Стаття 568. Розшук, арешт і конфіскація майна

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701

На підставі запиту про міжнародну правову допомогу відповідні органи України проводять передбачені цим Кодексом процесуальні дії з метою виявлення та арешту майна, грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам.

При накладенні арешту на майно, зазначене в частині першій цієї статті, забезпе­чуються необхідні заходи з метою його збереження до прийняття судом рішення щодо такого майна, про що повідомляють запитуючій стороні.

За запитом запитуючої сторони виявлене майно:

1) може бути передане компетентному органу запитуючої сторони як доказ у кримі­нальному провадженні з дотриманням вимог статті 562 цього Кодексу або для повер­нення власнику;

2) може бути конфісковане, якщо це передбачено вироком чи іншим рішенням суду запитуючої сторони, які набрали законної сили.

Майно, передбачене пунктом 1 частини третьої цієї статті, не передасться запиту­ваній стороні або його передання може бути відстрочене чи тимчасовим, якщо це майно потребується для цілей розгляду цивільної або кримінальної справи в Україні чи не може бути вивезено за кордон з інших підстав, передбачених законом.

Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, передається в дохід Державного бюджету України, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

За клопотанням центрального органу України суд може прийняти рішення про передачу майна, конфіскованого згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, а так само його грошового еквівалента:

запитуючій стороні, яка прийняла рішення про конфіскацію для відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином;

згідно з міжнародними договорами України, що регулюють питання розподілу кон­фіскованого майна або його грошового еквівалента.

Передання майна, на яке накладено арешт, а також конфіскованого майна може бути відкладено, якщо це необхідно для досудового розслідування та судового розгляду в Україні або розгляду спору про права інших осіб.

Особливості заходів щодо конфіскації. У разі, якщо Центральному Органу однієї з Дого­вірних Держав стане відомо про прибутки або знаряддя злочинів, що підлягають конфіс­кації або вилученню відповідно до законодавства цієї Держави, він може повідомити про це іншу Державу.

Кожна з держав надає допомогу в межах свого чинного законодавства щодо здійснення заходів, спрямованих на конфіскацію нажитого злочинним шляхом майна, прибутків і знарядь злочинів. На сьогодні схожі угоди укладені між Україною та Канадою, Ізраїлем, та деякими іншими державами.

Безумовно, що цим інститутом має бути забезпечено природно-невід'ємне, визнане законодавством усіх цивілізованих країн та міжнародними правовими актами, право на непо­рушність власності та повернення власнику незаконно вилучених у нього грошей і цінностей, де б вони не знаходились.

Обшук або арешт власності може бути обумовлений такими умовами:

а)   правопорушення, на якому грунтується судове доручення, має підлягати покаранню як за законодавством запитуючої Сторони, так і за законодавством запитуваної Сторони;

б)   правопорушення, на якому Грунтується судове доручення, має бути екстрадиційним в запитуваній державі;

в)   виконання судового доручення має бути сумісним із законодавством запитуваної Сторони (ст. 5 Конвенції).

Договір між Україною і Сполученими Штатами Америки «Про взаємну правову допо­могу по кримінальних справах», ратифікований Законом України 10.02.2000, передбачає певні особливості заходів щодо конфіскації. Аналіз міжнародних угод і федерального законодавства США надає підстави для висновків, що США насамперед піклується в цих питаннях про охорону своїх національних інтересів.

Так, в угоді між США і Україною' є такс не бездоганне з юридичного погляду правило: держава, на збереженні якої знаходиться конфісковане майно, може передавати власнику усе або частину такого майна в межах, дозволених її законодавством, і на умовах, що вона вважає прийнятними.

Окрім цього положення, забезпечення відшкодування завданої потерпілим шкоди, стає проблематичним з огляду на бюрократичні процедури законодавства США.

Арешт коштів і майна на території США здійснюється винятково під судовим контр­олем. Формою здійснення такого контролю є процедура видачі федеральним судом США

' Закон України № 1438-ПІ від 10 лютого 2000 року «Про ратифікацію Договору між Україною і Сполученими Штатами Америки "Про взаємну правову допомогу у кримінальних справах"».

судового ордера. Що стосується досудової конфіскації коштів і майна, отриманого злочинним шляхом, як міри забезпечення його схоронності - вона застосовується у зв'язку з обмеженим колом злочинів і, переважно, тільки після проведення правоохоронними органами США власного розслідування.

Згідно із законодавством США, як правило, запити про правову допомогу мають спря­мовуватись до Державного департаменту США, звідки вони надходять до Відділу міжна­родних зв'язків Міністерства юстиції США. а звідси передаються у федеральну аторнейську службу того регіону (судового округу), де приблизно може бути розшукуване чи таке, що підлягає конфіскації, майно. Аторнеї дають доручення органам розслідування зі збирання необхідних доказів і проведення розшуку.

Правоохоронні органи України можуть звертатись через Генеральну прокуратуру України до Міністерства юстиції США, у зв'язку з чим, клопотання про правову допомогу мають спрямовуватися за адресою: Office of International Affairs Criminal Division, U.S. Department of.Just і ce. Bold Building. Suite5100.' 1400 New York Avenue. N. W. Washington. D.C. 20005.

У кожному судовому окрузі існує окружний суд, що є судом першої інстанції у федераль­ній судовій системі й уповноважений розглядати за поданнями матеріали, що надаються, за запитами про надання міжнародної правової допомоги і визначати порядок їхнього виконання.

При виявленні коштів і майна, що можуть бути конфісковані, схоронність таких забезпе­чується шляхом так званої «довирокової конфіскації». Для її здійснення аторней представляє у федеральний окружний суд докази необхідності таких дій. На підставі цього суддя виносить розпорядження суду про довирокову конфіскацію. Застосування цієї міри допускається від­повідно до норм розділу 18 Зводу законів США § § 1961-1968: при розслідуванні злочинів, передбачених Законом про боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, а також - у зв'язку зі злочинами, пов'язаними з незаконним обігом наркотиків, діянь, відповідальність за які передбачена Законом про контроль за відмиванням грошей (розділ 18 Зводу законів СІЛА § § 1956—1957). В інших випадках довирокова конфіскація неприпустима чи може бути здійснена лише за наявності судових прецедентів. На підставі розпоряджень суду про довирокову конфіскацію кошти розміщаються в банках на рахунках, щодо яких заборонено здійснювати які-небудь операції; майно - передається в управління судовим виконавцям.

Відповідно до положень розділу 18 Зводу законів США §§ 981-982 і правил 7, 31 Федеральних правил кримінального процесу в окружних судах США після довирокової конфіскації має бути здійснена процедура судового розгляду справи про цивільну чи кри­мінальну конфіскацію.

Для здійснення цивільної конфіскації коштів і майна, отриманих при здійсненні злочину за кордоном, у судовому порядку підлягає розгляду позов про конфіскацію, що заявляється від імені іноземної держави федеральним аторнеєм. Позовна заява розглядається в порядку цивільного судочинства. Підставою для подання позову є запит (клопотання) суду чи ком­петентних органів іноземної держави, що набув чинності вирок чи постанова іноземного суду про конфіскацію. Інтереси іноземної держави при цьому умовно захищає представник федеральної аторнейської служби.

Суд приймає рішення про задоволення позову про конфіскацію чи про відмову в його задоволенні.

Відповідно до національного законодавства СІЛА практикують розподіл конфіскованої власності з країнами, співробітництво з якими допомогло здійснити конфіскацію.

У законодавстві є норми, що дозволяють (дозволяють, а не вимагають) переводити конфісковану власність іноземним державам. Наприклад, розділ 19 Зводу законів США дозволяє Секретарю з фінансів переводити конфісковану власність іноземним державам, що чинили сприяння у справах про злочини, розслідування яких належить до компетенції Митної служби США. Розділ 21 Зводу законів CLIIA § 881 (е) ( 1 ) (Е) дозволяє Генеральному аторнею переводити конфісковану власність країні, що брала участь у накладенні арешту чи конфіскації цієї власності при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків.

Умови і процедура міжнародного розподілу конфіскованої власності вимагають: прямої чи непрямої участі компетентних органів іноземної держави в накладенні арешту чи кон­фіскації власності; дозволу Генерального аторнея чи Секретаря з фінансів на передачу усієї чи частини власності, конфіскованої завдяки сприянню якої-небудь країни, у цю країну; наявності відповідного положення в міжнародному договорі. Остаточне рішення про роз­поділ і його пропорції, схвалене Генеральним аторнеєм чи Секретарем з фінансів, підлягає затвердженню Державним секретарем США. США виступають проти міжнародних угод, у яких заздалегідь встановлюється визначений відсоток розподілу конфіскованого.

Як правило, при розподілі береться до уваги, наскільки істотною була іноземна правова допомога. В американській практиці право на одержання більшої частки належить країні, допомога якої виявилася вирішальною для успішного завершення розгляду питання про конфіскацію.

Справедливо і законно, а отже, доцільно було б установити правило реституції, згідно з яким все викрадене беззастережно повертається власникам.

Вважаємо, що як в КГІК України, так і в ратифікованих Україною міжнародних актах слід закріпити правило: «При здійсненні міжнародного співробітництва у сфері правосуддя на основі принципів віндикації і взаємності має бути вжито заходів для забезпечення непо­рушності права власності та повного відшкодування завданої злочином шкоди. Все викра­дене чи незаконно вилучене майно має бути беззастережно повернуте його власникам».

Слід звернути увагу на те, що одним із найважливіших документів, які регламентують на міжнародно-правовому рівні питання розшуку, арешту і забезпечення конфіскації майна, отриманого злочинним шляхом, є розроблена Радою Європи «Конвенція про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності». Відповідно до цієї Конвенції для здійснення конфіскації мають чинитися дії, необхідні для виявлення і роз­шуку майна, а також для запобігання операціям з таким майном (ст. ст. З і 4). До загальних принципів міжнародного співробітництва Конвенція зараховує: неприпустимість невмотивованої відмови у правовій допомозі, обов'язковість уживання заходів із забезпечення конфіскації (ст. ст. 11-17); неприпустимість посилання на банківську таємницю як підставу для відмови в наданні правової допомоги (ст. ст. 4, 18).