Стаття 66. Права та обов'язки свідка

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701

Свідок має право:

знати, у зв'язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуаль­них дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу;

відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими роди­чами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відо­мостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню;

давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користува­тися допомогою перекладача;

користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті;

на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань;

ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

заявляти відвід перекладачу.

Свідок зобов'язаний:

прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосе­редньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійсню­ються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків.

Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслі­дування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов'язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

До прийняття чинної Конституції України свідок у кримінальному процесі реальних прав практично не мав. Складалась ситуація, коли особа, щодо якої порушувалась справа, допитувалась як свідок, при цьому вона попереджалась про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за давання заздалегідь неправдивих показань. У такій ситу­ації у допитуваного нерідко складалось уявлення про безвихідність свого положення: сказати правду, відмовитися від давання показань або давати неправдиві показання - все одно нести кримінальну відповідальність. Більше того, допитуваний під загрозою кримінального пока­рання по суті примушується свідчити проти інших осіб, навіть близьких родичів та членів сім'ї.

На необхідність чіткого законодавчого визначення прав свідка нами неодноразово зверталась увага в роботах тих часів, де зроблена спроба системно викласти права свідка'. У 2001 році окрім обов'язків свідок у кримінальному процесі отримав певні права, здій­снення яких максимально гарантувало правильність його свідчень та забезпечення захисту його прав (ст. 69-1 КПК України).

За чинним законодавством у ст. 66 КПК України права свідка викладені з урахуванням його статусу, але невиправдано виключені права, що були передбачені процесуальним зако­нодавством станом на 2011 рік: власноручно викладати свої показання в протоколі допиту, подавати скарги прокурору на дії слідчого. Хоча ці права випливають із інших розділів нового КГІК України. Наприклад, відповідно до ч. 7 ст. 224 КПК України «за бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно».

Право власноручно викладати свої показання в протоколі допиту дає можливість точ­ного відтворення в протоколі інформації, яка повідомляється свідком, мінімізує розбіжності і неточності та можливі зловживання.

 Тертьшник В. М. Свидетель / В. М Тсртьшшик // Свидетель. - 1996. - №. 1. - С. 4-7.

Право знати, в зв'язку з чим і в якій справі він допитується. На початку допиту свідку повинно бути повідомлено, в якій справі він викликаний і за яких обставин він допитується. Про це зазначається у протоколі допиту, що засвідчується підписом свідка.

Право свідка «користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших про­цесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу» слід корегувати відповідно до рішення Конституцій­ного Суду України у п. 2 свого рішення від ЗО вересня 2009 р. № 23-рп/2009 у справі за кон­ституційним зверненням громадянина Голованя і. В. щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), в якому Конституційний Суд України роз'яснив: «Положення ч. 2 ст. 59 Конституції України "для... надання правової допомоги у ході вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвока­тура" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень».

Право свідка відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню логічно закріплюється в законі відповідно до положень ст. 63 Конституції України.

Давання показань-обов'язок, а не право свідка. Свідок несе кримінальну відповідаль­ність за надання заздалегідь явно неправдивих показань за ст. 384 КК України і за відмову від давання показань за ст. 385 КК України. Проте свідок вправі відмовитися від давання показань щодо зазначеного в законі кола осіб - самого себе, членів своєї сім'ї і своїх близьких родичів.

Близькі родичі— фізичні особи, які мають кровний родинний зв'язок (єдиних предків) першого ступеня по горизонталі (рідні браги і сестри) чи першого, другого і третього ступеня по вертикалі (батьки, діти, дід, прадід, бабка, прабабка, внуки, правнуки), особи, які вступили в родинні зв'язки в порядку цивільних правовідносин (подружжя, пасинок, падчерка, вітчим, мачуха, усиновителі, усиновлені, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням).

Члени сім "і-чоловік, дружина, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно про­живають, але не перебувають у шлюбі.

Право давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і корис­туватися допомогою перекладача. Судочинство в Україні здійснюється українською мовою. Свідок має право давати показання в ході досудового слідства рідною мовою та користува­тися послугами перекладача. Оплата праці перекладача здійснюється за рахунок держави.

Право користуватися нотатками і документами під час давання показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті, надається в процесі допиту як в період досудового слідства, так і в процесі судового слідства. Це право поширюється також на персональні комп'ютери та електронні записні книжки. Свідок має право скористатися інформацією, закладеною в пам'яті його комп'ютера.

Право одержувати відшкодування витрат, пов 'язаних з викликом для давання показань. Свідок має право на одержання середнього заробітку за місцем роботи за час, витрачений на виклик, витрат на проїзд до місця допиту й назад, а також пов'язаних з найманням жит­лового помешкання. Свідкам, які викликані в іншу місцевість, виплачуються, крім іншого, добові. Особам, що не мають роботи, виплачується винагорода за відрив їх від звичайних занять. Сума компенсації (відшкодування) за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. Сума компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Оплата проїзду і добових здійснюється за правилами, встановленими для відрядних виплат. Виплати свідкам здійснюються у розмірах, які не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження відповідно до постанови особи, в провадженні якої перебуває справа (див. Інструкція про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим уста­новам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 1996 р. № 710 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012).

Право ознайомитися з протоколам допиту і заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження реалізується під час складання протоколу допиту і слугує гарантом відповідності записів у протоколі тому, що справді показав свідок. В остаточному підсумку реалізація цього права сприяє встановленню об'єктивної істини в справі.

Право на забезпечення безпеки свідком реалізується відповідно до положень Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». «Світоч істини часто обпікає руку того, хто його несе»

Для забезпечення безпеки учасників кримінального процесу правоохоронні органи можуть вжити такі заходи захисту свідка: прийняти рішення про допит свідка під псевдоні­мом, встановити сигналізацію в його квартирі, гаражі; виставити особисту охорону, змінити місце роботи або проживання свідка, переселити його в іншу місцевість; видати спеціальні засоби індивідуального захисту; змінити йому прізвище, ім'я, по батькові, видавши новий паспорт та інші документи; не вказувати його установчі дані в слідчих документах; здій­снити впізнання чи допит свідка в суді з забезпечення^ відсутності візуального контакту з ним, застосовуючи технічний канал зв'язку. За згоди свідка і з санкції прокурора свідку може бути зроблено пластичну операцію з метою зміни його зовнішності. У виняткових випадках припускається слухання справи за відсутності свідка або допит його за відсутності підсудного тощо. Всі заходи безпеки здійснюються безкоштовно для свідка.

Прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 19 вересня 1997 р. Рекомендації Я (97) 13 щодо залякування свідків та права захисту закріплюють головне завдання - захистити життя та забезпечити особисту безпеку свідків, їх родичів та інших близьких осіб. Про­грами захисту свідків повинні пропонувати різні методи та способи забезпечення безпеки, що включає в себе зміну анкетних даних свідків, їх близьких родичів та інших близьких осіб, їх переселення на нове місце проживання, надання допомоги у працевлаштуванні, надання їм охорони та інших видів захисту (п. 15).

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (Відо­мості Верховної Ради України (ВВР). -2011. - № 40, ст. 404, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1261-VIІ від 13.05.2014) захисту підлягає також особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), — особа, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, мотивів неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. За наявності загрози життю, житлу, здоров'ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв'язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-тех- нічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Право заявляти відвід перекладачу. Перекладач підлягає відводові, якщо він прямо або побічно зацікавлений у справі або виявляє некомпетентність чи непрофесіоналізм.

Право знайомитися з протоколом допиту і заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження реалізу­ється при складанні протоколу допиту і слугує гарантом відповідності записів у протоколі тому, що дійсно показав свідок. В остаточному підсумку реалізація цього права сприяє встановленню об'єктивної істини в справі.

Свідок зобов'язаний: з'явитися за викликом та дати правдиві показання про відомі йому обставини справи; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та його конкретних процесуальних дій, і про які стало відомо свідку у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків не тільки під час досудового розслідування, а і в судовому провадженні; не виходити із зали суду без дозволу особи, яка головує.

Свідок за чинними міжнародними угодами незалежно від громадянства, який постає перед судовими органами іншої держави за її викликом, не може ні притягуватися до від­повідальності, ні утримуватися під вартою, ні підлягати ніякому іншому обмеженню його особистої свободи на території цієї країни за діяння або у порядку виконання обвинуваль­них вироків, які передували його від'їзду до певної держави в ролі свідка. Цей імунітет закінчується, якщо особа протягом наступних п'ятнадцяти днів від дати, з якої її присут­ність як свідка більше не була необхідною судовим органам, маючи можливість залишити територію запитуючої держави, залишилася на цій території або, виїхавши з неї, знову туди повернулась.