Стаття 286. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального право­порушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надій­шло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваче­ного, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У ст. 46 КК України закладений інститут звільнення від кримінальної відповідальності за примиренням обвинуваченого з потерпілим, який є певним втіленням національних тра­дицій як альтернативного засобу врегулювання кримінально-правових конфліктів - особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжко­сті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Кримінальне правопорушення невеликої тяжкості - проступок, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання, за винятком основного покарання у вигляді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальним правопорушенням середньої тяжкості є діяння, за яке передбачене осно­вне кримінальне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Згідно з юридичним компромісом законодавства України, формами якого є мирова угода та дійове каяття, злочин має бути розкрито, встановлення істини мас бути безсумнівним (всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, тлумачаться і вирішуються на користь обвинуваченого); має бути дана належна оцінка події злочину та здійснена правильна юридична кваліфікація дій обвинуваченого; відповіді на головні питання справи (чи від­булося діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи містить це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений, чи вчинив це діяння підсудний, чи винний підсудний у вчиненні цього злочину) здійснюються беззаперечно лише на підставі доказів.

Лише на цій основі, на основі встановленої об'єктивної істини та правильної юридич­ної оцінки скоєного злочину, коли вина особи у скоєнні злочину доведена, здійснюється компроміс щодо конкретного розв'язання справи з огляду на тяжкість злочину, особистість обвинуваченого та пом'якшувальні відповідальність обставини. Такий компроміс здійсню­ється не щодо питань об'єктивної істини, а щодо інших обставин, які є умовами розв'язання справи без кримінального покарання обвинуваченого. Тобто такий компроміс передбачає можливість альтернативного висновку щодо питань: Чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинений ним злочин? Чи є обставини, за наявності яких обвинувачений може бути звіль­неним від кримінальної відповідальності? Чи підлягає підсудний звільненню від покарання?

Застосування мирової угоди та дієвого каяття як різновидів правового компромісу, зорієнтованого на розв'язання справи без застосування кримінального покарання, є мож­ливим і доречним.

Провадження в кримінальній справі щодо особи, яка вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути закрите судом, якщо винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину безсумнівно доведена зібраними доказами, підозрюваний відшкодував потерпілому матеріальну шкоду та компенсував всі інші збитки і моральну шкоду, щодо факту примирення сторін між підозрюваним і потерпілим укладена мирова угода, підозрюваний і потерпілий не заперечують проти закриття справи за примиренням сторін.

До направлення кримінальної справи до суду підозрюваному та потерпілому має бути роз'яснено сутність справи та зміст підозри, підставу звільнення від кримінальної відпо­відальності і право заперечувати проти закриття провадження.

Факт примирення сторін доречно відображати в окремому юридичному документі - мировій угоді, - який підписують потерпілий і підозрюваний.

Дійове каяття. Згідно зі ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є: скоєння кримінально карного діяння вперше; скоєння кримінального правопору­шення невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості. Посткримінальна поведінка особи містить всі ознаки дійового каяття: щире розкаяння, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування збитків та усунення заподі­яної шкоди, а також здійснення інших дій, що свідчать про непотрібність кримінального покарання.

Щире каяття означає, що особа щиро шкодує про вчинене і співчуває потерпілому, дає правдиві свідчення, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти активні, усвідомлені й ініці­ативні дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу досудовому розслідуванню і суду у встановленні істини у справі, викритті всіх осіб, винних у вчиненні злочину та вста­новленні всіх епізодів, фактів і обставин злочину. Це може полягати зокрема у з'явленні із зізнанням, даванні правдивих показань, представленні чи добровільній видачі речових доказів і документів, що мають значення для справи, повідомленні про місцезнаходження доказів чи співучасників злочину, у видачі майна, здобутого злочинним шляхом та інших цін­ностей для відшкодування завданої злочином шкоди. Неповідомлення відповідної інформації слідчим органам чи невчинения указаних дій, за умови можливості це зробити, виключає можливість визнання наявності такої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.

Направлення справи слідчим до суду для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з указаних підстав може бути здійснене за дотримання таких умов.

До направлення кримінальної справи до суду особі має бути роз'яснено сутність під­озри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Направлення кримінальної справи до суду з указаних підстав не допускається, якщо підозрюваний про ти цього заперечує. ІЗ цьому разі провадження у справі триває у звичай­ному порядку.

Кримінальне провадження може бути закрите судом, у зв'язку з дійовим каяттям під­озрюваного, якщо його вина беззаперечно доведена матеріалами кримінальної справи, підозрюваний з'явився із зізнанням або активно сприяв розкриттю злочину, повністю від­шкодував потерпілому матеріальну шкоду і збитки та компенсував моральну шкоду, виконав законні вимоги цивільного позивача в кримінальній справі.

Звільнення осіб від кримінальної відповідальності з підстав, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора своєю мотивованою постановою направ­ляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про закриття в ній провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, за наявності підстав, передбачених в окремих нормах КК України, а саме:

давання хабара (ст. 369) - особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї відбувалося вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те. що сталося, до порушення кри­мінальної справи щодо неї органом, наділеним законом правом на порушення кримінальної справи;

створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності (ст. 260) - звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала у складі зазначених у цій етап і формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування;

незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речови­нами (ст. 263) - звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчи­нила злочин, передбачений частинами першою або другою статгі 263, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої;

створення злочинної організації (ст. 255) - звільняється від кримінальної відпо­відальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчи­нення злочину, передбаченого частиною першою статті 255, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкри то;

невиплата заробітної плати (ст. 175) - особа звільняється від кримінальної відпо­відальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам;

ухилення від сплати податків (ст. 212)-особа, яка вперше вчинила діяння, перед­бачені частиною першою та другою цієї етап і, звільняється від кримінальної відпо­відальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня);

терористичний акт (ст. 258) - звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і спри­яла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або

розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину;

незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пере­силання як без мети, так і з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307) - особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обі­гом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання;

незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пере­силання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин (ст. 311)- особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для виробництва або виготовлення наркотич­них засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної від­повідальності за незаконні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання;

державна зрада (ч. 2. ст. 111) - звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної дер­жави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання;

шпигунство (ч. 2 ст. 114) - звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила шпигунську діяльність та добровільно повідомила органи держав­ної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було попереджено заподіяння шкоди інтересам України.

Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання в результаті зміни обста­новки (ст. 48 КК України) можливе у разі, коли після початку кримінального провадження особою, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, вчинене діяння втра­тило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Під зміною обстановки слід розуміти настання таких соціально-економічних, право­вих або політичних змін, які тягнуть за собою визнання обвинуваченого таким, що втратив характер суспільно небезпечної особи (призов на військову службу, відміна надзвичайного стану у певній місцевості, тяжка хвороба обвинуваченого, інвалідність, зміна сімейного стану, місця проживання та роботи, що поєднуються з позитивною зміною його способу життя).

Втратити суспільну небезпечність можуть скоріше за все незначні злочини - діяння, за які за законом передбачаються альтернативні позбавленню волі покарання: штраф, виправні роботи тощо, або санкція яких передбачає покарання не більше трьох років позбавлення волі.

Закриття справи за цією підставою можливе, якщо обвинувачений проти цього не запере­чує. Оскільки підстава закриття справи в цьому випадку нереабілітуюча, то справа за цією підставою закривається з дозволу суду.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, своєю вмотивованою постановою направити справу в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної від­повідальності з передачею його на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням про це, прийнятим на загальних зборах.

Закриття кримінальної справи з передачею обвинуваченого на поруки можливе за наяв­ності таких умов:

кримінальне правопорушення підозрюваний вчинив уперше і раніше на поруки не передавався;

кримінальне правопорушення, який вчинив обвинувачений, є кримінальним право­порушенням, віднесеним законом до невеликої або середньої тяжкості;

відсутні тяжкі наслідки, а в ході слідства підозрюваний повністю відшкодував заподіяну шкоду;

підозрюваний щиро розкаявся у вчиненому злочині та визнав себе винним;

підозрюваний за своїм характером може бути виправлений без застосування кри­мінального покарання за допомогою заходів громадського впливу;

від трудового колективу або громадської організації надійшло клопотання про взяття підозрюваного на поруки, оформлене протоколом загальних зборів колективу;

особа не заперечує проти закриття кримінальної справи щодо неї за цією підставою.

За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, у спра­вах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить ухвалу про закриття справи.

Особа, передана на поруки, може бути притягнена до кримінальної відповідальності, якщо протягом року не виправдала довіри колективу або залишила роботу та в зв'язку з цим надійшло рішення трудового колективу або громадської організації про відмову від поручительства.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набуття вироком чинності минули такі строки:

два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене пока­рання менш суворе, ніж обмеження волі;

три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене пока­рання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відпо­відальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених статтями 437^139 і частиною першою статті 442 КК України.

Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 КК України з урахуванням положень, передбачених статтею 106 КК України.

Щодо неповнолітніх встановлюються такі строки давності:

два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

сім років — у разі вчинення тяжкого злочину;

десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строку давності зазвичай пов'язується з тим, що притягнення до кримінальної відповідальності через тривалий час після вчинення злочину є недоцільним, оскільки правопорушник за цей час втратив суспільну небезпечність.

Амністія оголошується законом України щодо певної категорії осіб. Законом про амніс­тію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

Законом про амністію може бути передбачено:

а)   повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

б)   часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Згідно із Законом України «Про застосування амністії в Україні» (Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 48. - Ст. 263; 1997. - № 9. - Ст. 69) не допускається застосування амністії:

а)   до осіб, яким довічне ув'язнення в порядку помилування замінено на інше позбавлення волі;

б)   до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

в)   до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, банди­тизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

г)   до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім вище зазначених, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Положення закону про амністію, які не відповідають вимогам цієї статті, не мають чинності і застосуванню не підлягають.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набуття ним чин­ності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія).

Згідно зі ст. 6. Закону України «Про застосування амністії в Україні» закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року.

Відповідно до статті 8 названого закону особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

У разі винесення постанови про направлення справи до суду у визначених випадках прокурор або слідчий повиині ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника з названою постановою, а на їх вимогу - з матеріалами кримінального провадження та роз'яснити їхні права.