ОРГАНИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Будучи юридичною особою, акціонерне товариство реалізує свої права та обов'язки в цивільних правовідносинах через свої органи. Органи акціонерного товариства виконують не тільки управлінські функції: діяльність загальних зборів акціонерів як вищого органу то­вариства спрямована на формування та зовнішнє вираження волі то­вариства, інші органи забезпечують здійснення цієї волі у відносинах товариства з іншими суб'єктами права.

Однак діяльність органів товариства, які реалізують його волю, не­минуче породжує проблему забезпечення того, щоб вони діяли добро­совісно і розумно, не перевищували своїх повноважень і керувалися виключно інтересами товариства. У різних правових системах ця проблема вирішується по-різному: якщо в англо-американській сис­темі корпоративного управління ключове місце у сфері контролю за керівництвом посідає інститут так званих «невиконавчих директорів» (англ. non-executive directors), що входять у структуру ради директорів та здійснюють наглядові функції щодо діяльності «виконавчих дирек­торів» (англ. executive directors), то в континентальній Європі система органів товариства включає спеціальний представницький контролю­ючий орган, на якого покладаються подібні функції. Така дворівнева модель управління акціонерним товариством передбачає наявність і виконавчого органу, який здійснює управління поточною діяльністю товариства, і наглядового органу, що здійснює одночасно і представниц­тво інтересів акціонерів, і контроль за діяльністю виконавчого органу. Крім того, контроль за фінансово-господарською діяльністю товарист­ва здійснює ревізійна комісія (ревізор), а в ряді випадків товариство може або зобов'язане для проведення перевірки фінансово-госпо­дарської діяльності залучати незалежного аудитора. Саме така система органів товариства і відтворена в положеннях вітчизняного Закону.

Комплекс взаємовідносин між органами товариства, акціонерами (великими та міноритарними), працівниками, кредиторами, споживача­ми продукції товариства, діловими партнерами, потенційними інвестора­ми товариства та суспільством в цілому є предметом корпоративного управління, яке слід відрізняти від оперативного управління товарист­вом. Ефективна модель корпоративного управління має забезпечити взаємну відповідальність та батане інтересів всіх зазначених груп заінте­ресованих осіб (в англо-американській доктрині вони сукупно характе­ризуються поняттям stakeholders). Як наголошується у Вступі до Прин- цигіів корпоративного управління, у рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвес­торами за результати діяльності товариства, з урахуванням законних інтересів заінтересованих осіб. До категорії заінтересованих осіб, які ма­ють легітимний інтерес у діяльності товариства, ст. 6 Принципів корпо­ративного управління відносить працівників, кредиторів, споживачів продукції товариства, територіальну громаду, на території якої розташо­ване товариство, а також відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування. Виконання цих завдань забезпечується за умов впро­вадження товариством у свою діяльність загальноприйнятих стандартів корпоративної поведінки, що, як правило, втілюються у спеціальному внутрішньому документі товариства — Принципах (кодексі) корпора­тивного управління. Як зазначається у преамбулі Типового положення про корпоративне управління, такі принципи є документом, у якому вик­ладається ставлення власників та керівництва компанії до сучасних тен­денцій у сфері корпоративного управління, до основних проблем корпо­ративного управління та методів їх розв'язання у компанії. В цьому доку­менті визначаються принципи захисту прав акціонерів та забезпечення рівного ставлення до них, взаємовідносини між органами акціонерного товариства та їх відповідальність перед товариством, система моніторин­гу та контролю за їх діяльністю, загальні обов'язки посадових осіб това­риства, основні засади внутрішнього та зовнішнього розкриття інфор­мації з усіх ключових питань, які стосуються діяльності товариства. У значній мірі принципи корпоративного управління є системою «само­обмежень» та джерелом додаткових зобов'язань для акціонерного това­риства, а тому' є важливим показником його відповідальності перед акціонерами та потенційними інвесторами.

Хоча Закон, обмежуючись віднесенням затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства до виключної ком­петенції загальних зборів (п. 23 ч. 2 ст. 33), не вказує на обов'язковість розробки та прийняття такого документа всіма акціонерними товари­ствами чи окремими їх категоріями і тим більше не передбачає санкцій за недотримання принципів корпоративного управління тими акціонерними товариствами, в яких відповідний документ був розроб­лений та затверджений, визначальною тенденцією у світовій практиці є необхідність дотримання принципів корпоративного управління принаймні тими акціонерними товариствами, чиї акції пропонуються необмеженому колу осіб та пройшли процедуру лістннгу на фондовій біржі. Уповноважені рейтингові агентства надають послуги з незалеж­ної оцінки рівня корпоративного управління суб'єктів господарюван­ня, і рейтинг корпоративного управління, визначений за відповідною методологією в межах прийнятої шкали рівнів такого рейтингу, дає змогу встановити відповідність рівня корпоративного управління та­кого суб'єкта господарювання інтересам всіх зацікавлених осіб.