Стаття 56. Права потерпілого

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701

Протягом кримінального провадження потерпілий має право:

бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом;

знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення криміналь­ного провадження та закінчення досудового розслідування;

подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

заявляти відводи та клопотання;

за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла;

давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;

оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;

мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмови­тися від його послуг;

давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;

на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;

знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;

застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої проце­суальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випад­ках, передбачених цим Кодексом;

користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.

Під час досудового розслідування потерпілий має право:

на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визна­ння його потерпілим;

отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

подавати докази на підтвердження своєї заяви;

брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час прове­дення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;

отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;

брати участь у судовому провадженні;

брати участь у безпосередній перевірці доказів;

підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про засто­сування примусових заходів медичного або виховного характеру;

знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;

оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених зако­ном України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Людина, яка постраждала від злочину, безумовно, потребуе реальної допомоги, дійо­вого сприяння в захисті її прав, у тому числі і засобами державного впливу. Законодавство в усі часи по-різному тлумачило це питання.

Відомо, що ще три тисячі років тому законами Хетського царства встановлювалась дуже шляхетна норма: «Якщо хтось заподіяв шкоду людині та зробив її хворою, то він повинен за нею доглядати», а коли остання одужала, то мав дати їй срібла та оплатити послуги лікаря.

У ст. 31 Руської Правди встановлювалось правило: якщо хтось кого ударить батогом, або рукояткою меча чи просто рукою, то має заплатити 12 гривен за образу. Законодавство Русі та країн Стародавнього Заходу широко застосовувало принцип кратності у розв'язанні питання про відшкодування заподіяної потерпілому шкоди («украв шапку - верни дві»; «украв бика - верни 15 молодих биків»).

За Статутом кримінального судочинства 1864 р. (законодавчим актом, яким маємо пишатись) потерпілий наділявся найширшими правами (знайомитись з матеріалами кри­мінальної справи на будь-якій стадії процесу, бути присутнім при провадженні будь-яких слідчих дій, одержувати компенсацію за те, що потерпілий відвідав суд, але засідання суду не відбулося з причини неявки підсудного тощо).

Стосовно потерпілого мало щирого співчуття чи жалості, потрібне мудре, дієве сприяння відновленню його прав, використання всієї сили закону та державного впливу для їх захисту.

Права потерпілого можна поділити на дві групи.

Перша група - це природно-юридичні матеріальні права: право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та компенсації моральної шкоди. Вони виникають відразу ж після вчиненого злочину, мають ту ж природу походження, що і обов'язок злочинця нести кримінально-правову відповідальність: саме кримінальне пра­вопорушення є юридичним фактом, що породжує відповідні права і обов'язки. Відповідно і процесуальне законодавство, даючи визначення поняття, слушно вказує, що потерпілим є особа, якій злочинними діями заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода.

Друга група - це процесуальні права потерпілого, якими він наділяється для відновлення своїх порушених матеріальних та захисту інших прав і свобод (право надавати докази, заявляти відводи, брати участь у судових дебатах тощо)(Коли закон дає право, він має дати і засіб його захисту). Процесуальними правами потерпілого особа наділяється з моменту отримання статусу відповідного учасника процесу. Очевидно, що для забезпечення захисту своїх природно-юридичних прав необхідно реалізувати таку модель судочинства, за якої потерпілий мав би цілком достатні (до того ж рівні з обвинуваченим) процесуальні права та отримував би змогу якомога швидше скористатись такими правами.

Закон відокремлює також загальні права потерпілого - права, які характерні протягом усього кримінального провадження, права, які додатково надаються упродовж досудового розслідування та права у судовому провадженні.

Потерпілий, відповідно до ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження має право: 1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом; 2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; 3) подавати докази слідчому, про­курору, слідчому судді, суду; 4) заявляти відводи та клопотання; 5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла; 6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; 7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; 8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження від­мовитися від його послуг; 9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне про­вадження; 10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; 11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо сто­суються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; 12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); 13) одержу­вати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом; 14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.

Під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реє­страцію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, то заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, вико­наних за його участі; 5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвину­вачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час розв'язання питання про призначення покарання обви­нуваченому, а також висловлювати свою думку під час розв'язання питання про застосу­вання примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з під­озрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є під­ставою для закриття кримінального провадження.

Право бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені законом, реалізу­ються шляхом вручення потерпілому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення та вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки на початку підготовчого судового засідання (див. ч. 2 ст. 314 КПК).

Потерпілий має право на роз'яснення його прав: роз'яснення прав перед допитом чи іншою слідчою (розшуковою) дією, в якій потерпілий бере участь; роз'яснення права на ознайомлення з матеріалами, які сторони відкривають одна одній після закінчення досудового розслідування (див. ч. 8 ст. 290 КГІК); роз'яснення слідчим, прокурором потерпілому права на укладення з підозрюваним угоди про примирення (див. ч. 7 ст. 469 КПК).

Право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п.Ю ч. 1 ст. 56 КПК України) дає потерпілому можливість вима­гати відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової та компенсації моральної шкоди за рахунок особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, чи осіб, що несуть матеріальну відповідальність за її дії, а у випадках, передбачених зако­ном - за рахунок держави; заявляти в рамках кримінального провадження цивільний позов про відшкодування завданої йому шкоди; заявляти клопотання про сприяння у забезпеченні позовної заяви шляхом розшуку його цінностей чи накладення арешту на майно і вклади підозрюваного та обвинувачуваного.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваче­ного або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Переваги розгляду такого позову саме в кримінальній справі очевидні (звільнення від сплати мита, тягаря доведення й ін.).

Для забезпечення цивільного позову потерпілого, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрю­ваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб.

Потерпілий мас право на відшкодування матеріальної шкоди державою в разі не встановлення особи, яка вчинила злочин.

Зазначимо, що за чинним законодавством відповідно до ст. 1177 Цивільного кодексу України «шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, ком­пенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, перед­бачених законом». Безумовно, що ця, досить «загадкова» у своїй добродійності норма, має ініціювати розробку процесуальної форми її реалізації, яка б найшла закріплення в новому КПК України.

Право потерпілого на відшкодування моральної шкоди завданої йому як кримінальним правопорушенням, так і будь-яким іншим правопорушенням - природне право людини, яке отримало юридичне визнання у чинному ЦК України.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних страж­даннях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, заподіяна злочином, може полягати також у втраті душевного спокою, зниженні творчої активності, душевних хвилюваннях, викликаних порушенням звичайних життєвих зв'язків, ускладненнями в громадському житті і ділових стосунках, вимушеною зміною місця роботи чи навчання та іншими негативними наслідками злочину.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає від­шкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода більш того відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ст. 1167 ЦК України).

Шкода (як матеріальна так і моральна), завдана джерелом підвищеної небезпеки, від­шкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (підкреслимо володіє, а не користується - є власником, володарем), механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ЦК України).

Слідчий, прокурор, орган дізнання, суд не вправі відмовити в прийнятті цивільного позову потерпілого щодо компенсації завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди, зобов'язані вжити заходів щодо забезпечення компенсації завданої кри­мінальним правопорушенням моральної шкоди потерпілому в передбаченому законом порядку (накласти арешт на вклади, майно тощо).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 23 ЦК України визнача­ється судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страж­дань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. У визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Право знати сутність підозри та обвинувачення, які висунуті щодо осіб у криміналь­ному провадженні, де він є потерпілим, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування доцільно реалізовувати шляхом ознайомлення потерпілого з відповідними процесуальними документами та фіксацію в таких документах його підписом факту ознайомлення з ними. Закон не передбачає вручення потерпілому копій відповідних процесуальних документів з огляду на необхідність забезпечення як таємниці слідства, так і захисту прав і свобод інших учасників процесу. І на стадії досудового про­вадження це виправдано. Після завершення кримінального провадження потерпілий має право ознайомитися з усіма матеріалами досудового розслідування при відкритті сторонами матеріалів одна одній (ст. 290 КПК).

Після завершення розслідування копії обвинувального акта та копії реєстру матеріа­лів досудового розслідування вручаються потерпілому прокурором (ст. 293 КПК), а копії постанов слідчого і прокурора про закриття кримінального провадження надсилаються йому відповідно слідчим або прокурором (ч. 5 ст. 284 КГІК).

Право потерпілого подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Потер­пілий має право надати слідчому або суду наявні в його розпорядженні доказові матеріали (документи, матеріали відеозапису, звукозапису або кінознімання, речові докази тощо). Особа, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, зобов'язана прийняти подані докази, склавши протокол, копія якого надається потерпілому. Якщо докази представлені в ході судового розгляду, цей факт відзначається у протоколі судового розгляду.

Чинний КПК України з огляду на можливість потерпілого стати активним учасником змагального процесу, а то й самому підтримувати обвинувачення в суді, значно розширив можливості потерпілого браги участь в доказуванні. Згідно ч. З ст. 93 КПК України потерпі­лий «здійснює збирання доказів шляхом: витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків реві­зій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів».

Надані буцімто можливості потерпілого збирати докази шляхом здійснення названих ч. З ст. 93 КПК України «інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів» фактично скасовані положенням ст. 86 КГІК України, згідно якої, «доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення». Оскільки щодо «інших дій» жодного порядку в законі не встановлено і встановлено з огляду на саму їх невизначеність за змістом не може, то потерпілий може збирати докази лише у спосіб та у формі, визначеній в законі, і не виходячи за межі наданих йому законом можливостей.

Ініціювання потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, перед­баченому статгею 220 цього Кодексу.

Коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення і відмовляється від обвинувачення, суд роз'яснює потерпілому та його представнику право вимагати продо­вження розгляду справи. У цьому випадку потерпілий самостійно підтримує обвинувачення.

Пропозиція про необхідність надання права потерпілому брати участь у судових дебатах, тобто після закінчення судового слідства виступати з судовою промовою та скористатись правом репліки щодо виступів інших учасників висловлена в роботах автора'.

Право застосовувати з додержанням вимог закону технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь, реалізується потерпілим шляхом проведення аудіо чи відеозапису, або застосуванням інших технічних засобів виключно з дозволу слідчого чи прокурора, які виконують відповідну дію. Потерпілий не може реалізувати це право при провадженні негласних слідчих (розшукових) дій, а також може бути обме­жений у реалізації указаного права з метою нерозголошення заходів безпеки, забезпечення захисту приватного життя людини, персональних даних, державної чи службової таємниці інших прав і свобод людини.

Право заявляти відводи слідчому, судді, прокурору, слідчому судді, присяжному, захис­никові, представнику, спеціалісту, перекладачу, експерту, секретарю судового засідання за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КГІК України (зацікавленість їх у справі тощо), потерпілий здійснює відповідно до положень ст. 80-81 КПК України.

Право заявляти клопотання потерпілий може реалізувати на будь-якій стадії процесу. Потерпілий може заявляти клопотання про провадження додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, про надання йому можливості бути присутнім при провадженні слідчих (розшукових) дій, які здійснюються за його клопотанням, про приєднання до справи наданих ним доказових матеріалів, про призначення експертиз, про ознайомлення його з матеріалами досудового розслідування у зв'язку з відкриттям матеріалів сторонами одна одній, про закриття справи, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близь­ких родичів (наприклад, про участь у справі під псевдонімом, про проведення впізнання поза візуальним спостереженням тощо). Про результати розгляду клопотань потерпілий повинний бути своєчасно повідомлений.

Право на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла потерпілий реалізує відповідно до положень Закону України «Про забез­печення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. Засобами забезпечення безпеки є: забезпечення конфіденційності відомостей про особу; особиста охорона, охорона житла та майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту та оповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю та прослуховування телефонних та інших розмов, візуальний нагляд; заміна документів та зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; помі­щення в дошкільний виховний заклад або в заклад органів соціального захисту населення; закритий судовий розгляд.

Слідчий, прокурор, суд (суддя) за наявності підстав вправі прийняти одне або комплекс з передбачених законом рішень, наприклад, рішення про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім'я, по батькові (рік. місяць і місце народження, сімейний стан, місце роботи, вид занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи

1 Тертышник В М. Обеспечение защиты прав и законных интересов личности в уголовном процессе / В.М. Тертышник // Советское государство и право - 1989. - № П. - С. 37; Тертышник В. М. Уголовный про­цесс/ В.М Тертышник. - Харьков: Асис, 1997 -С. 59.

не додається, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім з матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено достовірні відо­мості про цю особу, і зберігаються окремо, а до матеріалів справи додаються копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім.

Нерозголошення відомостей про осіб, які потребують захисту, може забезпечуватися також шляхом проведення впізнання особи поза візуальним спостереженням з боку особи, яку впізнають, тієї особи, яка впізнає, з додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства: не включення до списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, справжніх анкетних даних про особу, яка потребує захисту; накладення тимчасової заборони на видачу відомостей про особу, яка підлягає захисту, адресними бюро, паспортними службами, довідковими службами АТС та іншими державними інформаційно-довідковими службами.

Рішення про вжиття заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у про­вадженні яких перебуває кримінальна справа про злочин, у розслідуванні або судовому розгляді якого брали або беруть участь особи, які підлягають захисту.

Здійснення заходів безпеки щодо учасників процесу покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у структурі яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Якщо кримінальна справа перебуває у провадженні прокуратури або суду, забезпечення безпеки осіб, які потребують захисту, за рішенням цих правоохоронних органів покладається на органи служби безпеки або внутрішніх справ.

Право давати пояснення, показання або відмовитися їх давати. Давання показань — право, а не обов'язок потерпілого. Потерпілий має можливість відмовитися від давання показань - відповідальності за відмову від давання показань не несе. Проте він несе кри­мінальну відповідальність за давання заздалегідь явно неправдивих показань за ст. 384 КК України. Потерпілий має право давати показання рідною мовою або користуватися послугами перекладача. Оплата праці перекладача здійснюється за рахунок держави. У разі надання показання потерпілого фіксуються в протоколі допиту, а сам потерпілий має право як власноручно викласти їх у певному протоколі, так і ознайомитись зі змістом протоколу допиту та вносити зауваження, доповнення і клопотання.

Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Дії і рішення вказаних вище осіб можуть бути оскаржені потерпілим: дії і рішення слідчого - прокурору і суду; дії і рішення прокурора - вищому прокурору або в суд; дії і рішення суду - у вищу судову інстанцію. Будь-які дії і рішення можуть бути оскаржені в суді. Поряд із цим потерпілий, як і будь-який інший громадянин України, може оскаржити здійснювані дії або прийняті рішення щодо його інтересів Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Вироки суду можуть бути оскаржені відповідно в апеляційній і каса­ційній інстанції. Оскаржуючи рішення своєю заявою, потерпілий може ініціювати перегляд Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили (див. ст. 425, 445, 448-457 КПК України). Вичерпавши національні засоби захисту своїх інтересів, потерпілий має право на звернення до Європейського суду з прав людини. (Див. також параграфи 1 і 2 глави 26 КПК України)

Право мати представника та в будь-який момент кримінального провадження від­мовитися від його послуг. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Пред­ставником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповно­важена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження. Після завер­шення розслідування прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого про відкриття сторонами матеріалів, після чого останній має право ознайомитися як з матеріа­лами обвинувачення, так і матеріалами, наданими стороною захисту. Потерпілому надається розумний строк для ознайомлення з матеріалами, до яких йому надано доступ.

Потерпілий має право на одержання копій таких прогщсуальних документів: доку­мента, що підтверджує прийняття і реєстрацію заяви чи повідомлення про злочин; пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого або копії постанови про відмову у визнанні потерпілим, копії постанов про зупинення і про відновлення досудового розслідування (ч. 4 ст. 280 і ч. І ст. 282 КПК України); копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування (ст. 293 КПК); копії постанов слідчого і прокурора про закриття кримінального провадження (ч. 5 ст. 284 КПК). Під час ознайомлення з відкритими сторо­нами матеріалами після завершення досудового розслідування потерпілий має право робити копії практично усіх представлених для ознайомлення матеріалів.

Право підтримувати обвинувачення в суді потерпілий має у справах приватного обви­нувачення. Більше того, коли в результаті судового розгляду прокурор переконається, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення і відмовляється від обвинувачення, суд роз'яснює потерпілому та його представнику право вимагати продо­вження розгляду справи. У цьому випадку потерпілий самостійно підтримує обвинувачення.

Потерпілий може користуватися іншими правами, передбаченими законом, наприклад, власноручно викладати свої показання в протоколі допиту, знайомитись з протоколами слідчих дій, у яких бере участь, брати участь у судових дебатах, вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, вимагати відшкодування витрат, понесених у зв'язку з його участю в ході досудового розслідування й у суді тощо.

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з під­озрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є під­ставою для закриття кримінального провадження.

Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Слід розширити самі права потерпілого. На наш погляд, окрім визначених у ст. 56 КПК України, потерпілому слід надати право: вимагати компенсації заподіяної злочином моральної й фізичної та відшкодування матеріальної шкоди за рахунок особи, винної у вчиненні злочину чи осіб, що несуть матеріальну відповідальність за її дії, а у випадках, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, за рахунок держави; вимагати з повагою ставитись до його честі і гідності, не допущення фактів збирання, використання, зберігання та розголошення принижуючої його честь, гідність чи ділову репутацію недостовірної інформації, а в разі необхідності заявляти клопотання про вилучення такої інформації, ставити питання про закритий судовий розгляд справи; вимагати накладення арешту на вклади і майно обви­нуваченого та вжиття інших передбачених законом заходів щодо відшкодування завданої йому злочином шкоди; вимагати особистого невідкладного освідування судово-медичним експертом в разі заподіяння йому тілесних ушкоджень чи шкоди здоров'ю; мати захисника; мати конфіденційне побачення з захисником до першого допиту, а також на присутність захисника чи представника при його першому допиті; знайомитися на підприємствах, в уста­новах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, отримувати копії таких документів; виступати в судових дебатах.