин, а й її афілійованих осіб (афілііюваних осіб кожної особи, що діє спільно).

Слід підкреслити, що зазначені вимоги діють тільки щодо прид­бання акцій на підставі договору купівлі-продажу (а не одержання на підставі договору дарування або в порядку спадкування, наприклад) і тільки щодо простих (а не привілейованих) акцій товариства. ІІрн цьому Закон не обмежує сферу застосування положень ст. 64, нап­риклад, тільки випадками придбання значних пакетів акцій публічних акціонерних товариств або товариств із істотною кіль­кістю акціонерів — розкриттю підлягає і інформація про придбання значного пакета акцій приватного товариства з незначною кількістю акціонерів.

Покупець акцій за умови виникнення однієї із зазначених обста­вин зобов'язаний не пізніше ніж за ЗО днів до дати придбання значно­го пакета акцій подати акціонерному товариству письмове повідом­лення про свій намір придбати акції та оприлюднити його (абз. 1 ч. 1 ст. 64). Під оприлюдненням Закон розуміє сукупність таких дій:

а)    надання зазначеного повідомлення ДКЦГІФР;

б)    розсилання повідомлення кожній біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу;

в)    публікацію повідомлення в офіційному друкованому органі.

Всі зазначені дії мають відбутися не пізніше ніж за ЗО днів до дати

вчинення запланованого правочину.

Вказане повідомлення повинне містити такі дані (абз. 2 ч. 1 ст. 64):

а)    кількість, тип та/або клас акцій товариства, що належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожному з її афілійованих осіб;

б)    кількість простих акцій товариства, які має намір придбати така особа (особи, що діють спільно).

Водночас Закон не зобов'язує майбутнього покупця отримувати будь-яку згоду на здійснення правочину з придбання значного пакета акцій і забороняє товариству, значний пакет акцій якого придбаваєть- ся, вживати заходів з метою перешкоджання такому придбанню (ч. 2 ст. 64), незважаючи на те, що придбання значного пакета акцій може бути першим кроком на шляху до встановлення контролю над акціонерним товариством, а 30-денний строк до дати вчинення право­чину надає можливість створити перешкоди для його укладення (мо­ва йде про перешкоди іншого характеру, ніж просте переконання акціонерів не продавати акції цій особі або пошук особи, здатної за­пропонувати акціонерам вищу ціну за акції). Зазначені умови забез­печують «систему раннього оповіщення» товариства та всіх зацікав­лених осіб, і тому є одним із способів захисту акціонерного товарист­ва від «рейдерских нападів». Слід також ураховувати, що за невнко- нання таких обов'язків до вчинення правочинів зі значними пакетами акцій Закон не передбачає будь-яких спеціальних санкцій (на відміну, наприклад, від невиконання вимог щодо правочинів із заінтересо­ваністю — див. ст. 72), що значно послаблює захисний ефект ст. 64.